Ухвала суду № 54506601, 08.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/796/10649/2015 головуючий у 1-й інстанції: Кицюк В.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.

при секретарі: Бугай О.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "БГ Банк", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло", треті особи: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві "БГ Банк" Новікова М.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарська А.І., про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за кредитним договором № 192 від 20 вересня 2006 року, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1025 від 20 вересня 2006 року, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 3 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просили накласти арешт на права вимоги за кредитним договором № 192, укладеним 20 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ "БГ Банк", та на права вимоги за договором іпотеки, укладеним 20 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ "Універсальний банк розвитку та партнерства", правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк"; заборонити ПАТ "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Солід", ТОВ "Компанія з управління активами "Домініон-Капітал", уповноваженим ним особам розпоряджатись (у тому числі, відчужувати та/або передавати будь-яким іншим чином тощо) правами вимоги за кредитним договором № 192, укладеним 20 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Універсальний банк розвитку та партнерства", правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк"; заборонити ПАТ "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Солід", ТОВ "Компанія з управління активами "Домініон-Капітал", уповноваженим ним особам розпоряджатись (у тому числі, відчужувати та/або передавати будь-яким іншим чином тощо) правами вимоги за договором іпотеки, укладеним 20 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ "Універсальний банк розвитку та партнерства", правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк".

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 3 липня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Солід", ТОВ "Компанія з управління активами "Домініон-Капітал", уповноваженим ним особам розпоряджатися (в тому числі відчужувати та/або передавати будь-яким іншим чином) правами вимоги за кредитним договором № 192 від 20 вересня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "БГ Банк", та на право вимоги за договором іпотеки № 1025 від 20 вересня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ "Універсальний банк розвитку та партнерства", правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк". У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ "ФК "Марко Поло", посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Скаржник зазначає, що враховуючи зупинення провадження у справі, сплив розумних строків для вирішення спору, встановлених ст. 157 ЦПК України, додаткове забезпечення позову фактично унеможливлює діяльність відповідача по реалізації права власності на права вимоги, а обсяг прав та обов'язків позивачів за кредитним договором та договором іпотеки при цьому залишається незмінним, незалежно від результатів розгляду цієї справи; судом було забезпечено позов шляхом накладення заборони вчинення дій особам, які не є особами, які беруть участь у справі, тому суд повинен був роз'яснити позивачеві, який просить забезпечити позов, наслідки спричинених третій особі збитків і вимагати застави або іншій гарантії відшкодування можливих для третьої особи збитків; позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза утруднення виконання або невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5, а також представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "БГ Банк" _ КоломоєцьМ.І. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що у провадженні Солом'янського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ "БГ Банк", ТОВ "Фінансова компанія "Марко Поло", треті особи: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "БГ Банк" Новікова М.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарська А.І., про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за кредитним договором № 192 від 20 вересня 2006 року, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1025 від 20 вересня 2006 року.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-які стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

Статтею 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не навів жодного доводу стосовно того, як невжиття в даному випадку визначених позивачами заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Солід" та ТОВ "Компанія з управління активами "Домініон-Капітал", щодо яких було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони вчинення певних дій, не є сторонами у справі.

Ураховуючи викладене, погодитися з постановленою ухвалою неможливо, вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" задовольнити.

Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 3 липня 2015 року скасувати і постановити нову ухвалу наступного змісту.

У задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: