Ухвала суду № 54491394, 16.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/774/2262/К/15 Головуючий в суді першої

Справа № 211/2736/15-ц інстанції ОСОБА_1

Категорія № 48 (2) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Соколан Н.О.,

секретар Петренко К.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_4звернулася до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що з 2002 року перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, від яких вони мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 серпня 2012 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки, яка є дитиною інвалідом з народження та потребує постійного медичного огляду і консультацій спеціалістів замежами місця проживання, асаме: у м. Києві, а також навчання вдома за повною (полегшеною) програмою загальноосвітньої школи. У звязку з цим позивач просила стягнути з відповідача понесені нею додаткові витрати на лікування дитини, проїзд для консультацій до м. Києва та оплату навчання в навчально-виховному закладі «Райдуга» дитину загальною сумою 10484,44 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, з ОСОБА_3 на її користь стягнуто додаткові витрати на дитину у сумі 10484,44 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що судом помилково взяті до уваги докази, надані позивачем на підтвердження наявності додаткових витрат на дитину. Зокрема, зазначає, що судом не враховано те, що з квитків до м. Києва не вбачається отримання позивачем консультацій щодо лікування дитини. Крім того, матеріали справи не містять рецептів лікарів щодо необхідності придбання ліків для дитини. Також судом не взято до уваги, що довідка про відвідування донькою дошкільного навчально-виховного комплексу «Райдуга» не підтверджує факт розрахунку позивачем за надані послуги.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, рішення суду скасувати та залишити позов ОСОБА_4 без розгляду.

04 грудня 2015 року ОСОБА_4 надала до Апеляційного суду Дніпропетровської області заяву про залишення її позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПКУкраїни, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд до завершення розгляду справи постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 208 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду.

Судом встановлено, що розгляд позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину закінчено ухваленням 14 вересня 2015 року рішення Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу про задоволення її позовних вимог (а.с.70-71).

Відповідно до ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що відповідно до ст. 310 ЦПК України, якою передбачена можливість закриття провадження у справі та залишення позову без розгляду, позов не може бути залишений без розгляду судом апеляційної інстанції за заявою позивача, оскільки він вже вирішений по суті шляхом ухвалення рішення судом першої інстанції.

Принцип диспозитивності реалізується сторонами на стадії апеляційного розгляду відповідно до ст.306 ЦПК України, згідно якої в апеляційному суді позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

З огляду на наведене, позовну заяву на стадії апеляційного розгляду справи можна залишати без розгляду лише у разі встановлення апеляційним судом передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції, що узгоджується з правовою позицією, висловленою в ухвалі Верховного суду України від 19 січня 2011 року за наслідками розгляду цивільної справи № 6-52927св10.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, щоз 2002 року сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем (а.с. 6).

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02 серпня 2012 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22).

Донька сторін ОСОБА_5 є дитиною-інвалідом з народження, знаходиться на обліку в ЛКК КУ «Центр первинної медико санітарної допомоги № 4» (а.с. 7) та потребує постійного медичного огляду та консультацій спеціалістів за межами місця проживання, а саме в м. Києві, у звязку з чим на поїздки позивачем витрачено 1923,34 грн.

За станом здоровя дитина потребує навчання вдома за повною (полегшеною) програмою загальноосвітньої школи згідно наказу МОЗ України № 4/6310 від 09.11.1992 року, у звязку з цим дитина проходила підготовку до школи у дошкільному навчально-виховному комплексі «Райдуга», на оплату якої позивачем витрачено 7380,00 гривень. (а.с. 8, 9).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з обовязку батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), у звязку з чим дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі та стягнув на її користь з відповідача додаткові витрати на дитину в сумі 10484,44 грн. з таким висновком суду

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно дост.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Вирішуючи спір та стягуючи з відповідача всю суму додаткових витрат на дитину, судом першої інстанції не враховано те, що зміст ст.. 185 СК України передбачає рівний обовязок обох батьків у прийнятті участі у додаткових витратах на дитину.

Крім того, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, суд не перевірив, чи була потреба у позивача у придбанні саме тих ліків і саме в тій кількості, як зазначено позивачем.

Крім того, судом не перевірено, чи є видатки на придбання одягу, зошитів та посібників, необхідних для навчання, додатковими чи вони входять до загальних витрат на утримання дитини, участь батьків у яких регулюється ст. 180 СК, якою на останніх покладено обовязок утримувати дитини до досягнення нею повноліття.

Враховуючи те, що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, а позивачем до суду апеляційної інстанції подано заяву про залишення без розгляду її позовних вимог, колегія суддів вважає, що за таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, позов ОСОБА_4 - залишенню без розгляду, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 закриттю.

Керуючись ст. 207 ч.1 п.5, 303, 307, 310, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Заяву ОСОБА_4 про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитинузадовольнити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитинузалишити без розгляду.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2015 рокузакрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І.Є. Ляховська

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_6