Постанова № 54500432, 16.12.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року Справа № 813/5961/15

16 год. 34 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

секретар судового засіданняПриймак С.І.,

від позивачаОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідачаОСОБА_3,

третя особаОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військової частини А2595 до Державної фінансової інспекції у Львівській області, третя особа, ОСОБА_4, про визнання неправомірним та скасування пункту вимоги.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина А2595 (далі позивач, ВЧ А2595) до Державної фінансової інспекції у Львівській області (далі відповідач, Інспекція, ДФІ у Львівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 (далі третя особа), в якому просить визнати неправомірним та скасувати п. 4 вимоги № 25-15/670 щодо усунення порушень законодавства, виявлених під час ревізії окремих питань фінасово-господарської діяльності позивача в період з 01.01.2014 року по 31.05.2015 року.

Позовні вимоги мотивовано безпідставністю та необєктивністю частини вимоги Інспекції, складеної за результатами ревізії, у п. 4 якої викладено фінансові порушення, що полягали у виплаті військовослужбовцям коштів за рахунок резервного фонду державного бюджету за час коли фактично не проводилася антитерористична операція, та привело до збитків у загальній сумі 3935,01 тис. грн. Позивач стверджує, що відповідно до паспорту бюджетної програми на 2014 рік по КПКВ 2101710 (резервний фонд) грошові кошти надходили у військову частину А2595 від головного розпорядника коштів по КЕКВ 2112 та КЕКВ 2120 для виплати грошового забезпечення з нарахуваннями для військовослужбовців ВЧ А2595, які приймали та приймають участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується затвердженими Міністром оборони України переліками витрат для здійснення видатків від 22.04.2014 року та від 29.10.2014 року, випискою по рахунках від 07.11.2014 року УДКСУ у Бродівському районі та довідками про зміни до кошторису (до плану асигнувань) військової частини на 2014 рік від 11.11.2014 року. Також, з 02.06.2015 року по 12.06.2015 року проведені аудиторські дослідження фінансово-господарської діяльності військової частини за період діяльності з 01.05.2013 року по 31.05.2015 року Західним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю, за результатами яких будь-яких порушень з виплати грошового забезпечення військовослужбовцям частини виявлено не було. Тому, висновки Буської міжрайонної ДФІ щодо усунення порушень законодавства є необґрунтованими та належить скасувати.

Представники позивача, у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні /а.с.49-50/. Вважає вимогу Інспекції законною та обґрунтованою, оскільки в ході планової ревізії виявлено, що ВЧ А2595 проведено виплату премії військовослужбовцям за рахунок резервного фонду державного бюджету за час коли фактично не проводилася антитерористична операція. Фінансові порушення призвели до збитків в загальній сумі 3935,01 тис. грн. Також, пояснив суду, що позов про скасування вимоги ДФІ є передчасним, оскільки зазначена у вимозі сума, яка є предметом спору, є збитками (с. 36 акту ревізії), а згідно з судовою практикою Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених позивачем, вважає, що дії військової частини не привели до збитків. Просила позов задовольнити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, третьої особи, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Буською міжрайонною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини А2595 за період з 01.01.2014 року по 31.05.2015 року, за результатами якої складено акт №25-38/6 від 14.08.2015 року /а.с.9-15/.

Під час ревізії виявлено низку порушень та надіслано лист-вимогу від 14.09.2015 року № 25-15/670, в якому зазначено, що в порушення п. 31.10 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №860, ч. 1 ст. 24 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року №2456 та п. 2 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року №415 військовослужбовцям, направленим за кордон для виконання обовязків у складі миротворчих контингентів фінансовою службою ВЧ А2595 у листопад 2014 року проведено нарахування та виплату премій за період з 07.05.2013 року по 30.04.2014 року за рахунок коштів резервного фонду (КПКВ 2101710) на суму 2912,51 тис. грн. та відповідно проведено перерахування єдиного соціального внеску в сумі 1022,5 тис. грн. Проте, на підставі рішення Ради національного безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" розпочато широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних сил України. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 768-р "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" кошти з резервного фонду виділено на потреби Збройних сил України та інших військових формувань, які беруть участь в антитерористичній операції. Таким чином, військовою частиною проведено виплату премії військовослужбовцям за рахунок резервного фонду державного бюджету за час коли фактично не проводилася антитерористична операція та чим завдано матеріальної шкоди (збитку) ВЧ А2595 на загальну суму 3935,01 тис. грн. /а.с.27-29/.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 п. 7 ст. 10 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", підп. 15 п. 6 та п. 7 Положення про державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №310, п.п. 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550, Інспекція вимагає усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку /а.с.27-29/.

Не погоджуючись з вказаною вимогою позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі Закон № 2939-ХІІ), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі орган державного фінансового контролю).

Згідно з Положенням про державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України (далі Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, зокрема, вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підп. 4 п. 4 Положення).

Відповідно до п. 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має певні права, серед яких право в установленому порядку пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підп. 16); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підп. 21).

Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави (абз. 3 підп. 4 п. 4).

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз викладених вище норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі викладеного вище слід зробити висновок про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У даній справі Буська МДФІ у листі від 14.09.2015 року № 25-15/670 предявила вимогу про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії. При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їх розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, але не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 15.04.2014 року у справі № 21-40а14, постанова від 18.09.2014 року у справі № 31-332а14, постанова від 07.10.2014 року у справі № 21-368а14, постанова від 20.01.2015 року у справі № 21-603а14), що в силу вимог ст. 244-2 КАС України є обовязковою для застосування, а суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову повністю, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.