Ухвала суду № 54494267, 22.12.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11320/14-ц

Провадження № 2/522/2288/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «РЕГІОНАЛЬНИЙ ОСОБА_2», ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору : приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору до договору іпотеки,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ОСОБА_2», ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору : приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору до договору іпотеки від 23.06.2008 р. за р. № 9556, укладеного 13.07.2011 р. між АТ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ОСОБА_2» та ОСОБА_3 і посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р. № 6677.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що у 2014 році йому стало відомо, що 13.07.2011 р. між АТ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ОСОБА_2» та ОСОБА_3 був укладений договір за р. № 6677 до договору іпотеки від 23.06.2008 р. за р. № 9556, в якому сторони змінили боржника на компанію QUEENSLAND SALES LLP, тоді як первинним боржником за зобовязанням, що випливають з договору займу № А-04/598 від 06.06.2008 р., була компанія FIREBERG LTD, та що оспорюваний договір був посвідчений без надання його окремої згоди, чим були порушені його права, визначені ст. ст. 202, 203, 207, 215, 236, 368, 572, 575, 578 ЦК України, ст. ст. 60, 65 СК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 підтримала позов, а представник відповідача АТ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ОСОБА_2» - ОСОБА_6 не визнав позов, посилаючись на правову позицію Верховного суду України й вказуючи на те, що зміни, які вносились до договору займу № А-04/598 від 06.06.2008 р., не були істотними, у звязку з чим не було підстав для отримання згоди подружжя на укладення договору про внесення змін до договору іпотеки, а також вказував на відсутність підстав для отримання такої згоди, у звязку з тим, що така згода на передачу спільного майна в іпотеку в забезпечення виконання зобовязань за договором займу № А-04/598 від 06.06.2008 р. вже була посвідчена нотаріально та, враховуючи норми Цивільного Кодексу України щодо дії односторонніх правочинів у часі, є дійсною і на теперішній час та, на думку позивача, спростовує твердження ОСОБА_1 про порушення його прав.

Крім того, представник АТ «РЕГІОНАЛЬНИ Й ОСОБА_2» подав адресовані суду свої письмові заперечення на позовну заяву позивача, які приєднані судом до матеріалів справи.

Відповідач ОСОБА_3 просила розглянути справу без її участі, про що подала адресовану суду свою письмову заяву, в тексті якої зазначила, що повністю визнає позов ОСОБА_1

Приватний нотаріус ОСОБА_4 подала адресовані суду свої письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, в тексті яких зазначила, що просить розглянути справу без її участі.

Дослідивши матеріали справи і заслухавши пояснення представників позивача і банку, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

06 червня 2008 року між АТ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ОСОБА_2» та компанією FIREBERG LTD був укладений Договір займу № А-04/598, умовами якого встановлено зобовязання АТ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ОСОБА_2» надати компанії FIREBERG LTD кредит у розмірі 2000000,00 доларів США та зобовязання компанії FIREBERG LTD повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 12 % річних в строк до 25.06.2009 р.

В забезпечення виконання зобовязань за договором займу № А-04/598 від 06.06.2008 р., між АТ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ОСОБА_2» як іпотекодержателем та ОСОБА_3 як іпотекодавцем, який є майновим поручителем за компанію FIREBERG LTD, укладено договір іпотеки, посвідчений 23.06.2008 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р. № 9556, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала в іпотеку однокімнатну квартиру під № 361, житловою площею 23,8 кв.м., загальною площею 80,1 кв.м., що розташована у будинку № 49/1 по вул. Фонтанська дорога в м. Одеса, 49/1. Цей договір іпотеки посвідчено за згодою чоловіка іпотекодавця та майновопозивача го поручителя ОСОБА_3П . позивача ОСОБА_1, яка була посвідчена 23.06.2008 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р. № 9555.

Договором переведення боргу до Договору займу № А-04/598 від 06.06.2008 р., укладеним 11.07.2011 р. між АТ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ОСОБА_2», компанією FIREBERG LTD та компанією QUEENSLAND SALES LLP, залишок боргу за договором займу № А-04/598 від 06.06.2008 р. переведено на компанію QUEENSLAND SALES LLP.

13.07.2011 р. між АТ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ОСОБА_2» як іпотекодержателем та ОСОБА_3П . як іпотекодавцем був укладений договір до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за р. № 6677, яким відображено зміни, внесені договором переведення боргу від 11.07.2011 р. до договору займу № А-04/598 від 06.06.2008 р.

Вказаний договір до договору іпотеки від 13.07.2011 р. за р. № 6677 укладено без надання окремої згоди ОСОБА_1

Відповідно до ч. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частина третя статті 213 ЦПК України встановлює, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини другої статті 214 ЦПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

За правилами частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою, третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги до відповідачів, позивач ОСОБА_1 посилається, зокрема на порушення ст.ст. 60, 65 СК України, ст. 578 ЦК України, п. 45 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.2004 р. за № 283/8882 (в редакції станом на момент укладення оспорюваного договору до договору іпотеки від 13.07.2011 р. за р. № 6677).

В Постанові Верховного Суду України у справі № 1622цс15, прийнятою за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, сформовано наступну правову позицію: «відсутність згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним. Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя».

На думку суду, позивач, з огляду на обставини, на які посилався та докази, які їм були надані, не довів , що АТ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ОСОБА_2» та ОСОБА_3 діяли недобросовісно і ОСОБА_3 не отримала згоди ОСОБА_1 на укладення оспорюванього договору до договору іпотеки від 13.07.2011 р., оскільки предмет іпотеки квартира під № 361 у будинку № 49/1 по вул. Фонтанська дорога в м. Одеса була передана в іпотеку на підставі договору іпотеки від 23.06.2008 р. за р. № 9556, на виконання зобовязань, що випливають з договору займу № А-04/598 від 06.06.2008 р., за згодою ОСОБА_1, посвідченою 23.06.2008 р. приватним нотаріусом ОСОБА_4 за р. № 9555. Цією згодою ОСОБА_1 надав згоду ОСОБА_3 на надання в іпотеку на умовах та за її розсудом та з правом подальшого продажу за ціною та на умовах за її розсудом квартири під № 361 у будинку № 49/1 по вул. Фонтанська дорога в м. Одеса.

Суд погоджується з доводами АТ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ОСОБА_2» стосовно того, що така згода ОСОБА_1 є одностороннім правочином та згідно ст. 214 ЦК України позивач мав право відмовитись від такої згоди до укладення договору. Відмова від такого правочину повинна бути здійснена у такій же формі, в якій було вчинено правочин. В даному випадку ОСОБА_1 повинен був оформити відмову від своєї згоди на надання спільного майна подружжя в іпотеку нотаріально.

Враховуючи те, що така відмова нотаріально не посвідчувалась ОСОБА_1, відсутні підстави вважати, що зазначена згода була припинена.

Аналогічний висновок міститься в Постанові Верховного суду України від 07.10.2015 р. у справі № 1622цс15, де зазначено, що з системного аналізу норм ЦК України, регулюючих правочин вбачається, що згода щодо розпорядження спільним майном подружжя є одностороннім правочином.

Необґрунтоване посилання позивача на застосування до спірних правовідносин ст. 523 ЦК України, оскільки ця норма допускає припинення поруки або застави після заміни боржника тільки в тому разі, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечити виконання зобовязання новим боржником.

Судом встановлено, що іпотекодавець ОСОБА_3 погодилась з заміною боржника та уклала у передбаченому законом порядку до первісного договору іпотеки оспорюваний додатковий договір від 13.07.2011 року.

ОСОБА_1, за змістом ст.ст. 1, 6, 18 Закону України «Про іпотеку», є співвласником майна, що передається в іпотеку та не особою тотожною іпотекодавцю, оскільки останній обовязково є стороною договору іпотеки (майновим поручителем), а співвласник майна може надати лише згоду на розпорядження його частиною майна (яка і була надана позивачем 23.06.2008 р.), не будучи стороною договору.

Суд також погоджується з доводами АТ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ОСОБА_2» стосовно того, що зміни, які вносились до договору займу № А-04/598 від 06.06.2008 р., не є істотними та не потребували окремого погодження ОСОБА_1

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «РЕГІОНАЛЬНИЙ ОСОБА_2», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 13 липня 2011 року за р. № 6677, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2015 року.

Суддя Н.А. Ільченко

22.12.2015