Рішення № 54491368, 09.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/9128/14-ц 22-ц/774/1441/К/15

Справа 214/9128/14-ц Головуючий у 1 інстанції

Провадження 22-ц/774/1441/К/15 ОСОБА_1

Категорія 59 ( ІV) Доповідач Грищенко Н.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Грищенко Н.М.,

суддів Братіщевої Л.А., Чорнобука В.І.,

при секретарі Петренко К.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Севеко» - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

її представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Севеко» до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів ,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Севеко» ( надалі ТОВ «ТД «Севеко») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що в період з 07.12.2009 р. по 26.09.2011 р. ТОВ «ТД Севеко» надано ОСОБА_4 без достатньої правової підстави грошові кошти на загальну суму 2379000 грн., які були перераховані на банківський рахунок № 29246000000105 в ПАТ АКІБ УкрСиббанк , що належить відповідачці, та її власний картковий рахунок № 26258007001637, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

У платіжних дорученнях на перерахування коштів зазначено призначення платежу, а саме: відповідні Договори про надання поворотної фінансової допомоги, які фактично сторонами укладалися та відповідачем не підписувалися, а тому є нікчемними.

Посилаючись на те, що грошові кошти, отримані ОСОБА_4О за нікчемними правочинами, підлягають поверненню ТОВ «ТД «Севеко» в повному обсязі, як набуті без достатньої правової підстави, просив суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість в сумі 2379000,00 грн. а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3654,00 грн.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 січня 2015 року позов ТОВ «ТД Севеко» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ТД СЕВЕКО» грошові кошти в загальній сумі 2 379 000,00 грн. , а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3654,00 грн.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 травня 2015 року ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального законодавства, невідповідність висновків суду обставинам справи, не встановлення фактичних даних, які мають значення для правильного вирішення спірного питання, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зокрема вважає, що суд не взяв до уваги пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, про що було відповідачем заявлено в заяві про перегляд заочного рішення.

Суд дійшов висновку, що між сторонами укладено нікчемний правочин, нікчемний правочин не може бути визнаний судом недійсним, тому не створює юридичних наслідків.

Судом не встановлено, які саме між сторонами виникли правовідносини, не встановлено, що засновник та директор ТОВ «ТД СЕВЕКО» ОСОБА_6 перераховував кошти з грудня 2009 року по вересень 2011 року на утримання власної родини, оскільки відповідач ОСОБА_4 не працювала, піклувалась про сімї та двох неповнолітніх дітей. Директор ТОВ «ТД СЕВЕКО» ОСОБА_6 та колишній чоловік відповідача сам, зі своєї ініціативи переказував кошти на картку дружини.Останній платіж було здійснено за рік до припинення шлюбних відносин. Перераховані кошти використовував ОСОБА_6 в інтересах сімї, тому спірні кошти у відповідності до ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню, оскільки їх виплата проведена юридичною особою добровільно, як засіб до існування.

Між сторонами відсутні договірні відносини, договір про зворотну фінансову допомогу ніколи не укладався, тому вимоги про застосування реституції по договору не ґрунтуються на законі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_4 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6 ) як розподілити між сторонами судові витрати.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом , згідно ОСОБА_7 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, засновником ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім СЕВЕКО» є ОСОБА_6 ( а.с.35 том2).

З рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 липня 2013 року убачається, що шлюб, укладений 19 листопада 1994 року між ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_4 розірвано. ( а.с. 7 том2).

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача ОСОБА_4 грошові кошти на користь позивача ТОВ «ТД Севеко», суд першої інстанції керувався ст. 1212 ЦК України дійшов висновку, що кошти, набуті відповідачем безпідставно, підлягають поверненню.

Однак, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ТД Севеко» посилався на те, що відповідач ОСОБА_4 без достатньої правової підстави отримала грошові кошти на загальну суму 2379000 грн., які були перераховані їй на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги, на банківський рахунок № 29246000000105 в ПАТ АКІБ УкрСиббанк, що належить відповідачці та її власний картковий рахунок № 26258007001637.

На підтвердження своїх посилань позивач надав дублікати банківських виписок ПАТ «Перщий Український міжнародний Банк» з яких убачається, що 15.09.2011 року за вих. № документа 465,466 підприємством ТОВ «ТД «Севеко» перераховано по 5000 грн. на картковий рахунок ОСОБА_6 та ОСОБА_4, із зазначенням підстав надання фін.повор.доп.( а.с.80 том1), крім того згідно виписки №176 від 26 вересня 2011 року за вих. №№ 477,478,479 містяться відомості перерахування на картковий рахунок ОСОБА_6 та ОСОБА_4, із зазначенням підстав перерахування коштів надання фін.повор.доп. на імя ОСОБА_4 80000 грн. та на імя ОСОБА_6 60000 грн. одним днем 26 вересня 2011 року( а.с.80,81 том1).

Крім того, позивачем надані інші виписки за особовим рахунком від 07.12.2009р. на суму платежу 24000 грн.; від 11.12.2009р. на суму платежу 60000 грн.; від 14.12.2009р. на суму платежу 165000 грн.; від 15.12.2009р. на суму платежу 390000 грн.; від 16.12.2009р. на суму платежу 240000 грн.; від 17.12.2009р. на суму платежу 215000 грн.; від 21.12.2009р. на суму платежу 100000 грн.; від 09.02.2010р. на суму платежу 13000 грн.; від 17.02.2010р. на суму платежу 10000 грн.; від 21.05.2010р. на суму платежу 945000 грн.; від 02.08.2010р. на суму платежу 20000 грн.; від 10.08.2010р. на суму платежу 12000 грн.; від 16.02.2011р. на суму платежу 100000 грн., виданими ПАТ АКІБ УкрСиббанк (а.с. 4 27).

Положеннями статей 10,60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно розяснень викладений у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсним», звертають увагу суддів, що зі змісту абзацу другого частини першої ст..218 ЦК ЦК України на може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобовязань, що виникли з правочину.

Посилання позивача на факт перерахування в період з 07.12.2009 р. по 26.09.2011 р. на банківський рахунок № 29246000000105, що відкрито на імя ОСОБА_4 та власний картковий рахунок № 26258007001637 в ПАТ АКІБ УкрСиббанк грошові кошти на загальну суму 2379000 грн., на підставі договору поворотної фінансової допомоги, колегія суддів до уваги не приймає.

Проте, як убачається з виписок, наданих позивачем ТОВ«ТД Севеко» кошти ОСОБА_6 перераховувалися на рахунок№ 29246000000105, відкритий на ім'я відповідача ( а.с.80,81 том 1).

Відсутність факту укладання договорів не заперечує засновник ТОВ«ТД Севеко» ОСОБА_6, який був допитаний в суді першої інстанції, як свідок та надавав пояснення, що договори не укладалися та сторонами не підписувалися ( а.с.88).

Відповідач ОСОБА_4 заперечуючи проти позовних вимог посилалась на те, що кошти вона отримувала від свого чоловіка ОСОБА_6 на утримання власної родини, перерахунок грошових коштів мав періодичний характер оскільки відповідач не працювала, виховувала дітей, спільно із засновниом ТОВ«ТД Севеко» ОСОБА_6 будували власний будинок, тому відповідно до ст..1215 ЦК України поверненню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивачем ТОВ«ТД Севеко» не доведено, оскільки не надано належних та допустимих доказів існування підстав, передбачених ст..1212 ЦК України.

Колегія суддів не звертає уваги на доводи апеляційної скарги відповідача стосовно застосування спливу строку позовної давності до вимог позивача, з огляду на наступне.

Як роз'яснено у п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

На підставі викладеного, колегія судів дійшла висновку, що суд першої інстанції, помилково застосував до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України та дійшов висвноку про стягнення з відповідача, колишньої дружини засновника позивача, кошти, що були перераховані на її карткові рахунки протягом їх спільного проживання, тому рішення суду в не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню відповідно до п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову ТОВ«ТД Севеко» в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Севеко» до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Н.М. Грищенко

Судді: Л.А. Братіщева

ОСОБА_7