Постанова № 54506359, 18.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2015 року № 826/10154/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2015р.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.02.2015р. №0009031704 та про визнання неправомірним та скасування Акту перевірки від 23.01.2015р. №58/26-54-17-04-14/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність оскаржуваного рішення та акту перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі п.п. 78.1.1 статті 78, статті 79, п. 82.2 статті 82 ПК України та згідно з наказом №130 від 31.12.2014р. відповідачем проведено перевірку фізичної особи ОСОБА_1 за результатами якої 23.01.2015р. складено акт №58/26-54-17-04-14/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 176.1 статті 176, п.п. 164.2.17 статті 164 ПК України, в наслідок чого йому донараховано податок на доходи фізичних осіб за перевіряємий період, на загальну суму 4 330,79грн.

В якості підстав для даного висновку контролюючим органом в Акті перевірки зазначено, що при опрацюванні інформації з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. та Листа від ПАТ «Банк Київська Русь» №4120/12 від 25.06.2014р. встановлено, що позивачем протягом 2013 року отримано дохід у грошовій формі як додаткове благо, яке підлягає декларуванню.

Відповідач листами №1111 від 14.04.2014р. №2137 від 29.09.2014р. запрошував позивача до податкового органу для надання пояснень, проте, ОСОБА_1 не з'явився та податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік станом на 23.01.2015р. не подав.

Крім того, під час перевірки встановлено, що листом ПАТ «Банк Київська Русь» №5199/29-19211 від 31.07.2013р. повідомило позивача про списання заборгованості за кредитним договором №27358-41-06-2 від 27.10.2006р. в сумі 26 824,63грн. (з них 17 000,00грн. - заборгованість за основним боргом та 9 824,63грн. - заборгованість за відсотками) за рахунок резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями.

Даний лист отримано особисто позивачем 03.08.2013р., що підтверджується матеріалами справи.

Листом №4120/12 від 25.06.2014р. ПАТ «Банк Київська Русь» повідомив ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що Банком здійснювалось списання безнадійної кредитної заборгованості боржників - фізичних осіб за рахунок резерву. Відповідні суми були відображення у «Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» за формою №1-ДФ, які надавались до Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Крім того, вказаним листом Банк повідомив, що податок на доходи фізичних осіб не утримувався та не сплачувався, оскільки Банком, як податковим агентом були надані боржникам повідомлення під особистий підпис.

На підставі встановленого порушення відповідачем 05.02.2015р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0009031704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 5 413,49грн., в тому числі - основний платіж 4 330,79грн. та штрафні санкції - 1 082,70грн.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню разом з актом перевірки, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, згідно ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

З Акту перевірки вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що позивачем не сплачено податок з доходів фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 4 330,79грн. у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи, що в розпорядженні Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві була інформація, що за даними податкових розрахунків за формою 1-ДФ за 2013 рік ОСОБА_1 нараховано дохід в сумі 26 824,62грн. у вигляді додаткового блага (ознака 126) без утримання/перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, листом відповідача від 13.06.2014р. №12359/10/26-54-17-03-22 з ПАТ «Банк «Київська Русь» витребувано відповідне документальне підтвердження зазначених обставин.

Листом №4120/12 від 25.06.2014р. ПАТ «Банк Київська Русь» повідомив ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що Банком здійснювалось списання безнадійної кредитної заборгованості боржників - фізичних осіб за рахунок резерву. Відповідні суми були відображення у «Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» за формою №1-ДФ, які надавались до Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Крім того, вказаним листом Банк повідомив, що податок на доходи фізичних осіб не утримувався та не сплачувався, оскільки Банком, як податковим агентом були надані боржникам повідомлення під особистий підпис.

Листом ПАТ «Банк Київська Русь» №5199/29-19211 від 31.07.2013р. повідомило позивача про списання заборгованості за кредитним договором №27358-41-06-2 від 27.10.2006р. в сумі 26 824,63грн. (з них 17 000,00грн. - заборгованість за основним боргом та 9 824,63грн. - заборгованість за відсотками) за рахунок резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями. Даний лист отримано особисто позивачем 03.08.2013р., що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем заперечувався факт укладення з ПАТ «Банк Київська Русь» будь-яких договорів у період 2006 року, з посиланням на постанову ДІМ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 15.09.2004р. про відмову в порушенні кримінальної справи, за фактом виявлення відсутності документів, а саме: паспорту громадянина України та закордонного паспорту.

Проте, вказані доводи ОСОБА_1, не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем не надано належних доказів, що ним у період 2006 року не укладався з ПАТ «Банк Київська Русь» кредитний договір №27358-41-06-2 від 27.10.2006р. за його новим паспортом громадянина України, а з вказаної постанови не вбачається за якою серією та номером був паспорт позивача.

Крім цього, вказаний договір є чинним та недійсним в судовому порядку не визнавався.

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 отримано від Банку Повідомлення №5199/29-19211 від 31.07.2013р., яким було поінформовано його про списання кредитної заборгованості за вказаним договором від 21.10.2006р., проте, позивач не надав суду доказів, що звертався з відповідною заявою до ПАТ «Банк Київська Русь» про факт укладення зазначеного договору не ним, а іншою особою.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позивачем протиправно не задекларовано суму отриманого додаткового блага у вигляді списання безнадійної кредитної заборгованості, чим занижено відповідний дохід на суму 4 330,79грн. та не доплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2013 рік на суму 5 413,49грн.

Згідно з абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

На підставі пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані, зокрема: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Досліджені в судовому засіданні докази засвідчили, що позивачем отримано додаткове благо у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором ПАТ «Банк Київська Русь» за його самостійним рішенням від 23.07.2013р.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірним та скасування Акту перевірки від 23.01.2015р. №58/26-54-17-04-14/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт перевірки податкової інспекції не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, оскільки наслідком прийняття податковим органом акту перевірки є прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У той же час, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи зі змісту зазначених правових норм задоволеними можуть бути лише вимоги, які поновлюють охоронювані законом права, свободи чи інтереси позивача шляхом прийняття постанови згідно вимог, передбачених ч. 2 ст. 162 КАС України.

З урахуванням викладеного, а також того, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко