Постанова № 54509100, 16.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа № 910/16932/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Потапенко В.І. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Кузнецовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 01.08.2015 року;

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 17.06.2015 року № 2-185;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №5413 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2015 р. у справі № 910/16932/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу", м. Київ

про стягнення 42 722,87 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу" про стягнення 42 722,87 грн., в тому числі: 26952,48 грн. боргу за договором про закупівлю товару від 12.12.2014 р. № УА-2570 та нараховані на цей борг 6564,58 грн. пені, 356,65 3% річних та 8849,16 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09 листопада 2015 року у справі № 910/16932/15 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено повністю.

З відповідача на користь позивача стягнуто 26952,48 грн. основного боргу 6564,58 грн. пені, 356,65 3% річних, 8849,16 грн. інфляційних втрат та 8849,16 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність викладених в рішенні суду висновків, обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що господарський суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки тим обставинам, що в пункті 1.3. договору про закупівлю товару від 12.12.2014 р. № УА-2570 сторони передбачили можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування покупця(відповідача), а через неповне та неналежне фінансування відповідача протягом 2015 року з незалежних від нього причин у нього не було достатньо грошових коштів для виконання витратної частини його фінансового плану на 2015 рік, у звязку з чим грошове зобовязання з оплати поставленого позивачем за цим Договором товару змінилось в частині строку проведення оплати, що свідчить про відсутність прострочення цього зобовязання та відповідно відсутність вини як передбаченої статтею 614 Цивільного кодексу України підстави для відповідальності за порушення зобовязання.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 12.12.2014 між ТОВ Украгрозапчастина (позивач) та Філією науково-дослідного інституту транспорту газу ПАТ Укртрансгаз (відповідач) було укладено договір про закупівлю товару № УА-2570 ( а.с. 9-10, ділі Договір ).

Відповідно до п.п. 1.1 Договору Постачальник (позивач по справі) на умовах цього Договору зобов'язується передати у власність Покупця (відповідача по справі), а Покупець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступний товар Шини та камери гумові нові (код - ДКПП 016-2010 - 22.11.1) у відповідності зі Специфікацією.

На виконання пункту 1.1. Договору сторони склали Специфікацію до нього, в якій визначили найменування, кількість та ціну товару на загальну вартість 26952,48 грн. (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанці, на виконання умов договору Постачальник передав Покупцю товар на суму 26959,48грн., що підтверджується видатковою накладною № УА-00009050 від 15.12.2014 року та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 12).

Колегія суддів зазначає, що підписання представником та скріплення печаткою відповідача видаткової накладної, яка є первинними обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції з поставки товару, в тому числі дату поставки (одержання товару), якою є зазначена в накладній дата її складання 15.12.2014 р.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.2 Договору, Покупець здійснює оплату протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками Видаткової накладної та на підставі отриманого Покупцем відповідного оригіналу рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів з поточного рахунка Покупця на поточний рахунок Постачальника.

Як було наведено вище, дата господарської операції з поставки товару за договором про закупівлю товару від 15.12.2014 р. зафіксована у видатковій накладній № УА- 00009050.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Отже, враховуючи дату поставки та положення п. 4.2. Договору, останнім днем розрахунку відповідачем за поставлений товар є - 30.01.2015 року.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується сторонами, що відповідач не сплатив вартість поставленого йому за договором товару в сумі 26952,48 грн., строк якої настав, у звязку з чим господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про її стягнення.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи те, що відповідач не здійснив оплату за поставлений по Договору товар в сумі 26952, 48 грн., відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зазначеного грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане.

Пунктом 7.1 Договору сторони передбачили відповідальність у вигляді пені за порушення відповідачем строку оплати товару (45 календарних днів з дати підписання видаткової накладної), встановивши у відповідності до вимог 2 статті 343 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань цю санкцію в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення платежу.

Нарахування позивачем до стягнення пені за несвоєчасну оплату товару в сумі 6564,58 грн. за 128 днів прострочення відповідає вимогам ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України, статей 1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України та умовам пункту 7.1. Договору, а тому вимоги про її стягнення є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, враховуючи порушення відповідачем свого грошового зобовязання за договором поставки на суму 26952,48 грн., у відповідності до вказаної норми правомірно нараховано до стягнення 356,65 3% річних за період прострочення з 31.01.2015 р. по 30.06.2015 р. та 8849,16 грн. інфляційних втрат за період прострочення лютий-травень 2015 року.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги, що господарський суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки тим обставинам що в пункті 1.3. договору про закупівлю товару від 12.12.2014 р. № УА-2570 сторони передбачили можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування Покупця (відповідача), а через неповне та неналежне фінансування відповідача протягом 2015 року з незалежних від нього причин у нього не було достатньо грошових коштів для виконання витратної частини його фінансового плану на 2015 рік, у звязку з чим грошове зобовязання з оплати поставленого позивачем за цим Договором товару змінилось в частині строку проведення оплати, що свідчить про відсутність прострочення цього зобовязання та відповідно відсутність вини як передбаченої статтею 614 Цивільного кодексу України підстави для відповідальності за порушення зобовязання.

Так, частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1.3 Договору сторони встановили можливість зменшення в залежності від розміру реального фінансування видатків Покупця, із відповідним зменшенням загальної суми Договору на підставі відповідної Додаткової угоди, укладеної сторонами з урахуванням вимог п. 5 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» та чинного законодавства.

Пунктом 11.1. Договору сторони встановили, що умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобовязань сторонами у повному обсязі, крім випадків, які визначені у Законі України «Про здійснення державних закупівель»

Відповідно до ч. 1 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору, зобовзання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання.

Оскільки сторонами не укладалось Додаткової угоди в порядку пункту 1.3. Договору щодо зменшення визначених у Специфікації обсягів закупівлі або Додаткової угоди щодо зміни встановленого пунктом 4.2. Договору строку оплати, зобовязання відповідача щодо оплати поставленого йому позивачем товару на суму 26952,48 грн. у строк до 30.01.2015 року не змінилось та є обовязковим до виконання, враховуючи встановлену статтею 629 Цивільного кодексу України вимогу обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов"язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання звільняється від відповідальності за порушення зобовязання , якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязань, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, обставини, на які посилається відповідач, а саме відсутність грошових коштів для виконання ним відповідачем свого грошового зобовязання, не вважаються випадком, тобто порушенням зобовязання за відсутності вини, а отже ці обставини виключають звільнення останнього від відповідальності.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у звязку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст. 99, п. 1 ст. 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2015 р. у справі № 910/16932/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 21.12.15 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.