Рішення № 54486733, 10.12.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/22162/14-ц

пр. № 2/759/1809/15

10 грудня 2015 року

Святошинський районний суд міста Києва в складі

головуючого-судді Мазур І.В.

при секретарі Васюрі Я.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ТОВ ТД»Регіон» Гаркавого О.П.

відповідача ОСОБА_3

розглянуши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюсбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВС», Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦВ», Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «Регіон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента Сіті», Товариства з обмеженою відповідальністю «Квік компані», ОСОБА_3 про визнання права власності на предмет оренди, розірвання договору суборенди, стягнення орендної плати, визнання недійсним договору про поділ майна і договору купівлі-продажу та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюсбуд» до ОСОБА_4 про визнання права власності на нежитлове приміщення, припинення договору суборенди, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюсбуд» про визнання факту припинення існування нерухомого майна, визнання факту створення нового нерухомого майна та припинення договору суборенди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду до ТОВ «Полюсбуд» з вимогами про розірвання договору суборенди. До початку судового розгляду по суті змінив предмет позовних вимог. При цьому в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він уклав з ТОВ «Ніко-Плюс» договір комісії за №17/6-14/СВП від 17.06.2014р., згідно умов якого він став власником спірного нерухомого майна - предмету договору суборенди. Для контролю за станом нерухомого майна він уклав із ТОВ «Ніко-Плюс» договір оренди нерухомого майна №2/9-14/СВП від 2.09.2014р., яке в свою чергу надав у подальшу суборенду відповідачу згідно з договором від 16.09.2014р. №16/09/14-П/2, за умовами якого ТОВ «Полюсбуд» зобов'язався щомісячно сплачувати суборендну плату в розмірі 753грн. Згідно отриманого від ТОВ «Ніко-Плюс» повідомлення №12/2-5 від 12.02.2015р. до ТОВ «ТДВС» перейшли всі права за договором оренди №2/9-14/С від 2.09.2014р. Тому 12.02.2015р. він звернувся з вимогою до ТОВ «ТДВС» провести необхідні дії щодо державної реєстрації його права власності на частину нежитлового приміщення. Оскільки відповіді до теперішнього часу не отримано, він вимушений звернутись до суду із захистом свого порушеного права. Також , оскільки свій обов'язок по сплаті суборенди відповідач не виконував, на початку січня запропонував йому припинити договір суборенди на тій підставі, що він став власником нерухомого майна, що є предметом договору суборенди. Тому станом на 12.02.2015р. він просить суд стягнути з ТОВ «Полюсбуд» заборгованість по суборендній платі за чотири місяці в розмірі 3012грн. та розірвати договір суборенди нерухомого майна №116/09-14-П/2 від 16.09.2014р. укладений між ним - ОСОБА_4 та ТОВ «Полюсбуд», т.я. відповідач не виконує умови договору. Також просить суд визнати за ним право власності на нежитлове приміщення №1 ( в літ.А) площею 50,2кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 - об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер НОМЕР_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнати недійсним з моменту укладення договір про поділ майна від 12.02.2015р. між ТОВ «ТД ВС», ТОВ «Рента Сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ «ТД Регіон», ТОВ «Квік компані», посвідчений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за №120, щодо майнового комплексу загальною площею 10394,3кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.03.2015р. між ТОВ «БЦВ» і ОСОБА_3, посвідчений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за №246, нежитлового приміщення №1 ( в літа) площею 50,2кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 - об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер НОМЕР_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідач ТОВ «Полюсбуд» подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив суд визнати право власності ТОВ «Полюсбуд» на нежитлові приміщення площею 50,2кв.м. на першому поверсі літери «А» нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 та припинити договір суборенди №16/09/14-п/2 від 16.09.2014р. В обгрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «Полюсбуд» посилалося на те, що оскільки ТОВ «Полюсбуд» на підставі договору комісії від 17.04.2014р. укладеним з ТОВ «Ніко-плюс» стало власником нерухомого майна-предмету договору суборенди , то відповідно ТОВ «Полюсбуд» не може бути суборендарем такого майна. На пропозицію ТОВ «Полюсбуд» припинити на цій підставі дії договору суборенди №16/09/14-П/2 від 16.09.2014р. між ними на нежитлові приміщення площею 50,2кв.м. на першому поверсі літери «А» нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, позивач ОСОБА_4 відмовився її прийняти, так як не визнає право власності ТОВ «Полюсбуд» на це приміщення. Просив розглядати справу у його відсутність./а.с.13-14, 80/ При цьому 1.10.2015р. надійшла заява директора ТОВ «Полюсбуд», в якій він підтверджує свою участь в укладенні оспорюваного ОСОБА_4 договору про поділ нерухомого майна-цілісного майнового комплексу 12.02.2015р. між відповідачами в даній справі, вважає його дійсним і підтримує твердження ОСОБА_3, що цей договір припинив існування зазначеного цілісного майнового комплексу. ОСОБА_4, який ініціював спір в даній справі, як і інші комітенти повідомлявся про необхідність з'явитись особисто або направити представника до 16год. 12.02.2015р. за адресою м.Київ, вул.Бориспільська,7, для участі в нотаріальному посвідченні договору про поділ нерухомого майна цілісного майнового комплексу, частиною якого є спірне приміщення в даній справі, відповідно до розподілу, який провів його власник комісіонер ТОВ «ТД ВС». До укладення 12.02.2015р. договору про поділ їх товариство також, як і ОСОБА_4, бажало отримати його у власність, як комітент за договором комісії з ТОВ «ТД ВС». Тому ТОВ «Полюсбуд» і подало до суду зустрічний позов, в якому просило і просить на даний час визнати за товариством право власності на це приміщення на зазначених в позові підставах і припинити договір суборенди з ОСОБА_4. За умови задоволення судом вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про поділ нерухомого майна від 12.02.2015р., визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення 50,2кв.м. ТОВ «БЦВ» і ОСОБА_6, ТОВ «Полюсбуд» просить відмовити ОСОБА_4 у позові про визнання за ним право власності на спірне приміщення і визнати право власності на це приміщення за ТОВ «Полюсбуд». По суті зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і ТОВ «Полюсбуд» товариство визнає наведені в ньому факти, т.я. вони підтверджені записами в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Проте, в силу викладеного вище, також заперечує проти задоволення його позову і просить суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «Полюсбуд» в даній справі, яку розглянути у відсутність представника.

Відповідач ОСОБА_3 також подав зустрічну позовну заяву, яку уточнив в ході судового засідання. При цьому посилався на те, що він не визнає ні позов ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.03.2015р. між ним та ТОВ «БЦВ», ні позов ТОВ «Полюсбуд» до ОСОБА_4 про визнання за ТОВ права власності на нежитлове приміщення №1 ( літА) площею 50,2кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1.

При цьому суду пояснив, що ОСОБА_4, як слідує з договору суборенди 16/09/14-П/2 від 16.09.2014р., на який він посилається, передав в суборенду ТОВ «Полюсбуд» нежитлові приміщення площею 50,2кв.м. на першому поверсі літери «А» нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, а у суду просить визнати за ним право власності на нежитлове приміщення №1 ( в літ.А) площею 50,2кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 - об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер НОМЕР_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тобто помилково вважає, що це одне і те саме приміщення лише за ознаками його адреси і розміру площі. Однак, після поділу на підставі договору від 12.02.2015р. ТОВ «ТД ВС» та іншими співвласниками - відповідачами у даній справі ТОВ «Рента Сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ «ТД Регіон», ТОВ «Квік Компані», посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за №120 цілісного приміщення, воно перестало існувати фізично. При цьому ОСОБА_4 не був стороною даного договору, про що він вказує у своєму позові, а ТОВ «Полюсбуд» є однією із сторін за даним договором. Тому «ТОВ «Полюсбуд» безпідставно заявив вимогу про визнання за ним право власності на спірне приміщення. Фактично ТОВ «Полюсбуд» намагається розірвати даний договір без згоди інших сторін. Отже, в задоволенні позову ТОВ «Полюсбуд» має бути відмовлено, так як це товариство визнало право власності на спірне приміщення за ТОВ «БЦВ» і після державної реєстрації цього договору спірне приміщення, як частина цілісного майнового комплексу загальною площею 10394,3кв.м. перестало існувати. Більш того, на даний час припинило існувати і нежиле приміщення, яке він придбав у ТОВ «БЦВ» по договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.03.2015р., який ОСОБА_4 просить визнати недійсним. Ним, т.б. ОСОБА_3 у червні-липні 2015р. в передбаченому законом порядку проведено реконструкцію старого спірного нежилого приміщення і 22.07.2015р. в державному реєстрі зареєстровано новостворене майно, - нежитлові приміщення №1 ( в літА) площею 150кв.м., реєстраційний номер в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_2 на яке видано свідоцтво про право власності індексний номер 41276874. Просить суд встановити факт припинення з 12 лютого 2015р. існування нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 434462480000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, загальною площею 10 394,3кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке було об'єктом спільної часткової власності, частиною якого були нежитлові приміщення площею 50,2кв.м. в літ А за договором суборенди нерухомого майна №16/09/14-П/2 від 16.09.2014р. між ОСОБА_4 та ТОВ «Полюсбуд» і встановити факт створення нового майна, зокрема , окремих нежитлових приміщень №1 загальною площею 50,2кв.м. ( в літ.А), які розташовані за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Встановити факт припинення з 27.07.2015р. існування окремого новоствореного на підставі договору про поділ майна від 12.02.2015р. між ТОВ «ТД ВС», ТОВ «Рента Сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ ТД Регіон», ТОВ «Квік Компані», посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за №120, нерухомого майна - нежитлових приміщень №1 ( в літ А) загальною площею 50,2кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1 реєстраційний номер в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно , та створення нового об»єкту нерухомого майна - нежитлові приміщення №1 (в літ.А) площею 150кв.м., реєстраційний номер в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_2, на яке видано свідоцтво про право власності індексний номер 41276874. Припинити з 12.02.2015р. договір суборенди нерухомого майна №16/09/14-П/2 від 16.09.2014р. між ОСОБА_4 та ТОВ «Полюсбуд» на підставі припинення існування предмету суборенди. Стягнути з ОСОБА_4 і ТОВ «Полюсбуд» солідарно на його користь судові витрати по справі./а.с.180-183/

Представник відповідача директор ТОВ «ТД Регіон» просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 повністю через безпідставність його вимог, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити повністю Просив розглядати справу у його відсутність./а.с.172/

Представник відповідача директор «Квік Компані» також направив до суду письмовий відзив на позов, при цьому пояснив, що товариство повністю заперечує проти вимоги ОСОБА_4 про визнання права власності на предмет оренди і визнати недійсним договір про поділ нерухомого майна від 12.02.2015р. цілісного майнового комплексу загальною площею, оскільки цей договір укладений в порядку, передбаченому законом і зареєстрований в держаному реєстрі прав на нерухоме майно, а ОСОБА_4, як і інші комітенти по договору комісії з ТОВ «ТДВС» був повідомлений проукладення 12.02.2015р. такого договору. Комітенти, які бажали укласти договір про поділ з'явились і договір посвідчений нотаріально. Вимоги ОСОБА_4 до ТОВ «Полюсбуд» про розірвання договору суборенди і стягнення орендної плати просять розглянути на розсуд суду. Зустрічний позов відповідача по справі ОСОБА_3 в уточненій редакції від 24.09.2015р. про визнання факту припинення існування нерухомого майна, визнання факту створеного нового нерухомого майна та припинення договору суборенди ТОВ «Квік Компані» підтримує повністю і просить його задовольнити. Просив розглянути справу у відсутність представника товариства./а.с.173/

Представник відповідача директор ТОВ «Рента Сіті» направив до суду відзив, в якому зазначив, що не бажає приймати участь в розгляді зазначеної справи і просить розглядати її без участі представника, т.я. вважає незаконними вимоги ОСОБА_4, який повідомлявся про укладення договору про поділ 12.02.2015р. і має можливість вирішити свої питання з ТОВ «ТД ВС», який за наведеним договором отримав достатню частку нерухомого майна для задоволення вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на 50кв.м. Просить відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_4, а зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити повністю./а.с.174/

Представник відповідача директор ТОВ «БЦВ» просив розглянути справу у відсутності представника товариства, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 повністю через безпідставність його позовних вимог. Зустрічний позов ОСОБА_3 просить задовольнити повністю./а.с.175/

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

Згідно ч.1 ст.11 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно Договору №16/09/14-П/2 укладеного 16.09.2014р. між позивачем фізичною особою ОСОБА_4.( надалі - Суборендодавець) та ТОВ «Полюсбуд», в особі директора ОСОБА_8, який діє на підставі статуту (надалі - Суборендар) , з іншого боку уклали цей договір суборенди про наступне: 1.Предмет договору. п.1.1. Суборендодавцеь надає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування (суборенду), нежитлові приміщення ( надалі об'єкт суборенди) згідно Додатку№2 до цього Договору, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі.

Згідно ч.1 ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Представник позивача ОСОБА_4 не надала суду додатків до Договору суборенди, відповідно суд не може визначити яка вартість суборенди була визначена сторонами по справі, а тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо стягнення на його користь з ТОВ «Полюсбуд» 3012грн. суборендної плати немає, як і немає підстав для розірвання договору суборенди.

Зокрема, згідно ч.2 ст.774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Представник позивача не надала суду договір найму укладений самим ОСОБА_4 на нежитлові приміщення ( надалі об'єкт суборенди), яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі.

Строк договору суборенди зазначений згідно п.4.2 до 25 травня 2017р.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Позивач не довів одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, одночасна наявність яких є підставою для дострокового розірвання договору.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання за ним права власності, на нежитлове приміщення №1 ( в літа) площею 50,2кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 за наступних підстав.

Позивач вважає себе власником спірного нежитлового приміщення, посилаючись на те, що він уклав з ТОВ «Ніко-Плюс» договір комісії за №17/6-14/СВП від 17.06.2014р., згідно умов якого він став власником спірного нерухомого майна - предмету договору суборенди. Для контролю за станом нерухомого майна він уклав із ТОВ «Ніко-Плюс» договір оренди нерухомого майна №2/9-14/СВП від 2.09.2014р.

Будь-яких доказів на підтвердження даних договорів позивач та його представник суду не надали, а тому твердження позивача про укладення даних договорів є безпідставними. Оскільки вимоги позивача ОСОБА_4 щодо визнання недійсним з моменту укладення договору про поділ майна від 12.02.2015р. між ТОВ «ТД ВС», ТОВ «Рента Сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ «ТД Регіон», ТОВ «Квік компані», посвідчений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за №120, щодо майнового комплексу загальною площею 10394,3кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1; визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.03.2015р. між ТОВ «БЦВ» і ОСОБА_3, посвідчений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за №246, нежитлового приміщення №1 ( в літа) площею 50,2кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 - об»єкт нерухомого майна, реєстраційний номер НОМЕР_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є похідними від його вимог про визнання за ним права власності зазначені вимоги також є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 12.02.2015року між сторонами ТОВ «ТД ВС», ТОВ «Рента Сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ «ТД Регіон», ТОВ «Квік Компані» та гр.ОСОБА_3, посвідчений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за №120, щодо майнового комплексу загальною площею 10394,3кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 укладено Договір про поділ майна, згідно якого за цим Договором Сторони поділили майно, яке є об'єктом спільної часткової власності, та складається з нерухомого майна майнового комплексу загальною площею - 10394,3кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Згідно даного Договору п.5.1 ТОВ «БЦВ» набуває право власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості, а саме «Нежитлові приміщення №1 ( в літа) загальною площею 50,2кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1. Згідно п.5.6 Товарисвтво з обережною відповідальністю «Полюсбуд» набуває права власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості, а саме «Нежитлові приміщення №8 ( в літ.Б) загальною площею 161кв.м., та згідно п.5.9 набуває право власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості, а саме: «Нежитлові приміщення №4 (в літВ) загальною площею 1354,9кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1 (десять). ОСОБА_3 набуває право власності на окремий індивідуально визначений об»єкт нерухомості, а саме: «Нежилі приміщення №: (в літ.Б») загальною площею 101.2кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1

Згідно п.6 Договору у зв'язку з укладенням цього договору право спільної часткової власності на майно, що є предметом цього договору, припиняється. Жодних матеріальних або будь-яких інших претензій сторони одна до одного не мають./а.с.115-117/

Згідно ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ч.2 ст.364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно ч.3 ст.364 ЦК України договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторони по справі відповідачі ТОВ «ТД ВС», ТОВ «Рента Сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ «ТД Регіон», ТОВ «Квік Компані» , ОСОБА_3 дотримали даних правових норм ст.364 ЦК України в момент укладення Договору про поділ майна.

Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного 16.03.2015року між ТОВ «БЦВ» та ОСОБА_3 ТОВ «БЦВ» передало як продавець у власність ОСОБА_3 (покупцю) нежитлові приміщення №1 ( в літ А), яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в м.Києві. Нежитлові приміщення №1 ( в літ.А) розташоване на земельній ділянці площею 21507,91кв.м. (кадастровий номер 75:316:048). Нежитлові приміщення №1 ( в літ.А) загальною площею 50,2кв.м./а.с.100-111/ Тобто даний Договір укладений після укладення між сторонами Договору про поділ майна.

Згідно ч.1 ст.291 Господарського Кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно ч.2 ст.291 Господарського Кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Судом встановлено, що 12.02.2015року між сторонами ТОВ «ТД ВС», ТОВ «Рента Сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ «ТД Регіон», ТОВ «Квік Компані» та гр.ОСОБА_3, посвідчений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за №120, щодо майнового комплексу загальною площею 10394,3кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 укладено Договір про поділ майна. Згідно даного Договору п.5.1 ТОВ «БЦВ» набуває право власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості, а саме «Нежитлові приміщення №1 ( в літа) загальною площею 50,2кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Тобто судом достовірно встановлено, що ТОВ «БЦВ» фактично викупило об»єкт оренди, а саме «Нежитлові приміщення №1 ( в літа) загальною площею 50,2кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ «Полюсбуд» щодо припинення договору суборенди нерухомого майна №16/09/14-П/2 від 16.09.2014р. укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Полюсбуд» на підставі припинення існування предмету суборенди

Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судових захист цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки між сторонами (окрім позивача ОСОБА_4.) 12.02.2015року було досягнуто домовленість про поділ нерухомого майна щодо майнового комплексу загальною площею 10394,3кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, даний договір на даний час не розірваний, жоден із учасників судового процесу вимог про розірвання даного Договору не ставив, відповідно підстав для задоволенні зустрічних позовних вимог позивача ТОВ «Полюсбуд» щодо визнання за ним права власності на нежитлове приміщення №1 ( в літ.А) площею 50,2кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 немає.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 щодо встановлення факту припинення з 12 лютого 2015р. існування нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 434462480000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, загальною площею 10 394,3кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке було об'єктом спільної часткової власності, частиною якого були нежитлові приміщення площею 50,2кв.м. в літ А за договором суборенди нерухомого майна №16/09/14-П/2 від 16.09.2014р. між ОСОБА_4 та ТОВ «Полюсбуд», факт припинення з 27.07.2015р. існування окремого новоствореного на підставі договору про поділ майна від 12.02.2015р. між ТОВ «ТД ВС», ТОВ «Рента Сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ ТД Регіон», ТОВ «Квік Компані», посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за №120, нерухомого майна - нежитлових приміщень №1 ( в літ А) загальною площею 50,2кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1 реєстраційний номер в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_2, на яке видано свідоцтво про право власності індексний номер 41276874.

Суд вважає, що вищезазначені вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки даний факт вже визнаний сторонами по справі шляхом укладення 12.02.2015року між сторонами ТОВ «ТД ВС», ТОВ «Рента Сіті», ТОВ «Полюсбуд», ТОВ «БЦВ», ТОВ «ТД Регіон», ТОВ «Квік Компані» та гр.ОСОБА_3, посвідчений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за №120, щодо майнового комплексу загальною площею 10394,3кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Договору про поділ майна.

Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного 16.03.2015року між ТОВ «БЦВ» та ОСОБА_3 ТОВ «БЦВ» передало як продавець у власність ОСОБА_3 (покупцю) нежитлові приміщення №1 ( в літ А), яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в м.Києві. Нежитлові приміщення №1 ( в літ.А) розташоване на земельній ділянці площею 21507,91кв.м. (кадастровий номер 75:316:048). Нежитлові приміщення №1 ( в літ.А) загальною площею 50,2кв.м./а.с.100-111/ Тобто даний Договір укладений після укладення між сторонами Договору про поділ майна.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 щодо припинення з 12.02.2015р. договору суборенди нерухомого майна №16/09/14-П/2 від 16.09.2014р. укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Полюсбуд» вони також не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_3 не є стороною даного Договору, відповідно не має законних підстав вимагати припинення дії Договору учасником якого він не був.

Згідно ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), зокрема із правочинів.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації ? з моменту прийняття його до експлуатації; коли ж право власності на нерухоме відповідно до закону підлягає державній реєстрації ? з моменту такої реєстрації. У разі необхідності право власності на незавершене будівництво, за наявності визначених законом умов, може бути зареєстровано органом, який здійснює державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 331 ЦК). З такого ж моменту виникає право власності на перероблену річ, створену з використанням іншої речі (матеріалу).

Позивач ОСОБА_3 за зустрічним позовом не надав суду доказів на підтвердження факту створення нового майна, зокрема, окремих нежитлових приміщень №1 загальною площею 50,2кв.м. ( в літ А), які розташовані за адресою АДРЕСА_1 та створення нового об»єкту нерухомого майна - нежитлові приміщення №1 ( в літ.А) площею 150кв.м. і що вони були предметом розгляду компетентних державних органів, які повинні були надати ОСОБА_3 дозвіл на проведення робіт по створенню нового майна, а також відповідно ввести в експлуатацію зазначені приміщення.

Суд не вправі заміняти органи, які зобов'язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнаdfnbправа власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому суд не вбачає підстав і для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 щодо встановлення факту створення нового майна, зокрема , окремих нежитлових приміщень №1 загальною площею 50,2кв.м. ( в літ.А), які розташовані за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та створення нового об»єкту нерухомого майна - нежитлові приміщення №1 (в літ.А) площею 150кв.м., реєстраційний номер в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_2, на яке видано свідоцтво про право власності індексний номер 41276874.

Враховуючи викладене, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги ТОВ «Полюсбуд» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині припинення договору суборенди нерухомого майна №16/09/14-П/2 від 16.09.2014р. між ОСОБА_4 та ТОВ «Полюсбуд».

Суд керуючись вимогами ст.88 ЦПК України стягує з ОСОБА_4, ід.н. НОМЕР_1 на користь ТОВ «Полюсбуд» ( код ЕДРПОУ 38894828) пропорційно до задоволених позовних вимог судові витрати по справі судовий збір в розмірі 243грн.60коп.(двісті сорок три грн.60коп.).

Керуючись вимогами ч.1,2 ст.291 Господасрького Кодексу україни, ст.ст.3,15,ч.1 ст.16, ч.1 ст.316, ч.1 ст.317, ст.ст.319,321, ч.1 ст.331,ч.1,2 ст.364, ст.392, ч.1,2 ст.652, ч.1,2 ст.774 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюсбуд» задовольнити частково.

Припинити договір суборенди нерухомого майна №16/09/14-П/2 від 16.09.2014р. укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Полюсбуд».

Стягнути з ОСОБА_4, ід.н. НОМЕР_1 на користь ТОВ «Полюсбуд» ( код ЕДРПОУ 38894828) пропорційно до задоволених позовних вимог судові витрати по справі судовий збір в розмірі 243грн.60коп.(двісті сорок три грн.60коп.).

В задоволенні вимог щодо визнання за ТОВ «Полюсбуд» права власності на нежитлове приміщення №1 ( в літ.А) площею 50,2кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя