Ухвала суду № 54509783, 10.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Справа № 876/3409/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова) про скасування податкового повідомлення-рішення № 000081720 від 21 листопада 2013 року та податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21 листопада 2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_1 від 21.11.2013 року та № 000081720 від 21.11.2013 року.

Із таким судовим рішенням не погодилася ДПІ у Сихівському районі м. Львова та подала апеляційну скаргу, в якій вказала, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи, не встановлено всіх фактів, не надано їм належної оцінки, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначив, що відповідач безпідставно дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки за наслідками перевірки було встановлено що позивач безпідставно включив до податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, витрати, здійснені в ході здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами ТзОВ «ОСОБА_2 Ті» та ТзОВ «БТК «Євробуд», які не мають виробничих потужностей, необхідних для здійснення певного технологічного процесу та проведення відповідної господарської діяльності. Перевіркою не підтверджено реальність здійснених господарських операцій вищезазначених підприємств, що позбавляє права платника податку на віднесення сплачених сум до податкового кредиту податку на додану вартість, а також до витрат. Апелянт вважає первинні документи, оформлені внаслідок здійснення таких господарських операцій такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не відображають сутність господарської операції і, відповідно, не створюють будь-яких змін в активах позивача. Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем було подано письмові заперечення на апеляційну скаргу і вказано, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Судом було здійснено заміну відповідача на Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований 22.10.2008 року як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 47-48) з присвоєнням ідентифікаційного номера платника-податків НОМЕР_2 (а.с. 49). Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 02.12.2008 року (а.с. 50) та платником єдиного податку з 01.01.2013 року (а.с. 51).

ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податків при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ «ОСОБА_2 Ті» та ТзОВ «БТК «Євробуд» за весь період здійснення взаєморозрахунків у 2011 році (а.с. 5-33).

За наслідками перевірки складено акт № 402/17-20/НОМЕР_2 від 7 листопада 2013 року, згідно якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 171.1 ст. 171, п. 177.4 ст. 177, п. 138.2 ст. 138, підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 63024,64 грн., п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК та заниження податку на додану вартість в сумі 88826,80 грн. (а.с. 33).

21 листопада 2013 року ДПІ у Сихівському районі міста Львова були прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 78780,80 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями 15756,16 грн.) (а.с. 34), № 000081720 про збільшення податку на додану вартість в сумі 111033,50 грн. (в т.ч. за фінансовими (штрафними) санкціями 22206,70 грн.) (а.с. 35).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність цих рішень з таких підстав.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо податку на додану вартість, то відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (набув чинності з 01.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.3 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку з доходів фізичних осіб навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Факт реальності господарських операцій із зазначеними в акті контрагентами підтверджено матеріалами справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БТК «Євробуд» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 01 серпня 2011 року було укладено договір № 0108-7 про надання транспортних послуг (а.с. 52), відповідано до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання надавати замовникові транспортні послуги, а замовник - прийняти та оплачувати їх згідно актів виконаних робіт. Вартість транспортних послуг зазначається в підписаних і скріплених печатками сторін Актах виконаних робіт.

01 вересня 2011 року між ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія «Євробуд» (Продавець) та позивачем було укладено договір № 01091 купівлі-продажу товару (а.с. 53) згідно заявки.

Реальність вищевказаних господарських операцій між позивачем та вищезазначеним контрагентом підтверджено актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 31/08-32 від 31.08.2011 року на суму 9508,32 грн. (в т.ч. ПДВ 1584,72 грн.) (а.с. 54); видатковою накладною № 20/09-16 від 20.09.2011 року на суму 416501,40 грн. (в т.ч. 69416,90 грн.) згідно якої позивачем придбано асфальтобетон дрібнозернистий у кількості 350 т (а.с. 55); податковою накладною № 629 від 31.08.2011 року на суму 9508,32 грн. (в т.ч. ПДВ 1584,72 грн.) (а.с. 58); податковою накладною № 458 від 20.09.2011 року на суму 416501,40 (в т.ч. ПДВ 69416,90 грн.) (а.с. 59).

На підтвердження проведення повного розрахунку позивача із цим контрагентом до матеріалів справи долучено банківську виписку, згідно якої 01.11.2011 року позивачем перераховано ТОВ «БТК «Євробуд» 351009,72 грн. (в т.ч. 58501,62 грн.) за будівельні матеріали згідно договору № 04/08-11-1 від 04.08.2011 року (а.с. 64), 27.10.2011 року - 9508,32 грн. (в т.ч. ПДВ 1584,72 грн.) за Договором перевезення № 0108-7 від 01.08.2011 року (а.с. 68), 27.10.2011 року - 65491,68 грн. (в т.ч. ПДВ 10915,28 грн.) за Договором перевезення № 0108-7 від 01.08.2011 року.

01 листопада 2011 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ОСОБА_2 Ті» укладено договір № 01111 від 01.11.2011 року про надання транспортних послуг (а.с. 60). Згідно цього договору вартість транспортних послуг, які надаються згідно заявок замовника, визначаються в актах виконаних робіт. Оплата за надані послуги здійснюється на підставі Актів виконаних робіт (а.с. 60).

На підтвердження реальності вищевказаних господарських операцій до матеріалів справи долучено:

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 24/11-03 від 24.11.2011 року, підписаний позивачем та його контрагентом на суму 106951,01 грн. (в т.ч. ПДВ 17825,17 грн.) (а.с. 61);

- податкову накладну № 114 від 24.11.2011 року, виписану на підставі Договору № 01111 від 01.11.2011 року на суму 106951,01 грн. (в т.ч. ПДВ 17825,17 грн.) (а.с. 62);

- банківські виписки з особового рахунку позивача, відповідно до якої 14.12.2011 року позивачем ТОВ «ОСОБА_2 Ті» перераховано 9400 грн.(в т.ч. ПДВ 1566,67 грн.) за транспортні послуги за Договором № 01111 від 01.11.2011 року, а також 14.12.2011 року позивачем ТОВ «ОСОБА_2 Ті» перераховано 28699 грн. (в т.ч. ПДВ 4766,67 грн.) за транспортні послуги за Договором № 01111 від 01.11.2011 року (а.с. 67).

20 лютого 2012 року між ТОВ «ОСОБА_2 Ті» (Цедент), ТОВ «Нові технології ТПВ» (Цесіонарій) та ФОП ОСОБА_1 (Боржник) укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 1 (а.с. 69).

Відповідно до цього Договору Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за Договором № 0111 від 01.11.2011 року, що укладений між Цедентом та Боржником. Згідно з Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання обов'язку стосовно оплати грошових коштів за надані послуги у розмірі 68951,01 грн. До Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента у повному обсязі та на умовах вищевказаного договору та цього Договору. Відповідне право вимоги, що відступається Цесіонарієві засвідчується Договором № 01111 від 01.11.2011 року, актом виконання робіт від 24.11.2011 року. За відступлення права вимоги за цим Договором Цесіонарій протягом 180-ти робочих днів з дати укладення Договору сплачує Цеденту грошову суму у розмірі 68951,01 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок Цедента.

На підтвердження проведення розрахунку за цим Договором до матеріалів справи долучено банківську виписку, відповідно до якої 10.04.2012 року позивачем ТОВ «Нові технології ТПВ» перераховано 32000 грн. (в т.ч. ПДВ 5333,33 грн.) по оплаті заборгованості по Договору цесії № 1 від 20.02.2012 року (а.с. 66), а 18.04.2012 року позивачем ТОВ «Нові технології ТПВ» перераховано 36951,01 грн. (в т.ч. ПДВ 6158,50 грн.) по оплаті заборгованості по Договору цесії № 1 від 20.02.2012 року (а.с. 65). Відтак, загальна сума оплати заборгованості за вищезазначеним Договором становить 68951,01 грн.

Придбані позивачем послуги та товари було використано у подальшій господарській діяльності ФОП ОСОБА_1, а саме реалізовано товар ТОВ «Будівельна компанія Білдерпоінт» що підтверджено копіями договору, податкових та видаткових накладних про продаж асфальтобетону дрібнозернистого, а також бетону, труб, бордюру, які були обєктом перевезення, тощо (а.с. 108-147).

Характер придбаних товарів, його використання відповідає напрямкам діяльності позивача як підприємця.

Таким чином, первинними документами підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановлено наявність зв'язку між фактом придбання товарів із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Фактично висновки податкового органу про відсутність реального виконання господарських операцій базуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок з ТОВ «ОСОБА_2 Ті» (№ 1788/22-8/37403533 від 23.05.2013 року) та ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» (№ 1689/22-8/33499358 від 16.05.2013 року) і зроблені без дослідження первинних документів, що є неприпустимими.

Слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність наявність (відсутність) підстав для виникнення податкових зобов'язань платника податку від дій його контрагента, фактичної сплати ним податку до бюджету, законності ведення податкового обліку, перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Суд першої інстанції правильно врахував, що податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичних господарських відносин з контрагентами позивача та наявності факту узгодженості їх дій з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями постачальника.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

У той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення є протиправними, а постанова Львівського окружного адміністративного суду є обґрунтованою і законною.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року по справі № 813/9234/13-а без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 15 грудня 2015 року.