Рішення № 54488617, 04.06.2010, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа 2-519/10

Номер провадження 2-519/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.10 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Тулик І.І.

при секретарі - Вербещук В.А.

з участю позивача - ОСОБА_1

адвоката - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

адвоката - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_3

про

стягнення шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_3 вироком Рахівського районного суду визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. В даній кримінальній справі позивача визнано потерпілим. Внаслідок вчинення злочину, громадянином ОСОБА_3 позивачу, ОСОБА_1 нанесено тілесні ушкодження, які кваліфіковані як тілесні ушкодження середньої тяжкості. Спричинені позивачу тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану здорв'я. під час лікування ним було витрачено: на придбання ліків та лікарських засобів, вартість проїзду до обласної лікарні в м.Ужгород - 11000 нривень, та за надану юридичну допомогу 2500 гривень. Окрім матеріальної шкоди йому було завдано і моральну шкоду неправомірними діями відповідача, оскільки позивач зазнав фізичного болю, було завдано тілесних ушкоджень, було порушено нормальний спосіб життя, оскільки змушений був докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладі охорони здоров'я. Завдану йому моральну шкоду оцінює у 50000 гривень. На підставі наведеного просив суд стягнути з відповідача, ОСОБА_3 в його користь 11000 гривень матеріальної шкоди, 50000 гривень моральної шкоди та 2500 витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, на задоволенні позову наполягають.

Відповідач ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали, пояснивши, що ОСОБА_3 є пенсіонером, ніяких доходів, крім пенсії немає, являється «Дитиною війни», ніяких компенсацій за те, не отримує, його пенсія становить 827 гривень. Окрім того хворіє, проживає у важких матеріальних умовах. Вважають, що вимоги позивача є безпідставними, а суму яку позивач вимагає надуманою, тому просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши подані ними документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст. 28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. Частиною 4 цієї ж статті КПК України встановлено, що особа, яка не пред'явила позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Так, в провадженні Рахівського районного суду перебувала кримінальна справа № 1-58/09 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 128 КК України. Під час розгляду вказаної кримінальної справи цивільний позов ОСОБА_1 залишився без дослідження. Тому ухвалою апеляційного суду Закарпатської області вирок суду від 16.11.2009 року стосовно ОСОБА_3 в частині цивільного позову скасований, а справа направлена на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 25 червня 2008 року о 17 год.30 хв. в с. Лазещина по вул. Зимір, № 357 Рахівського району Закарпатської області, під час взаємної сварки, на грунті особистих, неприязних відносин, з'ясування між собою стосунків, наніс декілька ударів кулаком в обличчя потерпілому ОСОБА_1 та один удар взутою ногою в нижню частину правої гомілки, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

З урахуванням п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування шкоди. Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_3 є доведеною і не підлягає розгляду в даному судовому процесі.

Відповідно до ст. ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що внаслідок вчинення злочину ОСОБА_3 було спричинено позивачу, ОСОБА_1 матеріальної шкоди, яка утворилася з витрат, понесених, останнім, на лікування. Спричинену матеріальну шкоду позивач оцінює в 11000 гривень.

Однак з таким розміром матеріальної шкоди суд не погоджується, оскільки позивачем не надано документально підтверджених доказів щодо понесених витрат у вказаному ним розмірі. Суд вважає, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, лише за доведеними позивачем витратами вартості лікування, а саме на суму 2318 гривень. Де згідно довідки КП Центральної районної аптеки № 17 м. Рахів № 14 від 22 березня 2010 року, квитанцій та чеків, які містяться в кримінальній справі ( а.с. 149, 200) витрати пов'язані з лікуванням та на транспортні послуги в сукупності становлять 2318 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати позивача, понесені ним у зв'язку з лікуванням пошкодженого, в результаті вчинення злочину, здоров'я, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3, оскільки вони підтверджуються відповідними письмовими доказами - квитанціями та чеками на суму 2318 гривень.

Згідно вимог статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої.

У матеріалах кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 за частиною 1 статті 128 КК України є акт судово-медичного освідчення № 271 від 02.07 2008 року, висновок експерта (комісійна експертиза) № 129 від 13.05.2009 року, відповідно яких позивачу заподіяні тілесні ушкодження, в тому числі у виді закритого перелому кісток правої гомілки, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Матеріалами кримінальної справи, підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 02.10.2008 року по 10.10.2008 року знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Рахівської районної лікарні з діагнозом: оперований консолідований 2-х кісточковий перелом правої гомілки, ускладненй бешихою. Стан хворого задовільний.

Суд задовольняє позовні вимоги позивача ОСОБА_1 по відшкодуванню моральної шкоди з урахуванням положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року зі змінами та у відповідності статей 23, 1167 ЦК України: розмір моральної шкоди суд визначає залежно- від характеру правопорушення, з урахуванням характеру, обсягу і глибини страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) і з урахувань інших обставин - стану його здоров'я, істотності вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач ОСОБА_1 поніс фізичні страждання із-за заподіяних йому тілесних ушкоджень, так як тимчасово втратив нормальні життєві зв'язки, на відновлення яких необхідний час і здоров'я.

Крім цього, відповідно до вимог частини 4 статті 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Але суд приймає до уваги обставини по справі: ОСОБА_3 являється пенсіонером, отримує мінімальну пенсію в розмірі 827 гривень, інших доходів, окрім пенсії, немає, часто хворіє.

Разом з цим суд вважає, що вказаний позивачем розмір моральної шкоди є завищеним та не є співмірним з отриманим ним комплексом тривалих фізичних страждань у зв'язку з злочином і необхідним йому для відновлення попереднього стану. Тому розмір моральної шкоди на користь позивача суд встановлює із засад розумності, виваженості та справедливості в сумі 2000 гривень.

Таким чином суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 і стягує з ОСОБА_3 на його користь на відшкодування моральної шкоди суму 2000 гривень.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, та ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення, в тому числі у справі про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, тому на підставі ст.88 ЦПК України з відповідача в користь держави слід стягнути 51 гривню судового збору та 15 гривень витрат на ІТЗ розгляду справи в суді.

Також, у матеріалах справи міститься квитанція № 707013 від 10 березня 2009 року, якою підтверджено, що ОСОБА_1 сплатив адвокату ОСОБА_2 2500 гривень за надання йому правової допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи, зокрема представництво його як потерпілого. Вказана сума є судовими витратами позивача та на підставі ст.88 ЦПК України підлягає до стягнення з відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 10, 11, 57,58, 60, 81, 88, 212- 215, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 № 358 Рахівського району Закарпатської області в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 № 357 Рахівського району Закарпатської області 2318 ( дві тисячі триста вісімнадцять) гривень матеріальної шкоди, 2000 ( дві тисячі) гривень моральної шкоди та 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави судовий збір в сумі 51 (п'ятдесят одної) гривні та 15 ( п'ятнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді на р/р 31214259700211, назва рахунку Рахівський район 22050000, код ОКПО: 22108293, МФО 812016, ГУДКУ в Закарпатській області, отримувач ТУДСА в Закарпатській області.

На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження у судову палату з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Тулик І.І.