Вирок № 54483803, 26.10.2015, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

26.10.2015

Справа № 642/10690/14-к

Провадження № 1-кп/642/852/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 рокуЛенінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Пашнєва В.Г.,

секретаря Балан Т.А.,

заучастюпрокурора Захарченко М.А.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

представника потерпілих ОСОБА_8,

захисника ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Ленінського районного суду м. Харковакримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, раніше не судимого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

увчиненнікримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 172КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_10, згідно до п. 6 рішення засновників № 1 від 17.08.2006 року, займає посаду директора ТОВ «Водолій--М», ЄДРПОУ № 34466302, що зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. Згідно статуту ТОВ «Водолій-М», п. 9.2.1 - директор діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах, місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує всі питання по діяльності товариства, за винятком тих, які відносяться до компетенції зборів Учасників; п. 9.2.2 - рішення Директора приймаються одноособово; п. 9.2.3 - рішення директора приймаються в письмовій формі і підписуються директором; п. 9.2.4 - директор має право без довіреності виступати від імені товариства.

Директор ТОВ «Водолій-М» ОСОБА_10, грубо порушуючи законодавство про працю, всупереч вимогам ч. І, ч. З ст, 24 КЗпП України в частині використання найманої праці без складання трудових договорів, або видання наказу, або розпорядження в письмовій формі, в період з липня 2011 року по серпень 2011 року використовував найману працю наступних громадян, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6. ОСОБА_1, ОСОБА_11 по забетонуванню стрічкового фундаменту та виконанню кладки цоколя при будівництві банно-оздоровчого комплексу, розташованого за адресою: Харківська обл„ Дергачівський р-н, с. Мала Данилівка, вул Кільцевий шлях, 1, без оформлення з останніми трудових договорів, не забезпечивши додержання передбачених ст.46 Конституції України прав робітників на соціальний захист.

При цьому, в порушення ч.2 ст.З0 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено що власник зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконаної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, будь-які документи ОСОБА_10 щодо обсягу та розрахунку за виконані роботи ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6II, ОСОБА_1, ОСОБА_11 0.0. умисно не складав.

Крім цього, в усупереч вимогам ст. 110 КЗпП України, ОСОБА_12 виплачував заробітну плату працівникам готівкою на руки, при цьому працівники не розписувалися про отримання заробітної плати, не ознайомлювалися про розмір нарахувань та відрахувань з заробітної плати.

Використовуючи найману працю ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_11, без укладення письмових трудових договорів, ОСОБА_10 грубо порушив конституційні права вищезазначених громадян, а саме вимоги ч. 1, ч. З ст.24 КЗпП України щодо оформлення трудових відносин з найманими працівниками, ст. 110 КЗпП України виплачуючи заробітну плату працівникам готівкою на руки, при цьому працівники не розписувалися про отримання заробітної плати, відповідно не ознайомлюються про розмір нарахувань та відрахувань з заробітної плати до фондів страхування, так як це передбачено чинним законодавством.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав і пояснив, що дійсно, він контактував з ОСОБА_7 та його сином з приводу обсягу робіт, при зустрічі з ОСОБА_7, який, з його слів, брав на себе зобовязання знайти робітників для бетонування фундаменту та виконання повязаних робіт.

Вказав, що в питанні праці найманих працівників покладався на ОСОБА_7, як бригадира, трудові договори не оформлювались, оскільки ОСОБА_7 повідомив, що у нього в бригаді є чоловік-підприємець, через якого можна оформити його громадян, які будуть працювати для здійснення робіт по договору будівельного підряду, однак якого він не бачив і в цьому питанні покладався на ОСОБА_7

При цьому не заперечував, що потерпілі робили цегляну кладку цоколя при будівництві бані, після яких залишився недобудований фундамент, в кінці робіт майже їх не бачив, з іншими з бригади людьми він не спілкувався, гроші платив авансом спочатку за роботу ОСОБА_7, який в останній раз коли приїхав просив велику суму, в звязку з чим вони розійшлися.

Під час судового розгляду вина обвинуваченого ОСОБА_10 знайшла своє підтвердження наступними доказами, зокрема допитом потерпілих, які будучи допитаними в судовому засіданні, попереджувались про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України (завідоме неправдиве показання).

Показами потерпілого ОСОБА_4, який пояснив, що влітку 2011 р. він працював на будівництві фундаменту банного комплексу, ОСОБА_10 обіцяв працевлаштувати його в бригаді в майбутньому, оплата праці повинна була проводитись по факту виконаних робіт, будівельні матеріали надав сам ОСОБА_10, директор ТОВ «Водолій М», його трудові права були грубо порушені.

Показами потерпілого ОСОБА_5 про те, що липень та серпень 2011 року він працював муляром з бетонування цегляної кладки бані, роботодавцем був ОСОБА_10, трудовий договір з ним не укладався, він працював не офіційно хоча таке питання не однократно ставилося перед останнім.

Показами потерпілого ОСОБА_6 про те, що в липні 2011 року він працював з бетонування цегляної кладки, головним був ОСОБА_7, але в усній формі була домовленість про оплату робіт по факту їх виконання с директором ТОВ «Водолій-М», також у питанні про офіційне працевлаштування, яке підіймалось неодноразово.

Показами потерпілого ОСОБА_2 про те, в 2011 році спочатку липня місяця працювали з батьком ОСОБА_7 який був головним з бетонування стрічкового фундаменту та цегляної кладки цоколя при будівництві бані, яка будувалася біля комплексу "Берлога», поруч з кільцевою дорогою, будівельний матеріал надавав ОСОБА_10, а вони виконували роботу.

Показами потерпілого ОСОБА_1, який пояснив про те, що в 2011 році працював в бригаді з ОСОБА_7 на усних домовленостях, ОСОБА_10 був замовникам будівництва, в обовязки якого входило укладення договору про працевлаштування та офіційного оформлення найманого працівника, оскільки таке питання ставилось перед директором.

Показами потерпілого ОСОБА_3 про те, що в липні серпні 2011 року працювали на будівництві бані ТОВ «Водолій-М», підіймали питання про працевлаштування, однак в трудову книжку ніяких записів не вносилось.

Показами потерпілого ОСОБА_7 про те, в 2011 році з ОСОБА_10, який є директором ТОВ «Водолій-М» він обговорював обсяг та строки робіт з цокольного поверху на обєкті бані, була виплачена авансова сума, а після закінчення робіт ОСОБА_10 відмовився виплачувати гроші, з яким завчасно була розмова про остаточний розрахунок, оскільки інші працівники бажали отримати кошти за виконані роботи при усній домовленості о розрахунках.

Свідок ОСОБА_13, допитана в судовому засіданні, пояснила, що за час її трудової діяльності у ТОВ "Водолій-М" в якості бухгалтера не оформлювались працівники, які займались будівництвом банного комплексу, будь-які документи директор ОСОБА_10 їй не представляв.

До показань свідків сторони захисту ОСОБА_14 та ОСОБА_15 суд ставиться критично, які пояснили, що зазначений фундамент будувався за їх участі в травні - червні 2011 року, а інших працівників вони начебто ніколи й не бачили, з огляду на те, що обвинувачений особисто пояснював про періодичність присутності потерпілих, та працю друзів його сина.

Крім того вина ОСОБА_10 підтверджується зібраними досудовим слідством письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

Довідкою територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області, з якої вбачається наступне. На підставі вивчених документів, які зібрані в ході розслідування кримінального провадження № 12013220480006605 встановлено, що директор ТОВ «Водолей-М» ОСОБА_10 Трудові договори з усіма працівниками у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження не укладались.ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 працювали у ТОВ «Водолей-М». Таким чином, директором ТОВ Водолей-М ОСОБА_10 порушені вимоги ч. 1, ч. З ст. 24 КЗпПУ в частині використання найманої праці без укладення трудових договорів, або видання наказу, або розпорядження, в письмовій формі. За усною домовленістю між директором ТОВ ВОДОЛЕЙ-М та гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_16, ОСОБА_6П, ОСОБА_7 виплата буде проведена за фактом виконаних робіт, а саме забетонувати стрічковий фундамент та зробити цегляну кладку цоколя при будівництві бані, яка будується біля комплексу Берлога, поруч з кільцевою дорогою. За бетонування фундаменту працівники ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 отримали приблизно 3600,00 грн. (з розрахунку 60,00 грн. за 1 метр кубічний), за цегляну кладку ОСОБА_10 виплатив працівникам аванс в розмірі 10000,00 грн., та повинен був виплатити 18500,00 грн. Заробітна плата ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 виплачувалась готівкою без належного документального оформлення.Таким чином має місце порушення вимог ч.2 ст. ЗО Закону України про оплату праці в частині забезпечення бухгалтерського обліку витрат на оплату праці. Тобто, дії директора ТОВ Водолей-М ОСОБА_10Р, грубо порушили права найманих працівників на працю в частині використання найманої праці без офіційного оформлення та виплаті заробітної плати при фактичній несплаті податку з доходів фізичних осіб та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тобто дії директора ТОВ Водолей-М ОСОБА_10 містять ознаки кримінального злочину, що кваліфікується ст.172 ККУ. (а.с.161-162)

Листом УПФУ в ОСОБА_17 районі Харківської області від 10.02.2014 р. про інформацію по найманим працівникам із зазначенням ПІБ (зокрема, ОСОБА_13, ОСОБА_18А.), ідентифікаційних номерів та доходу за період з 01.01.2011 року по січень 2014 року, про нараховані суми заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України. (а.с.154-155)

ОСОБА_17 обєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області від 26.08.2014 р., згідно якого в доповнення до листа від 07.07.2014 року № 10320 повідомляється про кількість найманих працівників ТОВ «Водолій-М» (ЄДРПОУ 34466302). (а.с.159)

У судових дебатах захисник обвинуваченого заявив про те, що обвинувачений на підлягає кримінальної відповідальності заст. 172 ч.1 КК України, оскільки в його діях відсутні грубі порушення законодавства про працю, а тому стосовно нього необхідно ухвалити виправдувальний вирок. При цьому зазначив, що з долученої довідки, яка стороною обвинувачення надана в якості письмового доказу в кримінальному провадженні та підтверджує вину ОСОБА_10 не вбачається підпису виконавця.

Однак, в спростування цього факту з супровідного листа підготовленого висновку, щодо порушень трудового законодавства директором ТОВ «Водолій-М» міститься підпис Заступника начальника інспекції Головного державного інспектора з питань праці області ОСОБА_19А.(а.с.161)

Відповідно дост.172 ч.1 КК Українипід грубим порушенням законодавство про працю слід розуміти випадки обмеження трудових прав громадян. Поняття «грубе порушення» має оціночний характер, і в кожному конкретному випадку воно повинне встановлюватися, зокрема, виходячи з тривалості, систематичності порушень.

Приймаючи до уваги, що потерпілі працювали у обвинуваченого без належного оформлення і їх трудові права порушувалися на протязі більш ніж одного місяця, (з липня 2011 р. по серпень 2011 р.), тобто тривалий час, суд вважає що обвинувачений допустив грубе порушення законодавства про працю, а наведені доводи захисника є необґрунтованими, оскільки таке порушення законодавства про працю тягне за собою ненадання передбачених законом соціальних пільг, компенсацій, тобто, ставить працівника в умови соціальної незахищеності.

Не вбачається підстав сумніватися в достовірності прийнятих за основу доказів, які логічно доповнюють один одного, протиріч по суті не мають.

На підставі викладеного, висунуте на досудовому слідстві обвинувачення, в межах свого предявлення в суді, знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.

Виходячи з наведених доказів суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_10 грубо порушив законодавство про працю, а тому кваліфікує його дії заст. 172 ч.1 КК України.

З вивчення особистості обвинуваченого ОСОБА_10 вбачається, що він є директором ТОВ «Водолій-М», одружений, постійно проживає в м. Харкові, характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

У відповідності до ст.ст.66,67 КК Україниобставин, які б пом'якшували або обтяжували покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_10, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, дані про особу обвинуваченого, позицію потерпілих осіб, і вважає, що обвинувачений підлягає покаранню в межах санкціїст. 172 ч.1 КК Україниу вигляді штрафу на користь держави, в розмірі пятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправленняобвинуваченого ОСОБА_10 тапопередженнявчинення ним нових злочинів.

Запобіжний західобвинуваченому ОСОБА_10, не застосовувся.

Цивільний позов заявлений потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення на їх користь з обвинуваченого ОСОБА_10 спричиненого матеріального збитку в сумі 18500 грн. (18500 : 7 тобто по 2642 грн. кожному), та в частині стягнення на їх користь спричиненої моральної шкоди в сумі 1000 грн., підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 370,371,374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_10визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост. 172 ч.1 КК Україниі призначити йому покарання у вигляді штрафу на користь держави в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 матеріальний збиток в сумі-по 2642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн. кожному; розмір моральної шкоди в сумі по - 1000 (одній тисячі) грн. кожному.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

СуддяВ.Г. Пашнєв