Постанова № 54500089, 01.12.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Житомир справа № 806/4909/15

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сичової О.П., суддів: Романченка Є.Ю., Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Мазур О.О.,

за участю позивача, представника відповідача, представника третьої особи

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України за участю третьої особи Володарсько- Волинського районного військового комісаріата про визнання дій незаконними та стягнення 147750,00 грн.,

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначені йому одноразової грошової допомоги незаконними;

- стягнути з Міністерства оборони України на його користь 147750,00 грн.

В обргунтування позовних вимог зазначив, що має право на отримання одноразової грошової допомоги в разі інвалідності, отриманої внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Відповідно до вимог чинного законодавства звернувся через Володарсько- Волинський районний військовий комісаріат до Міністерства оборони України із відповідною заявою, до якої були долучені всі необхідні документи для призначення та виплати такої допомоги. Комісія Міністерства оборони 10 липня 2015 року розглянула подані документи та дійшла висновку про відмову в призначенні йому одноразової допомоги. Вважає, що дії відповідача є протиправними та незаконними.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Міністерства оборони України проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях. Вважає, що доводи позивача не відповідають нормам чинного законодавства у зв"язку з чим відсутні підстави для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги.

Протокольною ухвалою суду від 27 жовтня 2015 року до справи залучено в якості третьої особи Володарсько - Волинський районний військовий комісаріат.

Представник третьої особи - Володарсько - Волинського районного військового комісаріата в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, третьої особи з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав численні поранення під час проходження військову службу в країнах, де велись бойові дії , що підтверджується витягом із протоколу №1869 від 25.10.2011 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (а.с.11).

20.05.1981 сержант у запасі ОСОБА_1 був звільнений з військової служби.

Відповідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 04.11.2011 серія 10 ААА №732821 позивачу з 31.10.11 встановлено третю групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с.10).

З 15.01.2015 позивачу встановлено другу групу інвалідності безтерміново, яка настала внаслідок захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 20.01.2015 серія 12 ААА №078945 (а.с.9).

30 березня 2015 позивач звернувся до Володарсько- Волинського військового комісаріату із відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому з 15.01.2015 року другої групи інвалідності, внаслідок захворювання пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, додавши всі необхідні документи. (а.с.8)

Володарсько - Волинський районний військовий комісаріат надіслав документи позивача до Міністерства оборони України.

Із витягу з Протоколу № 34 від 10 липня 2015 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби вбачається, що комісія, розглянувши подані позивачем документи, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день його звільнення діяла ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги. Відповідач зазначив, що оскільки закон не має зворотної дії в часі, тому ОСОБА_1 мав право на отримання страхової суми за державним обов'язковим особистим страхуванням відповідно до ст. 16 вказаного Закону в редакції, що діяла до 01.01.2007 (а.с.7).

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Розділом ІІ цього Закону встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі-Порядок) (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам 2 групи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18 листопада 2014 року (реєстраційний номер 42010789).

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з військової служби у 1981 році, а інвалідність 2 групи внаслідок травми повязаної з її проходження отримав з 15.01.2015, внаслідок захворювання пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведених вище підстав, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є правомірними та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням ОСОБА_1 обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 10.07.2015 №24.

Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", з урахуванням статей 9, 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 54-ти місячного грошового забезпечення, як інваліду ІІ групи.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Судді Є.Ю. Романченко,

ОСОБА_3

Повний текст постанови виготовлено: 21 грудня 2015 р.