Постанова № 54509124, 17.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р. Справа № 5023/2877/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.,

за участю представників:

кредитора, ПАТ "ОСОБА_1 банк Аваль" ОСОБА_2 (довіреність № 301/15-Н від 02.07.15),

інших учасників процесу - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "ОСОБА_1 банк Аваль" (вх. №5339 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 27.10.15 у справі №5023/2877/12

за заявою ФОП ОСОБА_3, м.Чугуїв Харківської області

до ФОП ОСОБА_4, м.Південне Харківського району Харківської області,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.10.15 (суддя Дзюба О.А.) відмовлено в задоволенні заяви кредитора, ПАТ "ОСОБА_1 банк Аваль" про витребування майна із чужого незаконного володіння.

ПАТ "ОСОБА_1 банк Аваль" із ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ "ОСОБА_1 банк Аваль" про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.15 розгляд справи призначено на 03.12.15, запропоновано ПАТ "ОСОБА_1 банк Аваль" надати суду письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; іншим учасникам процесу - відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

03.12.15 ліквідатор ФОП ОСОБА_4 арбітражний керуючий ОСОБА_5 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апелянтом не доведено, які саме його права порушено при укладенні оскаржуваних договорів, та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.15 з метою забезпечення повного та всебічного дослідження обставин справи та на виконання приписів ГПК України, було задоволено клопотання присутнього в судовому засіданні 03.12.15 арбітражного керуючого ОСОБА_5 про продовження строку розгляду справи, розгляд справи відкладено на 17.12.15.

Зазначеною ухвалою також залучено до участі у даній справі про банкрутство набувача майна за договорами від 05.02.13 - ОСОБА_6 (Харківська обл., Золочівський район, селище міського типу Золочів, вул.Комарова, будинок 26, ідентифікаційний номер НОМЕР_1). Вказаній особі надано припис надати суду документальне підтвердження державної реєстрації станом на момент розгляду даної справи транспортних засобів, які були придбані ним за договорами купівлі - продажу майна банкрута від 05.02.13; іншим учасникам процесу - виконати вимоги ухвали суду від 19.11.15.

17.12.15 арбітражний керуючий ОСОБА_5 надав суду копії свідоцтв на реєстрації за ОСОБА_6 транспортних засобів, придбаних ним за договорами купівлі - продажу майна банкрута від 05.02.13, а також звернувся з клопотанням (вх.№17054 від 17.12.15), в якому просить суд розглянути апеляційну скаргу без його присутності.

ОСОБА_6, якого ухвалою від 03.12.15 залучено до участі в даній справі, 17.12.15 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ним як покупцем було придбано спірне майно на законних підставах та зареєстровано право власності на вказане майно. ОСОБА_6 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.

Присутній в судовому засіданні 17.12.15 представник ПАТ "ОСОБА_1 банк Аваль" наполягав на задоволенні апеляційної скарги, зазначаючи, що договори продажу майна банкрута від 05.02.13, на його думку, є недійсними.

Інші учасники процесу, повідомлені належним чином про час та місце судових засідань 03.12.15 та 17.12.15 (повідомлення відділення звязку про вручення їм відповідних ухвал долучено до матеріалів справи; ухвали, направлені на адресу ініціюючого кредитора, ФОП ОСОБА_3, було повернуто відділенням звязку до Харківського апеляційного господарського суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання"), не виконали вимог ухвал суду від 19.11.15 та від 03.12.15, не направили своїх представників у судові засідання, не повідомили суд про причини їх неявки, а також не надали відзивів на апеляційну скаргу.

Зважаючи на викладене, а також на те, що в ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.12 порушено провадження у справі № 5023/2877/12 про визнання банкрутом Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 за заявою кредитора - ФОП ОСОБА_3 відповідно до ст. ст.7,47-49 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Постановою господарського суду Харківської області від 15.08.12 фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5, якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні докази.

В ході виконання ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено та включено до ліквідаційної маси майно боржника, а саме транспортні засоби: автомобіль DAF 95 XF480 (д.н. НОМЕР_2), (2002 р.в.), напівпричіп CHEREAU (д.н. НОМЕР_3), (1999 р.в.), автомобіль DAF 95XF 430 (д.н. НОМЕР_4), (2002 р.в.), автомобіль DAF 95 XF480 (д.н. НОМЕР_5), (2002 р.в.), автомобіль HONDA ACCORD (д.н. НОМЕР_6), (2007 р.в.), автомобіль КАМАЗ 53212 (д.н. НОМЕР_7), (2002 р.в.), автомобіль DAF 95 XF430 (д.н. НОМЕР_8), (2001 р.в.), напівпричіп VAN HOOL (д.н. НОМЕР_9), (2001 р.в.), напівпричіп SAMRO SR 334 (д.н. НОМЕР_10), (1996 р.в.), автомобіль RENAULT HR 400,18 PREMIUM (д.н. НОМЕР_11),(2000 р.в.), автомобіль DAF 95 XF430 (д.н. НОМЕР_12), (2003 р.в.), автомобіль DAF 85 CF430 (д.н. НОМЕР_13), (2001 р.в.)

27.12.12 за результатами проведеного Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" аукціону переможцем визнано фізичну особу ОСОБА_6, який придбав вищевказане майно банкрута на загальну суму 254600,00 грн. (протоколи № № 20-31, т.4, а.с. 10 21).

Продаж відповідного майна, на підставі протоколів аукціону, було оформлено договорами купівлі-продажу від 05.02.13, зокрема №№ Т1-189, Т1-190, Т1-191, Т1-192 (т.4, а.с.59 62), укладеними на Універсальній біржі УКРАЇНА між ліквідатором та переможцем аукціону ОСОБА_6 Як вбачається з матеріалів справи, зазначені договори купівлі-продажу підписано сторонами, зареєстровано на Універсальній біржі УКРАЇНА, сторони договорів узгодили всі істотні умови та фактично виконали свої зобов'язання за цими договорами.

Зокрема, у пункті 4 вищезазначених договорів сторонами підтверджено факт повного розрахунку покупця за придбане майно. Відповідні транспортні засоби, що є предметом даних договорів, були передані покупцеві, ОСОБА_6, який набув права власності на них. Зазначене підтверджується наданими арбітражним керуючим суду апеляційної інстанції копіями свідоцтв на реєстрацію транспортних засобів за ОСОБА_6

21.08.13 до суду звернувся кредитор, АТ "ОСОБА_1 Аваль", із заявою (т.8, а.с.25) про витребування майна з чужого незаконного володіння, набутого на підставі неукладеного договору, в якій просив витребувати у ОСОБА_6 безпідставно набуте майно на підставі неукладених договорів №№ Т1-189, Т1-190, Т1-191, Т1-192 від 05.02.13, шляхом його передачі ліквідатору боржника ОСОБА_5

24.11.14 АТ "ОСОБА_1 Аваль" було надано суду першої інстанції уточнення до вищевказаної заяви, а саме, заявник просив: визнати недійсними договори купівлі-продажу транспортних засобів №№ Т1-189, Т1-190, Т1-191, Т1-192 від 05.02.13; витребувати безпідставно набуте майно на підставі неукладених договорів №№ Т1-189, Т1-190, Т1-191, Т1-192 від 05.02.13, шляхом визнання права власності за боржником та передачі майна ліквідатору боржника ОСОБА_5

Згідно з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 02.06.15 у справі №5023/8677/11, при розгляді заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута, покупець вказаного майна підлягає залученню до участі у справі, оскільки результати розгляду даної заяви можуть вплинути на права та обов'язки вказаної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд заяви АТ "ОСОБА_1 Аваль" (з урахуванням наданих уточнень) неодноразово відкладався місцевим господарським судом, однак покупця спірного майна, ОСОБА_6, не було залучено до участі у справі. Копії ухвал суду, в яких зазначалося про час та місце судових засідань у даній справі, на його адресу також не направлялися. Такими чином, дану особу було позбавлено права взяти участь у розгляді заяви АТ "ОСОБА_1 Аваль", яка стосується прав та обовязків ОСОБА_6 (враховуючи, що банк просив витребувати спірне майно у покупця та передати його ліквідатору боржника).

Отже фактично господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

З огляду на приписи вищенаведеної норми, колегія суддів дійшла висновку, що допущені місцевим господарським судом порушення процесуального права є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду тобто в частині скасування оскаржуваної ухвали господарського суду Харківської області від 27.10.15 апеляційна скарга ПАТ "ОСОБА_1 банк Аваль" підлягає задоволенню.

Розглядаючи справу по суті у відповідності до вимог ст.101, п.2 ст.103 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу п. 1-1 прикінцевих положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі Закон про банкрутство) в редакції Закону від 22.12.11 №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.13, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, враховуючи, що провадження у справі порушено 25.06.12 (тобто до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство) і що на момент набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство господарським судом було прийнято постанову від 15.08.12 про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури - колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано застосовано до спірних правовідносин положення Закону в редакції, чинній до 19.01.13.

Зокрема, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до ч. 10 ст. 30 Закону про банкрутство, продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Як вбачається із правової позиції АТ "ОСОБА_1 Аваль", викладеної в уточненій заяві про визнання спірних договорів недійсними та в апеляційній скарзі, банк вважає зазначені договори неукладеними (оскільки, на його думку, сторонами всупереч вимогам ч.1 ст.638 ЦК України не було досягнуто згоди щодо таких істотних умов як порядок оплати та розрахунків за придбане на аукціоні майно, порядок сплати неустойки в разі порушення умов оплати за договором, а також щодо номерів розрахункових рахунків продавця та покупця, а також назви і адреси банківських установ), водночас наполягає на визнанні їх недійсними та на застосуванні положень ст.1212 ЦК України щодо витребування спірного майна як такого, що набуте ОСОБА_6 без достатньої правової підстави.

Надаючи правову оцінку вищевказаним аргументам, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з системного аналізу норм чинного цивільного законодавства, обовязковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу транспортних засобів законом не передбачена. Статтею 15 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У п.8 спірних договорів сторони погодили, що вказані договори вступають в силу з моменту їх реєстрації на біржі. Як уже зазначалося, договори №№ Т1-189, Т1-190, Т1-191, Т1-192 від 05.02.13 в день їх укладення зареєстровано на Універсальній біржі УКРАЇНА.

Отже, колегія суддів зазначає, що сторонами дотримано вимог законодавства щодо форми спірних договорів.

Пунктом 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.13 роз'яснено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. При цьому, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Відтак, якщо сторони договору купівлі-продажу при його укладенні додержали вимог щодо його форми - такий договір не може вважатися неукладеним. Окрім того, як уже зазначалося, сторонами було виконано умови договору в повному обсязі, що також виключає наявність підстав для визнання його неукладеним, оскільки відповідно до приписів ч. 8 статті 181 ГК України визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Це означає, що якщо договір почав виконуватися сторонами навіть в частині (частково), вважається, що сторони досягли згоди з істотних питань. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 10.02.09 у справі №10/33/08.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, такий вид позадоговірних зобов'язань як набуття (збереження) майна без достатньої правової підстави виникає за умови існування двох юридичних фактів в їх сукупності: (1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та (2) відсутність правових підстав для збереження майна або правові підстави для його збереження відпали. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 22.01.13 у справі №5006/18/13/2012.

Отже, у випадку відчуження продавцем майна на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з додержанням вимог законодавства щодо його змісту та форми, таке майно не може бути витребувано у покупця на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, оскільки спірне майно було набуте покупцем на законній підставі. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Вищого господарського суду України від 07.10.14 у справі №5023/5782/11.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто у разі визнання спірних правочинів недійсними повернення майна мало б здійснюватися саме в порядку реституції, визначеному ч.1 ст.216 ЦК України, однак АТ "ОСОБА_1 Аваль" не було заявлено про застосування вищевказаних наслідків недійсності правочину, натомість апелянт наполягав на витребуванні майна у покупця та поверненні його боржникові саме відповідно до ст.1212 ЦК України що, як було встановлено вище, не узгоджується з обставинами даної справи та приписами норм чинного законодавства. На думку колегії суддів, зазначене свідчить про суперечливість правової позиції апелянта та взаємовиключність наведених ним аргументів.

Щодо посилань апелянта на недійсність спірних правочинів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абз. 4 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними).

Таким чином, заявляючи вимогу про визнання недійсним договору, заявник має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як вбачається з доводів, наведених АТ "ОСОБА_1 Аваль" в судів першої та апеляційної інстанції, єдиною підставою для визнання спірних правочинів недійсними банк вважає порушення при їх укладенні вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", який підлягав застосуванню згідно з п.3 ст.30 Закону про банкрутство (зокрема, щодо укладення спірних договорів поза межами встановленого законом пятиденного строку з моменту проведення торгів).

Матеріалами справи підтверджується, що обставини, на які посилається апелянт, дійсно мали місце: договори купівлі-продажу за результатами аукціону, проведеного 27.12.12, були укладені лише 05.02.13, тоді як відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у разі придбання об'єкта приватизації на аукціоні, за конкурсом договір купівлі-продажу між покупцем і продавцем укладається не пізніш як у п'ятиденний термін з дня затвердження органом приватизації результатів аукціону, конкурсу.

Однак, на думку колегії суддів, вищезазначене не є безумовною підставою для висновку про недійсність спірних правочинів, оскільки ні Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ні іншими нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, прямо не передбачено, що пропуск вищевказаного пятиденного строку перешкоджає укладенню договору купівлі-продажу за результатами аукціону або ж є підставою для визнання такого договору недійсним.

Колегія суддів також враховує, що посилання апелянта на відсутність волі продавця на продаж предмета договору спростовуються матеріалами справи, які свідчать, що майно банкрута було реалізовано на відкритих торгах у відповідності до приписів ст.30 Закону про банкрутство і що спірні договори купівлі-продажу були укладені між сторонами з дотриманням вимог чинного цивільного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява ПАТ "ОСОБА_1 Аваль" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів №№ Т1-189, Т1-190, Т1-191, Т1-192 від 05.02.13, витребування у ОСОБА_6 безпідставно набутого майна на підставі неукладених договорів №№ Т1-189, Т1-190, Т1-191, Т1-192 від 05.02.13, шляхом визнання права власності за боржником та передачі майна ліквідатору боржника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, оскільки аргументи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 3 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "ОСОБА_1 Аваль" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 27.10.15 у справі №5023/2877/12 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "ОСОБА_1 Аваль" у задоволенні заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів №№ Т1-189, Т1-190, Т1-191, Т1-192 від 05.02.13, витребування у ОСОБА_6 безпідставно набутого майна на підставі неукладених договорів купівлі-продажу транспортних засобів №№ Т1-189, Т1-190, Т1-191, Т1-192 від 05.02.13, шляхом визнання права власності за боржником та передачі їх ліквідатору боржника ОСОБА_5

Справу передати для подальшого розгляду до господарського суду Харківської області.

Повний текст постанови складено 22.12.15

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.