Постанова № 54500137, 07.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року об 11 год. 14 хв.Справа № 808/4150/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віссон Плюс»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Віссон Плюс» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення рішення №0000012213 від 14.01.2015.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач за результатами перевірки дійшов необґрунтованих висновків про неправомірність віднесення позивачем коштів до складу податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Велар-Д», ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг», ТОВ «Інвест Сервіслюкс», ТОВ «Форест Ап», ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», ТОВ «Форест Ап», ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», ТОВ «Пауербуд», ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний», ТОВ «Рунд», ТОВ «Сінтра-Юг», оскільки матеріальні цінності та послуги були фактично отримані від контрагентів та використані позивачем у власній господарській діяльності. Також зазначив, що право на віднесення коштів по даним операціям підтверджується первинними документами, передбаченими чинним законодавством. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки було встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Велар-Д», ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг», ТОВ «Інвест Сервіслюкс», ТОВ «Форест Ап», ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», ТОВ «Форест Ап», ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», ТОВ «Пауербуд», ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний», ТОВ «Рунд», ТОВ «Сінтра-Юг». Зазначає, що до відповідача у встановленому законодавством порядку надійшла податкова інформація за результатами перевірок/зустрічних звірок контрагентів позивача, яка підтверджує відсутність реального здійснення господарських операцій. Крім того, представник відповідача вказав на певні недоліку у товарно-транспортних документах. Зазначене свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій та неправомірне формування податкового кредиту на підставі документів, виписаних від імені зазначених контрагентів. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Віссон Плюс» зареєстровано відповідно до рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської районної адміністрації за №11031020000034965 від 07.10.2013, знаходиться на обліку в ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з 08.10.2013, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 01.12.2013 №200148167.

В період з 26.11.2014 по 27.11.2014 співробітниками ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій, їх реальності та відображення в обліку по взаємовідносинах з ТОВ «Велар-Д» за період липень, серпень, вересень 2014, ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» за липень 2014, ТОВ «Інвест Сервіслюкс» за липень 2014, ТОВ «Форест Ап» за липень 2014, ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» за липень, серпень 2014, ТОВ «Пауербуд» за серпень 2014, ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний» за серпень 2014, ТОВ «Рунд» за серпень 2014, ТОВ «Сінтра-Юг» за серпень 2014, за результатами якої складено акт №144/08-29-22-1308/3826550 від 28.11.2014 (далі Акт перевірки).

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.14.1.36, п.141.1.181 ст.14, п.44.1, п.44.3, пп.44.6 ст.44, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, наказу №678 від 13.11.2013 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за липень 2014 на суму ПДВ 143371,00 грн., за серпень 2014 на суму ПДВ 146776,00 грн., за вересень 2014 на суму ПДВ 1450,00 грн., що призвело до:

-заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18 податкової Декларації з ПДВ) за липень 2014 на суму ПДВ 143371,00 грн., за серпень 2014 на суму ПДВ 146776,00 грн., за вересень 2014 на суму ПДВ 1450,00 грн.;

-заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за липень 2014 на суму ПДВ 143371,00 грн., за серпень 2014 на суму ПДВ 146776,00 грн., за вересень 2014 на суму ПДВ 1450,00 грн.

14.01.2015 контролюючим органом прийнято податкове повідомленнярішення №0000012213, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 364496,25 грн., в т.ч. за основним платежем 291597,00 грн. та 72899,25 грн. штрафними санкціями. При цьому, як підставу для прийняття даного податкового повідомлення-рішення зазначено акт перевірки №144/08-29-22-1308/36535168 від 28.11.2014, тобто останні цифри номеру відмінні від номеру Акта перевірки.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України. Разом з тим, рішеннями ГУ ДФС у Запорізькій області та ДФС України оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленнямрішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

З Акта перевірки судом встановлено, що підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення рішення став висновок відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Велар-Д», ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг», ТОВ «Інвест Сервіслюкс», ТОВ «Форест Ап», ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», ТОВ «Форест Ап», ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», ТОВ «Пауербуд», ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний», ТОВ «Рунд», ТОВ «Сінтра-Юг».

Суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, (далі ПК України,) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до абз. а) п.198.1 ст.198 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

З матеріалів справи судом встановлено, що 26.05.2014 між позивачем та ТОВ «Велар-Д» укладено договори оренди технологічного устаткування №№52601, 52602, 52603, 52604, 52605, 52606, 52607, 52608, відповідно до умов яких в порядку та на умовах, визначених цими договорами, орендодавець ТОВ «Велар-Д» зобовязується передати орендарю ТОВ «Віссон Плюс» в строкове платне користування технологічне устаткування, а орендар зобовязується сплачувати орендодавцю орендну плату (а.с.66-67, 71-72, 76-77, 81-82, 86-87, 91-92, 96-97, 101-102, т.1).

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, акти приймання передачі орендованого майна (а.с.64-65, 68-70, 73-75, 78-80, 83-85, 88-90, 93-95, 98-100, 103-105, т.1).

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що 30.05.2014 між позивачем та ТОВ «Велар-Д» укладено договори суборенди нежитлових приміщень №53001, 53002, 53003, відповідно до умов яких суборендодавець ТОВ «Велар-Д» передає, а суборендатор ТОВ «Віссон Плюс» приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення (а.с.106-108, 113-115, т.1, а.с.179-181, т.2).

На підтвердження здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами до матеріалів справи надано акти приймання-передачі майна, акти здачі-прийняття послуг, податкові накладні (а.с.109-112, 116-117, т.1, 177-178, 182, т.2).

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», суд зазначає, що в періоді, що перевірявся між позивачем та ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» укладено договори оренди обладнання від 20.06.2014 №№62002, 62003, 62004, відповідно до умов яких орендодавець - ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» надає, а орендар ТОВ «Віссон Плюс» приймає в строкове платне користування обладнання (а.с. 129-130, 135-136, 141-142, т.1).

На підтвердження господарських операцій щодо оренди обладнання представником позивача до матеріалів справи надано акти здачі прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, акти прийому-передачі (а.с.127-128, 131-134, 137-140, 143-144, т.1).

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що 21.07.2014 між позивачем та ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» укладено договір №72101, відповідно до умов якого продавець - ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» зобовязується передати у власність, а покупець ТОВ «Віссон Плюс» належним чином прийняти і оплатити електроматеріали та комплектуючі, матеріали та обладнання безпеки, інші товарно матеріальні цінності (а.с.120-121, т.1).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано податкову накладну, товарно-транспортну накладну (а.с.118-119, т.1).

Також, судом встановлено, що 20.06.2014 між позивачем та ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» укладено договір оренди контейнеру №62001, відповідно до умов якого орендодавець - ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» зобовязується надати ТОВ «Віссон Плюс» в оренду контейнер 20-ти фунтовий розміром 5898/2352/2393 мм, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 5 (а.с.124, т.1).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну, акт приймання-передачі контейнеру (а.с.122-123, 125-126, т.1).

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що 07.07.2014 між позивачем та ТОВ «Форест АП» укладено договір №70701, відповідно до умов якого продавець - ТОВ «Форест АП» зобовязується передати у власність, а покупець ТОВ «Віссон Плюс» належним чином прийняти і оплатити матеріали та обладнання для безпеки, будматеріали та інші товарно-матеріальні цінності (а.с.4-5, т.2).

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Форест АП» до матеріалів справи представником позивача надано видаткову накладну, податкову накладну, транспортування поставленого товару підтверджується наданою до матеріалів справи товарно-транспортною накладною (а.с.1-3, т.2).

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач, на підставі договорів №70102 від 01.07.2014 та №71401 від 14.07.2014, мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Інвест Сервіслюкс», відповідно до умов яких продавець - ТОВ «Інвест Сервіслюкс» зобовязується передати у власність, а покупець ТОВ «Віссон Плюс» належним чином прийняти і оплатити господарські товари, пожежне знаряддя, матеріали та обладнання для безпеки, знаки безпеки, та інші товарно-матеріальні цінності (а.с.9-10, 20-21, т.2).

На підтвердження виконання вищезазначених договорів поставки товару до матеріалів справи представником позивача надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с.6-8, 11-19, 22-33, т.2).

Також, судом встановлено, що 25.06.2014 між позивачем та ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» було укладено договір №62502, відповідно до умов якого продавець - ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» зобовязується передати у власність, а покупець ТОВ «Віссон Плюс» належним чином прийняти і оплатити матеріали та обладнання для безпеки, електроматеріали та інші товарно-матеріальні цінності (а.с.37-38, т.2).

Виконання умов договору між позивачем та ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» підтверджується наданими до матеріалів справи видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною (а.с.34-36, т.2).

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що 01.08.2014 між позивачем та ТОВ «Пауербуд» укладено договір №80101, відповідно до умов якого продавець - ТОВ «Пауербуд» зобовязується передати у власність, а покупець ТОВ «Віссон Плюс» належним чином прийняти і оплатити лакофарбовий матеріал, господарські товари, матеріали та обладнання, пожежне спорядження та інші товарно-матеріальні цінності (а.с.41-42, т.2).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с.39-52, т.2).

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що 18.08.2014 між позивачем та ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний» укладено договір №81801, відповідно до умов якого продавець - ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний» зобовязується передати у власність, а покупець ТОВ «Віссон Плюс» належним чином прийняти і оплатити електроматеріали та комплектуючі, будматеріали, матеріали та обладнання для безпеки та інші товарно-матеріальні цінності (а.с.56-57, т.2).

Виконання умов договору між позивачем та ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний» підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с.53-55, 58-64, т.2).

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що 22.07.2014 між позивачем та ТОВ «Сінтра Юг» укладено договір №72201, відповідно до умов якого продавець - ТОВ «Сінтра Юг» зобовязується передати у власність, а покупець ТОВ «Віссон Плюс» належним чином прийняти і оплатити лакофарбові матеріали, тару та інші товарно-матеріальні цінності (а.с.77-78, т.2).

Виконання умов договору між позивачем та ТОВ «Сінтра Юг» підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с.65-76, т.2).

Крім того, в періоді який перевірявся контролюючим органом, позивач, на підставі договорів від 15.07.2014 "№71501, 71502, 71503, 71504, 71505, 71506, 71507, 71508, 71509, 71510, 71511, 71512, мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Рунд», відповідно до умов яких в порядку та на умовах, визначених цими договорами, орендодавець ТОВ «Рунд» зобовязується передати орендарю ТОВ «Віссон Плюс» в строкове платне користування технологічне устаткування, а орендар зобовязується сплачувати орендодавцю орендну плату (а.с.81-82, 87-88, 94-95, 99-100, 105-106, 111-112, 117-118, 123-124, 129-130, 135-136, 141-142, 147-148, т.2).

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, акти приймання передачі орендованого майна, (а.с.79-80, 83-86, 89-93, 96-98, 101-104, 107-110, 113-116, 119-122, 125-128, 131-134, 137-140, 143-146, 149-174, т.2).

Крім того, на підтвердження наявності у позивача транспортних засобів, за допомогою яких здійснювалось транспортування отриманого від контрагента товару, до матеріалів справи надано договори оренди, за якими позивачем орендувались вантажний фургон та вантажний самоскид (а.с.175-176, т.2).

Також, під час судового розгляду справи встановлено, що оренда у контрагентів великої кількості технологічного устаткування обумовлена особливістю господарської діяльності позивача, а саме тим, що орендоване устаткування в подальшому передавалось в суборенду за більш високою ціною, на підтвердження чого для огляду суду, в судовому засіданні 07.12.2015, надано оригінали договорів з третіми особами щодо суборенди технічного устаткування.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Велар-Д», ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг», ТОВ «Інвест Сервіслюкс», ТОВ «Форест Ап», ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», ТОВ «Форест Ап», ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», ТОВ «Пауербуд», ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний», ТОВ «Рунд», ТОВ «Сінтра-Юг» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Стосовно недоліків у формуванні товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є документом який виключно підтверджує факт переміщення матеріальних цінностей та за його відсутності та/або наявності певних недоліків, жодних чином не свідчить про відсутність господарських операції. Товарно-транспортні накладні не визначаються нормами ПК України як обов'язкові документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту платника, у зв'язку з чим недоліки в їх оформленні не можуть бути покладені в основу для висновків про завищення платником податкового кредиту з податку на додану вартість

З акту перевірки та пояснень, наданих представником відповідача під час судового розгляду справи, встановлено, що в основу висновків відповідача про безтоварній характер господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами покладено наявну податкову інформацію, а саме: акт ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області «Про результати зустрічної звірки «КГБ Фудс Трейдинг» від 29.08.2014 №593/20-33-22-01-07/33776671, акт ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Інвест Сервіслюкс» від 01.09.2014 №2652/26-55-22-09/38919831, акт ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Фінанс ОСОБА_3» від 01.09.2014 №2644/26-55-22-13/39199028, акт Західної ОДПІ м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рунд» від 02.10.2014 №4972/7/20-33-22-03, акт Західної ОДПІ м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форест Ап» від 22.09.2014 №10105/7/20-33-22-05-07, акт ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно ТОВ «Пауербуд» від 31.12.2014 №383/26-55-22-10/34979766.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, до суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Велар-Д», ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг», ТОВ «Інвест Сервіслюкс», ТОВ «Форест Ап», ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», ТОВ «Форест Ап», ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», ТОВ «Пауербуд», ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний», ТОВ «Рунд», ТОВ «Сінтра-Юг» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, контролюючі органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною зокрема у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10.

Таким чином, висновки відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних періодах сум податку по господарських операціях з вищезазначеними контрагентами є необґрунтованими та не базуються на нормах чинного законодавства.

Щодо посилань представника позивача на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення через зазначення у ньому невірного номеру Акта перевірки, висновки якого послугували підставою для його прийняття, суд зазначає, що з пояснень представника відповідача та листа ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 24.03.2015 №3095/7/08-29-22-0206/907, який направлявся контролюючим органом на адресу позивача, судом встановлено, що під час складення податкового повідомленнярішення №0000012213 від 14.01.2015 контролюючим органом допущено технічну помилку щодо номеру акта, а також зазначено, що податкове повідомлення рішення прийнято на підставі акта №144/08-29-22-1308/3826550 від 28.11.2014.

Враховуючи відсутність доказів існування акта перевірки №144/08-29-22-1308/36535168 від 28.11.2014, висновки якого були б відмінні від висновків Акта перевірки, суд приймає пояснення контролюючого органу та зазначає, що наявність технічної описки в тексті податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для його скасування, адже жодним чином не впливає на правомірність проведеної перевірки та її наслідки.

Таким чином, оскільки висновки контролюючого органу про заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, базуються на твердженні про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з урахуванням господарських операцій з ТОВ «Велар-Д», ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг», ТОВ «Інвест Сервіслюкс», ТОВ «Форест Ап», ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», ТОВ «Форест Ап», ТОВ «Фінанс ОСОБА_3», ТОВ «Пауербуд», ТОВ «Укрбудресурси-Зміїний», ТОВ «Рунд», ТОВ «Сінтра-Юг», враховуючи попередні висновки суду про необґрунтованість таких висновків відповідача, суд вважає оскаржуване податкове повідомленні-рішення протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Віссон Плюс».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Віссон Плюс» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000012213 від 14.01.2015.

Судові витрати в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віссон Плюс» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до спеціального фонду Державного бюджету України суму несплаченого судового збору в розмірі 4 384,80 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко