Ухвала суду № 54484346, 16.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5457/15 Головуючий 1-ої інст.: Дмитрієв О.Ф.

Справа № 640/7009/15-ц Доповідач: Швецова Л.А.

Категорія: про відшкодування шкоди

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Гальянової І.Г., Костенко Т.М.

при секретарі - Єрьоменко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в обгрунтування якої зазначив, що 30.04.2014 року інспектором ДАІ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 20.06.2014 року вищевказана постанова скасована та провадження по справі закрито у зв'язку з недоведеністю складу адміністративного правопорушення.

Позивач зазначив, що вказаною постановою не було вирішено питання про судові витрати на правову допомогу та на його звернення до суду з цього приводу він отримав відповідь у формі листа, що дані про судові витрати на правову допомогу мали бути надані ним до суду на час розгляду справи. У зв'язку з неприйняттям судом додаткової постанови щодо судових витрат на правову допомогу, було порушено його права як людини та спричинено моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, нервових переживаннях, він був змушений постійно дзвонити, писати листи, надсилати заяви до суду, судова тяганина порушила його звичайний ритм життя, у зв'язку з чим просив стягнути з Держави Україна моральну шкоду у розмірі 65772 грн.

Рішенням Київського районного суду Харківської області від 21 травня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна про стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся на нього з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений ним позов задовольнити, судові витрати покласти на Державу Україна.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до засад змагальності цивільного судочинства позивачем не доведено факту заподіяння йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди та відсутності передбачених ст. 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду» підстав для відшкодування такої шкоди за рахунок держави.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можно виходячи з наступного.

Згідно з ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, котрі були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися позивачем вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Судом встановлено, як убачається із матеріалів справи, постановою Київського районного суду м. Харкова від 20.06.2014 року скасовано постанову від 30.04.2014 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по ч. 1 ст. 122 КпАП України та провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку з недоведеністю складу адміністративного правопорушення.

25.06.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із заявою про доповнення постанови Київського райсуду м. Харкові від 20.06.2014 р. щодо судових витрат на правову допомогу та судового збору.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.06.2014 року доповнено резолютивну частину постанови Київського райсуду м. Харкові від 20.06.2014 р. за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державтоінспекції Дніпродзержинського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській обл., третя особа - старший сержант міліції Іванов В.М. відділу Державтоінспекції Дніпродзержинського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській обл. про скасування постанови про адміністративне правопорушення абзацем: «Стягнути з Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 73.08грн., який сплачено за квитанцією від 27.05.2014р. №82 (МФО 851011, р/р 31219206700004, і/к 37999675)».

Відповідно до листів Київського районного суду м. Харкова від 26.06.2014 року та 10.03.2015 року ОСОБА_1 на його заяви стосовно стягнення витрат на правову допомогу роз'яснено, що дані про судові витрати на правову допомогу були надані ним після розгляду справи та прийняття постанови, а тому не можуть бути враховані.

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Держави Україна ( в особі Міністерства юстиції), обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що неправомірними діями суду, щодо відмови в винесенні процесуального документа, спричинена моральна шкода.

В судовому засіданні суду першої інстанції як позивач, так і представник відповідача заявляли клопотання щодо залучення до участі у справі Державної казначейської служби України, а також Територіальне управління Державної судової адміністрації в Харківській області, однак вказані клопотання розглянуті не були та не були залучені до участі у справі належні відповідачі.

Допущені судом першої інстанції процесуальні порушення призвели до неповного з'ясування обставин у справі, не визначення, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин , яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Положеннями статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1167 ЦК України встановлені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, особою, яка її завдала, за наявності її вини, з урахуванням норм ст. 23 ЦК України, якою передбачено право фізичної особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав і свобод та законних інтересів. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, та інших дії, перелік яких не має вичерпного характеру.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування відповідно до ч.2 п.2 статті 1167 ЦК України , якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відшкодування шкоди державою передбачено Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" та частиною першою статті 1176 ЦК України у разі, коли шкода завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Згідно до ч.6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відшкодування юридичною особою шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, здійснюється за правилами ст. 1172 ЦК України.

Оцінюючи встановлені обставини у справі, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, колегія суддів визнає недоведеним факт спричинення моральної шкоди відповідачем - Державою Україна в особі Міністерства юстиції.

Стаття 1176 ЦК передбачає спеціальні підстави та умови відповідальності при завданні фізичній особі шкоди в позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності в цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб'єктів та характері їхніх дій.

До суб'єктів відповідальності за цими нормами належать посадові та службові особи органу дізнання, досудового розслідування, прокуратури або суду.

Так, відповідно до вказаної норми шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР (Закон N 266/94-ВР) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення (ст. 2 Закону N 266/94-ВР).

Відповідальність суду у випадку, зазначеному позивачем, регулюється ч. 6 ст. 1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбаченої в ч. ч. 1-5 цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч. 1 яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Частиною другою пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, неправильно застосувавши правову норму до спірних правовідносин, суд безпідставно не встановив належних відповідачів по справі.

Колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає, що рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового з відмовою в задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2015 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна про стягнення моральної шкоди відмовити з інших підстав.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді