Постанова № 54504641, 21.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року 810/4302/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1доВасильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2015 №0005701702, №0005711702 та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.04.2015 №0005041702 (з урахуванням уточнених позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним своєчасно сплачувались податкові зобовязання з податку на додану вартість та з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. При цьому, звертав увагу суду, що деякі платіжні доручення були прийняті банком до виконання, проте перерахування коштів до бюджету банком своєчасно здійснено не було, що стало причиною порушення строків зарахування грошових коштів до бюджету та виникнення, на думку відповідача, податкової заборгованості. Позивач зазначає, що податковий орган не має право покладати відповідальність за порушення строків зарахування грошових коштів до бюджету на позивача, оскільки не перерахування коштів за платіжним дорученням сталося з вини банку, а не з вини позивача.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що податковим органом правомірно застосовано у оскаржуваних рішеннях штрафні санкції до позивача, оскільки останній порушив терміни сплати грошових зобовязань.

У судове засідання зявились представники сторін та до початку розгляду справи по суті подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області 02.02.2005 та як платник податків перебуває на податковому обліку в Васильківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

В березні 2015 року посадовою особою Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі п.п.75.12 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України та наказу від 25.02.2015 №61 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 01.01.2014, за результатами якої складено Акт від 07.04.2015 №662/1702/НОМЕР_1.

В Акті перевірки податковим органом зазначено, що позивачем в порушення вимог п.п.1 п. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" несвоєчасно сплачену суму єдиного соціального внеску з найманих працівників на загальну суму 2610,86 грн., в т.ч. в 2014 році у розмірі 1640,64 грн. та в 2013 році у розмірі 970,22 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що перевіркою дотримання строків сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог п.п. "е" п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено узгоджену суму податку на додану вартість у розмірі 68337,10 грн. за даними декларацій за квітень 2013 року та травень-грудень 2014 року.

За результатами перевірки на підставі статті 126 Податкового кодексу України Васильківською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.04.2015 №0005711702, згідно з яким зобовязано позивача сплатити 10 % штрафу за порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 51,21 грн., та від 22.04.2015 №0005701702, згідно з яким зобовязано позивача сплатити 20 % штрафу за порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 13996,69 грн.

Також, за результатами перевірки Васильківською ОДПІ прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.04.2015 №0005041702, згідно з яким до позивача нараховано штраф у сумі 1513,49 грн. та пеню в розмірі 741,85 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як зясовано у ході розгляду справи, позивачем були подані до ДПІ податкові декларації з податку на додану вартість, зокрема: за квітень 2013 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 4808 грн.; за травень 2014 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 8853 грн.; за червень 2014 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 2765 грн.; за липень 2014 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 8083 грн.; за серпень 2014 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 13416 грн.; за вересень 2014 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 11834 грн.; за жовтень 2014 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 13540 грн.; за листопад 2014 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 5332 грн.; за грудень 2014 року з визначеним грошовим зобовязанням з ПДВ 13533 грн.

Щодо сплати податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 4808,00 грн., то судом встановлено, що позивач сплатив вказану суму за рахунок переплати, що підтверджується даними таблиці, де зазначені начисленні суми податку на додану вартість та сплачені кошти. Так, з даної таблиці вбачається, що станом на 01.04.2013 сума переплати з ПДВ становить 5795 грн.

Щодо сплати податку на додану вартість за травень-грудень 2014 року, судом встановлено наступне.

Згідно платіжних доручень від 27.05.2014 №175 на суму 4200,00 грн., від 14.07.2014 №180 на суму 9200,00 грн., від 24.08.2014 №188 на суму 2765,00 грн., від 29.08.2014 №123 на суму 5100,00 грн., від 02.09.2014 №190 на суму 3600,00 грн., від 30.09.2014 №172 на суму 7000,00 грн., від 30.10.2014 №219 на суму 5600,00 грн., від 28.11.2014 №254 на суму 14000,00 грн., від 30.12.2014 №309 на суму 6000,00 грн. ФОП ОСОБА_1 на рахунок Васильківської ОДПІ перераховано вказані грошові кошти.

При цьому, платіжне доручення від 27.05.2014 №175 містить відмітку про його прийняття Відділенням №1 у м. Києві ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" 27.05.2014, але проведено банком лише 07.08.2014.

Платіжне доручення від 14.07.2014 №180 містить відмітку про його прийняття Відділенням №1 у м. Києві ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" 14.07.2014, але проведено банком лише 07.08.2014.

Платіжне доручення від 24.07.2014 №188 містить відмітку про його прийняття Відділенням №1 у м. Києві ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" 24.07.2014, але проведено банком лише 07.08.2014.

Платіжне доручення від 02.09.2014 №190 містить відмітку про його прийняття банком 02.09.2014, але сплачені позивачем кошти на відповідний казначейський рахунок не надійшли.

В той же час, судом встановлено, що вказані платіжні доручення не містять ознак того, що вони повернуті банком без виконання.

Також, у ході розгляду справи судом встановлено, що згідно платіжних доручень від 20.11.2013 №376 на суму 990,24 грн., від 20.12.2013 №422 на суму 990,24 грн., від 17.01.2014 №17 на суму 990,24 грн., від 17.02.2014 №75 на суму 100,80 грн., від 17.02.2014 №73 на суму 1054,48 грн., від 17.03.2014 №107 на суму 1155,28 грн., від 15.04.2014 №151 на суму 1155,28 грн., від 27.05.2014 №174 на суму 1155,28 грн., від 24.07.2014 №187 на суму 1735,00 грн., від 20.08.2014 №96 на суму 1155,28 грн., від 22.09.2014 №148 на суму 1155,28 грн., від 19.10.2014 №204 на суму 1155,28 грн., від 18.11.2014 №238 на суму 1155,28 грн., від 22.12.2014 №300 на суму 1155,28 грн., позивач на рахунок Васильківської ОДПІ перерахував вказані грошові кошти по сплаті єдиного внеску за загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Зазначене також підтверджується даними, наведеними в таблиці, де зазначені начисленні суми єдиного соціального внеску з найманих працівників та сплачені кошти.

При цьому, платіжне доручення від 27.05.2014 №174 містить відмітку про його прийняття Відділенням №1 у м. Києві ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" 27.05.2014, але проведено банком лише 07.08.2014.

Платіжне доручення від 24.07.2014 №187 містить відмітку про його прийняття Відділенням №1 у м. Києві ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" 24.07.2014, але проведено банком лише 07.08.2014.

Щодо сплати єдиного внеску за жовтень та листопад 2013 року, то судом встановлено, що платіжні доручення від 20.11.2013 №376 на суму 990,24 грн., від 20.12.2013 №422 на суму 990,24 грн. отримані банком 20.11.2013 та 20.12.2013 відповідно, та проведені банком 20.11.2013 та 20.12.2013 відповідно.

При цьому, судом встановлено, що вказані платіжні доручення не містять ознак того, що вони повернуті банком без виконання.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

При цьому, за приписами ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Відповідальність банків при здійсненні переказу, передбачена приписами ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", де зазначено, що отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, передбачено, що Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня". Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Пунктом 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З припису зазначеної статті вбачається, що якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається саме для банку, а не для платника податків.

Крім того, згідно з п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи в Україні", при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати приймання розрахункового документа на виконання.

Отже, з моменту надання платником податку до установи банку платіжних доручень на перерахування сум податкових зобовязань, обовязок платника податку щодо сплати відповідних сум податкових зобовязань є виконаним, а особою відповідальною за завершення ініціювання є Банк.

З наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень вбачається, що на них наявні відмітки банку про їх одержання та відсутні будь-які ознаки того, що банком були повернуті дані платіжні доручення без виконання.

Отже, факт направлення позивачем вищенаведених платіжних доручень з належними та допустимими реквізитами дозволяє дійти висновку про виконання позивачем обов'язку покладеного на нього законодавцем та закріпленого статтею 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи, що визначальним є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, суд приходить до висновку, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Як встановлено під час розгляду справи, контролюючим органом не взято до уваги факт несвоєчасності перерахування відповідних платежів позивачем, які від нього не залежали, а відбулись внаслідок неналежного виконання банківською установою своїх обовязків перед клієнтом. Таким чином, платіжні доручення були одержані банківською установою, проте факт своєчасного проведення встановлений не був.

Таким чином, судом встановлено, що відповідальність за несвоєчасне перерахування несе саме банк, а позивач здійснив усі передбачені законодавством дії по сплаті відповідних сум грошового зобов'язання до бюджету.

Враховуючи той факт, що несплата податкових зобовязань позивача відбулася не з його вини, а у звязку з неналежним виконанням банківською установою своїх зобов'язань, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідача є такими, що прийняті контролюючим органом за відсутності правових підстав, передбачених Податковим кодексом України, а отже підлягають скасуванню.

При цьому, слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями замість податкового органу проводити перевірку показників бухгалтерської та податкової звітності субєктів господарської діяльності та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як субєкту владних повноважень та фіскальному органу.

Також повноваження щодо визначення сум податкових зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій, які застосовуються до платників податків за виявлені порушення закону покладаються виключного на контролюючі органи, зокрема, податкові органи.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу, частина друга статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, як встановлено в ході розгляду справи відповідачем не виконано обовязку щодо доказування правомірності своїх рішень, та не доведено суду належними і допустимими доказами правомірність їх прийняття. Відповідач також не спростував надані позивачем докази.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській від 22.04.2015 №0005701702 та №0005711702.

Визнати протиправним та скасувати рішення Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.04.2015 №0005041702.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати у сумі 298 (двісті девяносто вісім) грн. 52 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.