Рішення № 5448660, 06.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2009 р. Справа № 29/565-07

вх. №

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

1-го відповідача - не з"явився

2-го відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ФО ОСОБА_2, м. Х-в

до ТОВ "Неон", м. Х-в

та до ЗАТ " Фінансова компанія М-Брок"

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_2 просить суд :

- визнати за ним право власності на прості іменні акції номінальною вартістю акції 1,00 грн. в кількості 362560 одиниць, емітентом яких є ВАТ "Мегабанк";

- визнати недійсним договір купівлі - продажу цінних паперів №Т-348/06 від 27.12.06;

- зобов’язати 2-го відповідача - ЗАТ "ФК М-Брок" повернути позивачу прості іменні акції номінальною вартістю акції 1,00 грн. в кількості 362560 одиниць.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем норм ст.ст. ст. 203 Цивільного кодексу України. Позивач стверджує, що договір №Т-348/06 від 27 грудня 2006 р., підписаний між відповідачами, за умовами якого1-й відповідач здійснив повторний продаж цінних паперів, які вже були продані позивачу 05.10.2006 р. за договором №К-90/01 купівлі-продажу цінних паперів, не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які були ним обумовлені.

2-й відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти вимог позову на тій підставі, що позивач не являється юридичною особою та просив припинити провадження у справі.

Представники сторін надали через канцелярію господарського суду 21.12.2007р. узгоджене клопотання (заяву) про продовження строку розгляду справи за межами 2-х місячного терміну. Дане клопотання було прийняте та задоволено судом.

Ухвалою в.о. обов"язків голови Господарського суду Харківської області від 09.09.2009р. у зв"язку з відпусткою судді Присяжнюка О.О. було змінено склад колегії суддів та призначено для розгляду справи №29/565-07 колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Бринцев О.В., суддя Кухар Н.М.

Зважаючи на зміну складу суду та на те, що сторони в судове засідання не з"явились, розгляд справи було відкладено на 06.10.09.

Представники відповідачів в судове засідання не з"явилися.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані сторонами докази, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судовою колегією встановлено наступне.

05.10.2006 р. між позивачем та торговцем цінними паперами ТОВ «Індекс-Стокс», ліцензія ДКЦПФР на здійснення діяльності по обігу та випуску цінних паперів, серія АБ №113135 від 19.10.2004 р. був укладений договір доручення №К-90, за умовами якого позивач доручає здійснити лімітне замовлення на купівлю цінних паперів, а ТОВ «Індекс Стокс» зобов’язався укласти від імені та за рахунок довірителя угоди щодо купівлі цінних паперів.

Також, 05.10.2006 р. між 1-м відповідачем та позивачем за участю торговця ТОВ «Індекс-Стокс» було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №К-90/01 за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити цінні папери, емітентом яких є ВАТ «Мегабанк», вид та категорія акції прості іменні, номінальна вартість акцій 1,00 грн. кількість 362560 шт. Загальна вартість цінних паперів (сума договору) становить 4,600,00 грн. без ПДВ.

На виконання умов договору доручення №К-90 від 05.10.2006 р. сторонами було складено акт прийому виконаних робіт за договором доручення на покупку цінних паперів згідно якого повірений виконав доручення довірителя і сторони не мають претензій та заперечень щодо виконання своїх зобов’язань.

За умовами п. 2.2, 2.3, 2.4 договору №К-90/01 купівлі продажу від 05.10.2006 р. покупець сплачує здійснює загальну суму договору продавцю у готівковій або безготівковій формі протягом 10 днів з моменту підписання сторонами договору, продавець передає покупцю цінні папери у межах депозитарної системи або здійснює перереєстрацію прав власності на цінні папери у відповідного реєстроутримувача протягом 60 днів з моменту підписання договору, факт передачі цінних паперів у власність покупцю засвідчується актом прийому-передачі.

05.10.2006 р. між позивач та 1-м відповідачем на виконання умов договору №К-90/01 купівлі-продажу цінних паперів від 05.10.2006 р. був складений акт прийому-передачі цінних паперів.

Таким чином, за договором купівлі-продажу №К90/01 позивач виконав свої зобов’язання, тобто сплатив загальну суму договору, але так і не отримав належних йому акцій.

В матеріалах справи міститься виписка з особового рахунку позивача, яка видана АКБ «Меркурій», де зазначено що на рахунку в цінних паперах №010078, що належить ОСОБА_2 (Договір № 07-60/112 про відкриття рахунку у цінних паперах від 6.грудня 2006 р.), зазначено, що за час його функціонування не проводились облікові операції щодо наступних цінних паперів: емітент ЦП: ВАТ «Мегабанк»; вид та категорія ЦП: акції прості іменні; номінальна вартість ЦП: 1,00 грн.

14.12.2006 р. за №07-11154 ВАТ «Мегабанк» направив лист 1-му відповідачу в якому зазначено, що 2006 року зберігачем цінних паперів ВАТ «Мегабанк», на виконання Постанови Державної виконавчої служби у Київському районі м. Харкова Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження стосовно майна, а саме простих іменних акцій за емітентом ВАТ «Мегабанк» в кількості 362560 шт., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Неон» та обліковуються на рахунку в цінних паперах № 311700, здійснив операцію обмеження в обігу вищевказаних цінних паперів, також зазначив що, зберігач цінних паперів ВАТ «Мегабанк» не може здійснювати операції, в тому числі приймати для виконання документи, що призведуть до відчуження майна - простих іменних акцій за емітентом ВАТ «Мегабанк». які належать ТОВ «Неон». На підставі зазначеного, Зберігач ВАТ «Мегабанк» повернув отриманий пакет документів і залишив розпорядження без виконання.

Таким чином, ВАТ «Мегабанк» не виконав розпорядження 1-го відповідача та не здійснив облікової операції щодо перерахування акцій на особовий рахунок позивача.

27.12.2006 р. між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № Т-348/06, за умовами якого1-й відповідач здійснив повторний продаж цінних паперів, які вже були продані позивачу 05.10.2006 р. за договором №К-90/01 купівлі-продажу цінних паперів.

В п.4.1 зазначеного договору 1-й відповідач гарантував 2-му відповідачу, що цінні папери на момент укладання договору нікому не відчужені, під арештом, а також заставою не перебувають, судового спору щодо них немає, прав щодо них у третіх осіб як в межах України, так і за межами України немає.

Як наслідок, на виконання договору від 27 грудня 2006 р. був складений акт прийому-передачі цінних паперів, згідно якого у відповідності до договору купівлі-продажу цінних паперів № Т-348/06 від 27 грудня 2006 р. продавець передав, а покупець прийняв цінні папери, емітентом яких є ВАТ «Мегабанк», вид та категорія акції прості іменні, номінальна вартість акцій 1,00 грн. кількість 362560 шт.

Дослідивши матеріали справи судова колегія прийшла до висновку, що договір, укладений між відповідачами був укладений в момент дії договору №К-90/01 купівлі-продажу цінних паперів від 05.10.2006 р., укладений між позивачем та 1-м відповідачем. ВІ матеріалах справи відсутні докази того, що договір №К-90/01 від 05.10.2006 р. був розірваний сторонами чи судом, був визнаний неукладеним або його дія була припинена будь-яким іншим чином.

Договором №К-90/01 від 05.10.2006 р. не передбачено право односторонньої відмови від нього або право односторонньої зміни його умов.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але зацікавлена особа оскаржує її дійсність на підставах, передбачених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою та п'ятою статті 203 цього Кодексу, а саме зміст правочину е може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як випливає із викладеного, договір, який було укладено 27.12.2006 р. є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, які були ним обумовлені, що є порушенням ч. 5 ст. 203 ЦК України оскільки продавець у п. 4. 1. договору гарантував, що цінні папери на момент укладання договору нікому не відчужені, під арештом, а також заставою не перебувають, судового спору щодо них немає, прав щодо них у третіх осіб як в межах України, так і за межами України немає, але фактично ці цінні папери вже були 05.10.2006 р. продані позивачу за договором №К-90/01 купівлі-продажу цінних паперів.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене вище, суд визнав позовні вимоги позивача законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 28.04.1978 року № З «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» питання про визнання угоди недійсною і застосування пов'язаних з цим наслідків повинні вирішуватися в одному процесі. При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків. Визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою. Перелічені наслідки визнання угоди недійсною суд застосовує, якщо вона була виконана хоч би однією із сторін у будь-якій її частині (пункти 2 та 17 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ).

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші, цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту є визнання права власності.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, але як свідчать матеріали справи 1-й відповідач в супереч названим нормам закону створив реальні умови, які обмежують права позивача у здійсненні ним своїх прав на цінні папери.

В силу ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи вищевикладене суд вважає вимоги позивача, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22. 33, 34, 38, 43, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

Позов ФО ОСОБА_2 до ТОВ "Неон" задовольнити повністю.

Позов ФО ОСОБА_2 до ЗАТ ""ФК М-Брок" задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу цінних паперів № Т-348/06 від 27 грудня 2006 р., укладений між ЗАТ «Фінансова компанія «М-Брок» та ТОВ «Неон».

Визнати за ОСОБА_2 право власності на цінні папери, емітентом яких є ВАТ «Мегабанк», вид та категорія акції прості іменні, номінальна вартість акцій 1,00 грн. кількість 362560 шт.

Зобов’язати ЗАТ «Фінансову компанію «М-Брок» повернути ОСОБА_2 іменні цінні папери емітентом яких є ВАТ «Мегабанк», вид та категорія акції прості іменні, номінальна вартість акцій 1,00 грн. кількість 362560 шт.

Стягнути з ТОВ «Неон» (61002, м. Харків, вул. Артема 46, код ЄДРПОУ 31236135) на користь ОСОБА_2 (61000 АДРЕСА_1, Код НОМЕР_1) – 51 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з ЗАТ «Фінансова компанія «М-Брок» (61000 м. Харків, вул. Артема 46, код ЄДРПОУ 31556656) на користь ОСОБА_2 (61000 АДРЕСА_1, Код НОМЕР_1) – 51 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з ТОВ «Неон» (61002, м. Харків, вул. Артема 46, код ЄДРПОУ 31236135) на користь державного бюджету України - 1812,8 грн. державного мита.

Стягнути з ЗАТ «Фінансова компанія «М-Брок»(61000 м. Харків, вул. Артема 46, код ЄДРПОУ 31556656) на користь державного бюджету України - 1812,8 грн. державного мита.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Головуючий суддя

суддя

суддя