Постанова № 54509096, 16.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа № 920/1192/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача: не зявився

відповідача: не зявився

третьої особи: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Сумської міської ради (вх.№ 5149С/З-11) на рішення господарського суду Сумської області від 28.09.2015 р. у справі № 920/1192/15

за позовом ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія, м. Київ

до комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Сумської міської ради, м. Суми

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 25 715 грн. 09 коп.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 р. ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Сумської міської ради в порядку регресу на свою користь 25 715 грн. 09 коп. виплаченого страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.09.2015 р. (суддя Жерьобкін Е.А.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Сумської міської ради на користь приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія 25715 грн. 09 коп. виплаченого страхового відшкодування, 1827 грн. 00 коп. судового збору.

Відповідач не погодившись з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.

Так, в обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що ст. 1172 ЦК України не покладає цивільну відповідальність за завдану працівником шкоду у неробочий час останнього і не при виконанні трудових обов'язків, тому наявність лише тієї обставини, що ОСОБА_1 на момент ДТП був працівником КП ЕЗО "Міськсвітло" СМР, не є підставою для задоволення регресної вимоги страхової компанії. Відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даним підприємством в трудових відносинах, і шкода, заподіяна особою у зв'язку з виконанням трудових обов'язків в її робочий час.

Так, на думку відповідача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів неправомірного заволодіння ОСОБА_1 автомобілем КП ЕЗО «Міськсвітло» СМР. Також, на думку відповідача, є помилковим висновок суду про те, що ОСОБА_1 в неробочий час виконував трудові обов'язки водія КП ЕЗО «Міськсвітло» СМР.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 30.11.2015 р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Крім того, просив розглядати справу без участі його представника.

Ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 16.12.2015 р.

10.12.2015 р. відповідачем надані додаткові пояснення обгрунтування своїх вимог.

В судове засідання, призначене на 16.12.2015 р. представник сторін та третьої особи не зявились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, позивачем надано клопотання розгляд справи без участі його представника, інші учасники процесу будь-яких клопотань не заявляли.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників процесу про час та місце засідання суду, наявність клопотання позивач, відсутність будь-яких клопотань з боку відповідача та третьої особи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що 07 червня 2014року між позивачем та відповідачем було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АI/6811182.

Предмет договору є автомобіль тип ГАЗ 3110, номерний знак НОМЕР_1, 2003 року випуску, власником якого є КП ЕЗО Міськсвітло СМР.

З Відомості №9457889 про ДТП вбачається, що 31.10.2014р. о 18 год. 15 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода (наїзд на транспортний засіб, що стоїть) за участі:

1)легкового автомобіля ГАЗ 3110, держномер ВМ6083АТ, під керуванням водія ОСОБА_1, який перебував у стані сп'яніння;

2)легкового автомобіля ГАЗ 3110, держномер ВМ8338АК, під керуванням водія ОСОБА_2;

3)легкового автомобіля MITSUBISHI LANСER, держномер ВМ9805АI, під керуванням водія ОСОБА_3;

4)легкового автомобіля ВАЗ 21063, держномер ВМ0919АІ, під керуванням водія ОСОБА_4

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2014року у справі № 591/8430/14-п, ОСОБА_1, 28.11.1955року народження, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, працює водієм КП ЕЗО Міськсвітло СМР притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правовпорушення, призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. 00 коп. на користь держави. Судом встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_2, не витримав безпечної швидкості руху та допустив наїзд на автомобілі ГАЗ 3110, держномер ВМ8338АК, MITSUBISHI LANСER, держномер ВМ9805АI, ВАЗ 21063, держномер ВМ0919АІ, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 12.1. Правил дорожнього руху.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 21.11.2014року у справі № 591/8416/14-п, на ОСОБА_1, 28.11.1955року народження, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, працює водієм КП ЕЗО Міськсвітло СМР накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. 00 коп. на користь держави. Судом встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_2 в м. Суми по пров. Громадянському на території КП Міськсвітло у стані алкогольного спяніння чим порушив вимоги Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2014року власник легкового автомобіля MITSUBISHI LANСER, держномер ВМ9805АI ОСОБА_3, звернувся до Сумського обласного управління приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія з заявою про виплату страхового відшкодування за полісом № АI/6811182.

Згідно звіту № 357 від 10.11.2014року, вартість відновлювального ремонту КТЗ MITSUBISHI LANGER, державний знак ВМ9805АI внаслідок пошкодження становить 31 458 грн. 11 коп.

Відповідно до страхового акту № ОЦ/039/000/14/0054 від 13.01.2015року, розмір страхового відшкодування складає 25 715 грн. 09 коп.

На підставі страхового акту №ОЦ/039/000/14/0054, на виконання своїх зобов'язань за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АI/6811182, укладеним між сторонами, позивачем було перераховано ОСОБА_3 страхову виплату в сумі 25 715 грн. 09 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 162 від 14.01.2015року

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За змістом ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

За умовами договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АI/6811182, ліміт відповідальності на одного потерпілого, за шкоду заподіяну майну складає 50 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до п.п. а) 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 993, 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, отримав право регресної вимоги до відповідача про відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 25 715 грн. 09 коп., оскільки ДТП сталася внаслідок керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом ГАЗ 3110, держномер ВМ6083АТ, що належить КП ЕЗО Міськсвітло СМР, у стані алкогольного спяніння, що ї стало підставою для звернення з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог і заперечень колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. а) 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні положення містить ст. 27 Закону України Про страхування, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т. ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 6 листопада 2013 року № 6-108цс13.

Щодо тверджень, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Як встановлено колегією суддів, на момент скоєння ДТП 31.10.2014, водієм автомобіля ГАЗ 3110, держномер ВМ6083АТ, що належить КП ЕЗО Міськсвітло СМР був ОСОБА_1

Наявність вини водія КП ЕЗО Міськсвітло СМР у скоєнні ним правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України, підтверджується постановами Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2014року у справі № 591/8430/14-п та від 21.11.2014року у справі № 591/8416/14-п.

Згідно з наказом №132-к від 03.10.2006р., виданого директором КП ЕЗО Міськсвітло СМР, ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм 1-го класу.

Відповідно до наказу КП ЕЗО Міськсвітло СМР № 11 від 11.02.2014р. за водієм ОСОБА_1 закріплено, в тому числі автомашину ГАЗ 3110, держномер ВМ 6083 АТ.

Отже, факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем на момент скоєння ДТП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

З пояснень ОСОБА_1, останній сів за кермо автомобіля ГАЗ 3110, держномер ВМ6083АТ, щоб поставити його на місце зберігання в бокс, тобто вчинив дії на виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Колегією суддів прийнято до уваги, що ДТП сталася саме на території КП ЕЗО Міськсвітло СМР, тобто підприємства, де працює ОСОБА_1

Доказів неправомірного заволодіння ОСОБА_1 транспортним засобом ГАЗ 3110, держномер ВМ6083АТ, що належить КП ЕЗО Міськсвітло СМР (в розумінні ст. 289 Кримінального кодексу України - вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі) чи використання автомобіля водієм без дозволу в особистих цілях, відповідачем не подано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків за змістом ч. 1 ст. 1172 ЦК України, слід розуміти виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (правова позиція Верховного суду України, викладено у постанові від 28 січня 2015 року № 6-229цс14).

Колегія суддів звертає увагу, представникам відповідача було запропоновано надати пояснення щодо підстави видачі підприємством ключів від автомобіля водію ОСОБА_1, самого авто зі службової стоянки, обґрунтувати заяву про самовільне використання авто з огляду на той факт, що під час ДТП ОСОБА_1 переганяв авто на місце службової стоянки, тощо. Жодних пояснень відповідач колегії суддів не надав.

Таким чином, посилання відповідача на те, що 31.10.2014р. робочий день у водія ОСОБА_1 закінчився о 15 год. 30 хв., колегія суддів не приймає до уваги з огляду на встановлені вище обставини та положення норм чинного законодавства.

Колегія суддів враховує, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6).

На виникнення обов'язку володільця джерела підвищеної небезпеки з відшкодування заподіяної ним шкоди не впливають обставини, в який час було вчинено заподіяння шкоди - службовий або неслужбовий.

На підставі викладеного, оскільки саме відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля ГАЗ 3110, держномер ВМ6083АТ - учасника ДТП, та роботодавцем винної у скоєнні ДТП особи, цивільно-правова відповідальність КП ЕЗО Міськсвітло СМР застрахована за полісом № АI/6811182, розмір страхового відшкодування та факт його сплати на загальну суму 25715 грн. 09 коп. позивачем власнику легкового автомобіля MITSUBISHI LANGER, держномер ВМ9805АI ОСОБА_3, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 25 715 грн. 09 коп. виплаченого страхового відшкодування обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 ГПК України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Сумської міської ради на рішення господарського суду Сумської області від 28.09.2015 р. у справі № 920/1192/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 28.09.2015 р. у справі № 920/1192/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.