Постанова № 54506170, 16.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 жовтня 2015 року 09 год. 10 хв. № 826/7718/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов приватного акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 10 грудня 2014 року №173026552203 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем безпідставно, чим порушено права та інтереси позивача як платника податків.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач).

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене, зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу №2924 від 08 жовтня 2014 року про проведення документальної планової виїзної перевірки, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №1116/26-55-22-01/21519858 від 26 листопада 2014 року про результати планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1993,00 грн.; п.198.6, п.201.4, 201.7, 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ всього на суму 206569,00 грн.; пп.168.1.1 п.168.1 ст. 168, п.176.2 «а» ст.176 з урахуванням п.177.8 ст.177, п.177.6 ст.177, п.171.2 «а» ст.171 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи з фізичних осіб до бюджету на загальну суму 3392,00 грн.; пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов’язання по орендній платі за землю в сумі 746561,58 грн.

На підставі акту перевірки, 10 грудня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішенням, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за основним платежем у розмірі 746561,58 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 186640,39 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказане рішення залишено без змін.

В контексті викладеного суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що 15 липня 1993 року Лівадійською сільською радою народних депутатів міста Ялти Республіки Крим прийнято рішення №70 про затвердження проекту встановлення меж землеустрою санаторію «Горний», яким затверджено проект встановлення меж землекористування санаторію «Горний» та надано в постійне користування земельну ділянку, площею 17,17 га, та в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди пляжну територію з прибережною водною, площею 1,43 га, а також зобов’язано санаторій «Горний» підписати договір тимчасового земельного користування на умовах оренди на пляжну та прибережну територію з Ялтинською міською радою народних депутатів.

У червні 1994 року позивачу видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування під №10.

Рішенням Лівадійської сільської ради 4-го скликання від 17 березня 2006 року №31 про надання земельної ділянки позивачу для обслуговування рекреаційної зони санаторію «Горний» за адресою: смт. Курпати, Алупкінське шосе, 1, затверджено проект землеустрою по відводу в оренду строком на 49 років земельної ділянки ВАТ «Атомпрофоздоровниця» для обслуговування рекреаційної зони санаторію «Горний» та передано земельну ділянку за кадастровим номером 0111947900:06:001:0027, загальною площею 16,9238 га, в оренду на 49 років.

Пунктом 7 рішення встановлено річну орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Лівадійської сільської ради 4-го скликання від 17 березня 2006 року №32 про надання земельної ділянки позивачу для обслуговування пляжної території санаторію «Горний» за адресою: смт. Курпати, Алупкінське шосе, 10-а, затверджено проект землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки, вирішено передати позивачу земельну ділянку за кадастровим номером 0111947900:06:001:0028, загальною площею 1,3299 га, в оренду строком на 49 років.

Пунктом 6 рішення встановлено річну орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

14 квітня 2006 року між позивачем, як орендарем, та Лівадійською сільською радою, як орендатором, укладено договір оренди земельної ділянки для обслуговування пляжної території санаторію. В п. 9 договору сторони погодили орендну плату в розмірі 64994,47 грн. за рік сплачувати щомісячно рівними частинами.

Розрахунком орендної плати від 12 квітня 2006 року №02/13-394 коефіцієнт індексації грошової оцінки на 2006 рік визначений в розмірі 1,42, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації становить 3094974,93 грн., коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки складає 0,7. Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнта функціонального використання, складає 2166482,45 грн.

19 квітня 2006 року між позивачем, як орендарем, та Лівадійською сільською радою, як орендатором, укладено договір оренди земельної ділянки для обслуговування рекреаційної зони санаторію. В п. 9 договору сторони погодили орендну плату в розмірі 906284,81 грн. за рік сплачувати щомісячно рівними частинами.

Розрахунком орендної плати від 12 квітня 2006 року №02/13-394 коефіцієнт індексації грошової оцінки на 2006 рік визначений в розмірі 1,42, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації становить 43156419,42 грн., коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки складає 0,7. Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнта функціонального використання, складає 30209493,59 грн.

Рішеннями Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим 6-го скликання від 29 грудня 2011 року №12 та №13 затверджено нову процентну ставку орендної плати за орендовані земельні ділянки для позивача в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та зобов’язано до 15 січня 2012 року укласти новий договір оренди земельної ділянки

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2012 року у справі №5002-7/3594-2012 за позовом ПАТ «Атомпрофоздоровниця» до Лівадійської селищної ради про визнання недійсними рішення, договору та спонукання до виконання певних дій визнано недійсним рішення №31 36-ї сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 17 березня 2006 року та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий №0111947900:06:001:0027), укладений 19 квітня 2006 року між Лівадійською селищною радою та ВАТ «Атомпрофоздоровниця». Рішення суду набрало законної сили.

Стосовно правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Відповідно до пп.269.1.2. п.269.1. ст.269 ПК України, платниками податку на землю є землекористувачі. Підпунктом 271.1.1. п.271.1 ст.271 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з п.274.1. ст.274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ст.ст. 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до п.288.1. ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

За змістом п.288.2. ст.288 ПК України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Пунктом 288.3.ст.288 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Зі змісту п. 288.4. п.288.5 ст.288 ПК України вбачається, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; та не може перевищувати: в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 288.5. ст.288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Судом встановлено, що плата за землю визначена сторонами в договорі є нижчою ніж плата, встановлена ПК України, а отже не відповідає вимогам законодавства.

У справі №21-165а15 від 14 квітня 2015 року Верховний Суд України зазначив, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи з принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2. ст.5 ПК України щодо відносин оподаткування, розмір орендної плати (плати за землю (ст.ст. 269, 270, 288 ПК України) в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Отже, підсумовуючи усе вище викладене, суд прийшов до висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов приватного акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця».

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин