Рішення № 54507148, 16.12.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.2015 Справа № 905/2902/15

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Бояровій К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка», Донецька область, м. Словянськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа КомТрейд», м. Москва, Російська Федерація

про: стягнення заборгованості у розмірі 34437,15 Євро, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 870882,86 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Зевс Кераміка», Донецька область, м. Словянськ, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа КомТрейд», м. Москва, Російська Федерація про стягнення заборгованості у розмірі 34437,15 Євро, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 870882,86 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов контракту №0116 від 22.08.2012р., додаткові угоди: №1 від 17.09.2012р., №2 від 19.11.2012р., №3 від 16.10.2013р, №4 від 20.12.2013р., №5 від 22.12.2014р., №6 від 24.03.2015р., №7 від 30.03.2015р., специфікація №13., рахунок-фактура., видаткова накладна №SL00024486 від 15.05.2015р., акти звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ст. 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», субєкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених ст.ст. 33, 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Згідно п.1. ч.1. ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно п.7.1. до контракту №0116 від 22.08.2012р., у випадку, якщо з цього Контракту або у зв'язку з ним, між Сторонами виникнуть розбіжності або суперечки, то Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом переговорів і до арбітражного врегулювання. Термін розгляду - 30 днів з моменту отримання претензії. Якщо виникли розбіжності та суперечки неможливо вирішити на основі домовленості, то вони передаються на розгляд до арбітражного суду за місцем знаходження позивача, із застосуванням матеріального права країни позивача. Рішення суду є остаточним і обов'язковим для обох Сторін.

Враховуючи положення вищезазначених законів, міжнародних угод та умов контракту, укладеного між сторонами, вказаний спір підлягає вирішенню в господарському суді Донецької області (відповідну правову позицію підтримує Вищий господарський суд України, постанова від 23.07.2009р. по справі №05-6-45/39).

Представник позивача в судове засідання не зявився. Через канцелярію суду надав уточнення до позовної заяви.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З огляду на те, що матеріали справи є достатніми для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

22.08.2012р. між Приватним акціонерним товариством «Зевс Кераміка» (надалі Продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа КомТрейд», м. Москва, Російська Федерація (надалі Покупець) було укладено контракт купівлі-продажу №0116 (надалі Контракт), відповідно до якого, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити плитку керамічну глазуровану вироблену АТ «Зевс Кераміка» під торговою маркою ACIF, згідно ліцензійного договору №79 03.2010, надалі іменовану ТОВАР за Контрактом, які є його невід'ємною частиною (п.1.1. Контракту).

Даний контракт вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2015р. (п.10.6. Контракту в редакції додаткової угоди №5 від 22.12.2014р.).

Відповідний контракт, в силу ст.ст. 173, 174, ч.1. ст. 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобовязань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними контрактом.

Контракт підписаний без розбіжностей та скріплений печатками підприємств, а тому зазначені в ньому зобовязання сторін є чинними, та в силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України є обовязковими до виконання.

За умов п.2.1. Контракту, ціна на Товар встановлена в євро. Ціна, кількість, сума Товару, умови поставки та умови оплати вказуються в Специфікаціях до Контракту, які є його невід'ємною частиною. Вартість упаковки і піддонів включені в ціну Товару.

Відповідно п.2.2. Контракту, валюта Контракту євро. Валюта платежу євро.

Згідно п.2.3. Контракту, загальна сума Контракту становить 1000000 (один мільйон) євро. Сторони погоджуються, що загальна сума Контракту є зразковою і ні за яких обставин не може бути витлумачена, як обов'язково Покупця придбати товар на вказану суму.

Умовами п.2.4. Контракту, Покупець оплачує поставлений Товар в перебігу 90 (дев'яноста) календарних днів з дня поставки Товару. Датою поставки для цілей вважається дата оформлення Продавцем вантажної митної декларації.

За умов п.3.3. Контракту, Вантажоодержувачем Товару за цим контрактом при відвантаженні автомобільним і залізничним траспортом є: ТОВ «Європа Комтрейд» залізничні реквізити вантажоодержувача: ст. Москва-Товарна-Смоленська Московська ж / д, код 198207, код одержувача: 9999. Почтовий адрес грузоотримувача: 123007, м. Москва, 2-ий Хорошевський проїзд, б. 7, корп. 1.

Відповідно п.3.5. Контракту, разом з товаром Продавець повинен передати наступні документи:

- оригінали транспортних документів;

-оригінали рахунків-фактур;

-оригінали пакувальних листів;

-оригінали паспортів якості;

-копія вантажної митної декларації;

-оригінал сертифіката походження товару за формою СТ-1, виданий Товарно-Промисловий палатою виробника;

-висновок про проіхожденіі товару;

-копія паспорта радіаційної якості сировини;

-копія сертифіката відповідності.

На виконання умов Контракту №0116 від 22.08.2012р., Продавцем, відповідно до Додатку №6 від 24.03.2015р., 15.05.2015р. була оформлена Вантажна митна декларація №700050000/2015/000991 та поставка Продукції на суму 29998,08 Євро, що підтверджується рахунком-фактурою №SL00024486 від 14.05.2015р., специфікацією №13 від 30.03.2015р., видатковою накладною №SL00024486 від 15.05.2015р., актом звірки взаєморозрахунків за січень 2015р. липень 2015р., підписані обома сторонами, належним чином засвідчені копії яких міститься у матеріалах справи.

Факт поставки товару та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа КомТрейд», м. Москва, Російська Федерація, підтверджується Вантажною митною декларацією №700050000/2015/000991, належним чином засвідчена копія якої містяться у матеріалах справи.

Суд зазначає, що Вантажна митна декларація є міжнародним документом, порядок складання та дія якого регламентується Міжнародною конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі Конвенція), до якої Україна приєдналася згідно Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006р.

Згідно статті 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 29988,08 Євро, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 758622,95 грн.

У позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязань з повної оплати Товару в строки, передбачені умовами контракту №0116 від 22.08.2012р.

Предметом судового розгляду є стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 29988,08 Євро, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 758622,95 грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) передбачає, субєкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України). Так, зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою Контракт, укладений між позивачем та відповідачем, є Контрактом поставки продукції.

За приписами п.п. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умов п.1. ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 692 ЦК України визначає обовязок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за контрактом зобовязань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Контракту зобовязань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами Контракту.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобовязань.

Відповідно ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм ст. ст. 655-697 Цивільного кодексу України.

За умов п.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 599 ЦК України за відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За умов ст. 610 ЦК України Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлену продукцію не оплатив.

Загальна сума заборгованості на час розгляду справи становить 29988,08 Євро, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 758622,95 грн., тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 3149,80 Євро, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 79655,45 грн., відповідно до п.5.1. Контракту та валютної пені у розмірі 1289,27 Євро, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 32604,46 грн., відповідно до п.5.2. Контракту.

Відповідно до ст.ст. 216 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами п.5.1. Контракту, передбачено, що за прострочення строків сплати Покупцем нараховується пеня у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше 10% від суми заборгованості.

Відповідно п.5.2. Контракту, передбачено, що на рахунок Покупця відносяться штрафні санкції, накладені на Постачальника контролюючими органами України за прострочення законодавчо встановленого терміну повернення валютної виручки відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за перевищення строку оплати понад 90 календарних днів від дати поставки Товару (0,3% від простроченої суми за кожен день прострочки платежу).

Таким чином, умовами договору сторони передбачили нарахування пені за невиконання зобовязання з оплати отриманого товару та за неналежне виконання зобовязання щодо оплати поставленого товару.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобовязання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Заявлений до стягнення розмір пені у розмірі 3149,80 Євро, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 79655,45 грн., відповідно до п.5.1. Договору, суд перевірив на правильність розрахунку, дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідач на користь позивача.

Заявлений до стягнення розмір пені у розмірі валютної пені у розмірі 1289,27 Євро, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 32604,46 грн., відповідно до п.5.2. Договору, суд перевірив на правильність розрахунку, дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідач на користь позивача.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 5, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 629, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 202 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка», Донецька область, м. Словянськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа КомТрейд», м. Москва, Російська Федерація про стягнення заборгованості у розмірі 34437,15 Євро, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 870882,86 грн., а сама: 29988,08 Євро основного боргу, пені у розмірі 3149,80 Євро, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 79655,45 грн., валютної пені у розмірі 1289,27 Євро. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа КомТрейд» (123007, Російська Федерація, м. Москва, 2-ий Хорошевський проїзд, б. 7, корп. 1; ІПН НОМЕР_1, КПП 772801001) на користь Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» (84100, Донецька область, м. Словянськ, вул. Гочарна, 7; код ЄДРПОУ 32359747) заборгованість у розмірі 29988,08 Євро основного боргу, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 758622,95 грн., пені у розмірі 3149,80 Євро, валютної пені у розмірі 1289,27 Євро., що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 32604,46 грн. судовий збір у розмірі 13063,24 грн.

Зобовязати позивача направити (вручити) відповідачу примірник нотаріально засвідченого перекладу на російську мову даного рішення. Докази направлення надати суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99