Рішення № 5448617, 05.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2009 р. Справа № 63/140-09

вх. № 7153/5-63

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ящук Н.А., довіренність № 73/1 від 01.04.2009 року; відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наргус", м. Харків

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 42576,57 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 42576,57 грн. заборгованості, з яких: 21300,24 грн. основний борг, 6158,30 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами, 810,70 грн. три відсотки річних, 4407,32 грн. інфляційні, що виникла внаслідок не виконання відповідачем зобов"язань по договору поставки № 1/КП, укладеного між сторонами 22.04.2008 року. Позов обгрунтовано статтями 536, 625, 1048, 1057 ЦК України. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

05.10.2009 року до гсоподарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 40025,40 грн. заборгованості, з яких: 31200,24 грн. основний борг, 3463,53 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами, 895,09 грн. три відсотки річних, 4466,54 грн. інфляційні.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

05.10.2009 року до господарського суду від позивача надійшла заява в якій він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду документи.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

22.04.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 1/КП, відповідно до умов якого постачальник (далі - відповідач) зобо"язується поставити, а покупець (далі - позивач) прийняти та оплатити плити дорожні (далі - товар) на умовах викладених у договорі (аркуші справи 10-11).

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач зобов"язався поставити позивачу плити дорожні розміром 3х2 м. у кількості 74 штуки.

Ціна договору визначена пунктом 4.2 та складає 59200,30 грн.

Відповідно до п. 5.4 договору, умови оплати - попередня оплата у розмірі 100% вартості товару.

22.04.2008 року відповідачем на оплату товару виставлений рахунок № 11 на суму 59200,30 грн., який оплачений позивачем платіжним дорученням № 2496 від 24.04.2008 року (аркуш справи 24).

Відповідно до накладних № 1 від 18.07.2008 року та № 2 від 20.10.2008 року відповідачем позивачу поставлений товар у кількості 35 штук на загальну суму 28000,06 грн.

20.10.2008 року між сторонами було улкдано додаткову угоду до договору № 1/КП від 22.04.2008 року про зменшення кількості поставляємого товару до 35 штук.

Відповідно до пункту 6.1.2 договору, при досягненні домовленості про зменшення кількості товару після внесення позивачем попередньої оплати, відповідач зобов"язаний повернути різницю на протязі 3-х банківських днів з дня підписання сторонами відповідної угоди про зменшення кількості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Гарантийним листом № 332 від 12.03.2009 року та гарантийним листом № 491 від 01.06.2009 року відповідач підтвердив існування боргу у рорзмірі 31200,24 грн. та гарантував оплату до 18.06.2009 року (аркуші справи 21-22).

02.06.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 953/1 в який вимагав оплати боргу в строк до 18.06.2009 року (аркуші справи 17-20).

Проте, відповідач взяті на себе зобов"язання по договору не виконав, гроші не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 31200,24 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповаідача 31200,24 грн. основної заборгованості є обгрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3463,53 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, посилаючись при цьому на статті 536, 1057, 1048 ЦК України.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Посилання позивача на ст. 1048 ЦК України є безпідставними, оскільки зазначеними статтями передбачено нарахування процентів за іншими правочинами ніж укладеним сторонами договором, а саме договором позики.

За тих же обставин безпідставне і посилання позивача на ст. 1057 ЦК України - комерційний кредит.

Тим більше, вимоги зазначених статей ЦК України жодним чином не встановлюють розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Не передбачено вимогами чинного законодавства і визначення такого розміру відповідно до облікової ставки НБУ.

Законом та іншим актом цивільного законодавства не встановлений розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, також, слід зазначити, що сторони в договорі не встановили такої відповідальності та не визначили розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3463,53 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 895,09 грн. трьох відсотків річних та 4466,54 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 31200,24 грн. основної заборгованості, 895,09 грн. трьох відсотків річних та 4466,54 грн. інфляційних нарахувань обгрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, у разі часткового задоволення позовних вимог, покладаються на обидві сторони, пропорціно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (61174, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наргус" (61085, м. Харків, вул. Ак. Проскури, 1, код 22628517, п/р 26005000120802 ХФ ВАТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, МФО 351618) - 31200,24 грн. основної заборгованості, 895,09 грн. трьох відсотків річних, 4466,54 грн. інфляційних нарахувань, 388,92 грн. державного мита та 215,57 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову - відмовити.

Суддя Погорелова О.В.

рішення підписане 05 жовтня 2009 року