Ухвала суду № 54506555, 02.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 грудня 2015 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поливач Л.Д.

ШаховоїО.В.

при секретарі Бугаю О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача, визнання недійсним пункту договору, розірвання договору та стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року, -

у с т а н о в и в :

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача, визнання недійсним пункту договору, розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача належні їй грошові кошти за договором строкового банківського вкладу № 300937/79619/7-14 «Нові гроші» в іноземній валюті від 17 грудня 2014 року у валюті вкладу (у доларах США) - у розмірі 34313,00 доларів США.

Апелянт, зокрема, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач неодноразово звертався до банку із заявами про повернення коштів та в подальшому з позовом ще до впровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до виниклих правовідносин не застосовуються.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

_____________

Справа № 761/10818/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/14905/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Малинников О.Ф.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між сторонами 17 грудня 2014 року було укладено договір № 300937/79619/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» в іноземній валюті, відповідно до якого позивач на строк з 17 грудня 2014 року по 17 липня 2015 року вніс 9380,00 доларів США, з процентною ставкою 12,50 % річних (а. с. 7-8).

Відповідно до довідки № 39/613 від 2 квітня 2015 року, станом на 2 квітня 2015 року залишок коштів становить по депозитному рахунку становить 34313,00 доларів США (а. с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 неодноразово зверталася до банку із заявами про розірвання договору та повернення банківського вкладу та виплату відсотків, а також зі скаргами у зв'язку з відмовою у видачі грошових коштів (а. с. 11-14).

На звернення позивача до відповідача із вимогою про виплату коштів з депозитного рахунку та розірвання договору нею не було отримано відповідь про задоволення такої вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що на час ухвалення рішення по справі у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» діє тимчасова адміністрація, що унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення суми вкладу, щодо вимог про визнання недійсним п. 4.2. договору та розірвання договору суд виходив з того, що стороною позивача вказані вимоги не обґрунтовані та не доведені.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зіст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Постановою Правління НБУ від 17 вересня 2015 року № 612 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», згідно з яким з 18 вересня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ (в редакції Закону від 4 липня 2014 року № 1586-VІІ, який набрав законної сили 11 липня 2014 року і був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття того рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Згідно з ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 вищевказаного Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Вищезазначеним Законом в редакції від 04.07.2014 року № 1586-VІІ визначений спеціальний порядок здійснення виплат кредиторам, у т.ч. за вкладами в іноземній валюті, які здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, та виключно в національній валюті України, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

У зв'язку із наведеним, з дня введення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не мав права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично був позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у т.ч. здійснювати будь-які перерахування з поточних рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_2, яка виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними їй коштами.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Також відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Пунктом 4.2 договору регламентовано, що при достроковому розірванні договору за ініціативою клієнта протягом строку, визначеного п. 1.1. цього договору, банк здійснює перерахунок нарахованих процентів за фактичний термін розміщення вкладу з дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню клієнту або списанню з рахунку клієнта, за ставкою із розрахунку 1 (один) % річних.

Клієнт підписанням цього договору уповноважує банк утримати зайво нараховану та виплачену клієнту частину процентів із залишку коштів на депозитному рахунку клієнта.

Для повернення вкладу у випадку дострокового розірвання договору за ініціативою клієнта, останній зобов'язаний повідомити про це банк не менш ніж за 30 (тридцять) банківських днів до передбачуваної дати розірвання договору шляхом надання до банку відповідної заяви у 2-х примірниках.

Укладений договір № 300937/79619/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» в іноземній валютівід 17 грудня 2014 року є двостороннім правочином і він укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1- 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив зібрані у справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, належним чином встановив фактичні обставини справи, а тому дійшов законного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання п. 4.2 договору недійсним, розірвання договору та стягнення коштів.

Доводи заявника з приводу того, що норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до правовідносин, що виникли між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», не застосовуються, є безпідставними, оскільки позивач має майнову вимогу до банку, тобто є кредитором банку, позивачу належить діяти відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Підстав до скасування рішення суду, передбачених статтею 309 ЦПК України, при апеляційному розгляді не встановлено.

З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

О.В. Шахова