Постанова № 54476437, 21.12.2015, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року справа № 174/1031/15-а

2-а/174/38/2015

Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Пелипас Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника відділу державної виконавчої служби Вільногірського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 15.12.2015 року, позивач зазначив, що 07.08.2015 року, відповідачем, начальником ВДВС Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_2, була винесена постанова № 46236134, згідно якої на нього був накладений адміністративний штраф у розмірі 340 грн., за невиконання ним виконавчого документа у вигляді виконавчого листа № 174/192/14-ц, виданого 26.01.2015 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області, щодо спонукання його здати за актом прийому-передачі орендованого майна до комунальної власності територіальної громади м. Вільногірська, № 384 від 30.04.2010 року.

07.08.2015 року, відповідачем, начальником ВДВС Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_2 була винесена постанова № 46236134, згідно якої на нього був накладений адміністративний штраф у розмірі 340 грн., за невиконання ним виконавчого документа у вигляді виконавчого листа № 174/192/14-ц виданого 26.01.2015 року, Вільногірським міським судом Дніпропетровської області, щодо спонукання його здати за актом приймання-передачі орендоване майно до комунальної власності територіальної громади м. Вільногірська, № 384 від 30.04.2010 року.

Про існування постанов про накладення штрафу відповідачем він дізнався на початку грудня 2015 року, та 04.12.2015 року, звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо видачі йому цих постанов. 08.12.2015 року у службовому приміщенні відповідача він отримав копії чотирьох постанов про накладення на нього штрафів, і одна з них була постанова № 46236134 від 07.08.2015 року.

Він вважає, що постанова № 46236134 від 07.08.2015 року, про накладення на нього штрафу винесена з порушенням норм діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною 1 статті 89 Закону № 606-ХІУ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, виконати судове рішення, проте не зробив цього. Тобто державний виконавець зобов'язаний перевірити причину добровільного невиконання боржником зобов'язань, і лише після перевірки та за її результатами винести постанову про застосування санкцій. Натомість, штраф не накладається на боржника при добровільному та повному виконанні боржником вимог виконавчого документу незважаючи на те, що це виконання відбувається поступово.

Однак по-перше, він не отримував від відповідача постанови про відкриття виконавчого провадження у липні 2015 року, за сім днів до винесення ним спірної постанови, по-друге, виконати рішення суду в цій частині ним було б можливо тільки при наявності сторони, якій він був повинний за актом прийому-передачі передати майно, однак у липні, серпні 2015 року, така сторона до нього не зверталася, а тому він з цієї об'єктивної причини не міг би виконати рішення суду.

У свою чергу відповідачем не зафіксований, в порядку, передбаченому нормативно-правовими актами, факт умисного невиконання ним без поважних причин рішення суду.

Згідно п. 1.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.п. 1.5.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події: а) текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт;

б) у констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції;

в) у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються);

г) акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання сторін чи інших осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка «від підпису відмовився» проставляється напроти імені особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта;

ґ) до акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

У свою чергу відповідачем не складався акт, який би міг підтвердити факт того, що рішення суду ним не виконувалося або є невиконаним.

Також відповідач, всупереч вимог ст. б ЗУ «Про виконавче провадження», не роз'яснив йому як боржнику його права та обов'язки.

Тобто всупереч ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, відповідач в спірній постанові про накладення штрафу не зазначив всі необхідні мотиви та обставини для обґрунтування прийнятого рішення, до прийняття рішень про накладення штрафу не отримав від нього пояснень з приводу невиконання, не склав відповідні акти, стосовно встановлення необхідних обставин та причин невиконання виконавчого документу, внаслідок чого в постанові про накладення штрафу не зазначив і не обґрунтував вимогу закону, що його вимоги невиконані ним - «без поважних причин».

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права з вимогами цього Закону.

Приймаючі до уваги, що він має на утриманні двох малолітніх дітей, дочку, ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина, ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (копії свідоцтв про народження додаються), що його заробітна плата складає близько 1800 грн. на місяць (довідка надається), він не має змоги сплатити судовий збір за цим позовом, оскільки йому, у разі сплати судового збору, практично не залишиться коштів на проживання його дітей та його проживання.

Конституція України у ч. 1 ст. 55 гарантує кожному, що його права і свободи захищаються судом.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

На підставі зазначеного він вважає, що буде справедливим та розумним звільнити його від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 6,17,18,19,102 КАС України,позивач прохає:

Визнати недійсною та скасувати постанову № 46236134 від 07.08.2015 року, винесену начальником ВДВС Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_2, про накладення на нього адміністративного штрафу у розмірі 340 грн. Звільнити його від сплати судового збору за цим позовом.

Позивач в судове засідання не зявився та надав телефонограму з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не зявився, та надав телефонограму з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку про проведення судового засідання за відсутності осіб, які не зявилися в судове засідання.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли внаслідок дій субєкта владних повноважень, що стосуються інтересів конкретної фізичної особи, а саме з факту винесення субєктом владних повноважень у виконавчому провадженні постанови про притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження».

Враховуючи обгрунтування позову, що викладені в позовній заяві, відсутність заперечень з боку відповідача, дослідивши надані позивачем докази, а саме:

- копію постанови в.о. начальника відділу ДВС ОСОБА_2 у ВП № 46236134 від 07.08.2015 р., про накладення штрафу у розмірі 340.00 грн. на ОСОБА_1 за невиконання вимоги виконавчого документа в строк самостійного виконання виконавчого листа № 174/192/14-ц, виданого 26.01.2015 р. Вільногірським міським судом Дніпропетровської області, про зобов'язання ОСОБА_1 здати за актом приймання-передачі орендованого майна до комунальної власності територіальної громади м. Вільногірська, № 384/а від 30.04.2010 року;

- копію заяви ОСОБА_1 до начальника відділу ДВС Вільногірського МУЮ від 04.12.2015 р., про видачу йому копії постанови від 16.11.2015 р. про накладення штрафу;

- копію витягу із паспорта громадянина України, ОСОБА_1;

- копію свідоцтва про народження 22.10.2002 р. ОСОБА_3, батьком якої зазначений ОСОБА_1;

- копію свідоцтва про народження 03.07.2010 р. ОСОБА_4, батьком якого зазначений ОСОБА_1;

- копію довідки про доходи ОСОБА_1, викладача Вільногірського технікуму НМетАУ, які складають за період з січня по грудень 2014 р. загальну суму - 24178.93 грн.;

- та оцінивши зазначені доказів в їх сукупності та взаємозвязку, керуючись законом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з наступних обставин.

Згідно ч.2 ст. 82 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; - обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); - безсторонньо, (неупереджено); - добросовісно; - розсудливо; - з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; - пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); - з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; - своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження»:

1. Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

2. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

3. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження», що передбачає гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, зазначено:

1. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

2. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

3. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»: Боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Згідно ч.2 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження", передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ч.5 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження", передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно ст. 89 ЗУ «Про виконавче провадження»: 1. У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. 2. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, установлено:

1.5. Під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

1.5.1. Постанова як окремий документ містить такі обовязкові реквізити:

а) вступну частину із зазначенням:

назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати обєднання виконавчих проваджень у зведене;

б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову);

в) резолютивну частину із зазначенням:

прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови;

г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами;

ґ) постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою;

д) у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.

Інші посадові особи органів ДВС у випадках, передбачених Законом та цією Інструкцією, виносять постанови з урахуванням вимог, визначених цим пунктом.

1.5.2. Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події:

а) текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати обєднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, імя, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт;

б) у констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції;

в) у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються);

г) акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання сторін чи інших осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка «від підпису відмовився» проставляється напроти імені особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта;

ґ) до акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

13.3.5. У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання. У постанові про накладення на боржника штрафу державний виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення направляється боржнику. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Суд вважає за необхідне, в порядку аналогії закону, застосувати до спірних відносин за даним позовом положення статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Оцінюючи в сукупності та взаємозвязку зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що відповідачем, тобто, субєктом владних повноважень: начальником відділу ДВС Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_2, було порушено ряд вимог законів та підзаконних актів:

- постанова про відкриття виконавчого провадження не була належним чином вручена позивачу;

- відповідач, всупереч вимог ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження», не розяснив боржнику, тобто позивачу,його права та обовязки;

- в постанові про накладення штрафу на боржника відсутні посилання на не виконання виконавчого документа боржником, саме без поважних причин, та не зазначено нового строку для виконання виконавчого документа;

- всупереч ст. 89 ЗУ «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, відповідач в постанові про накладення штрафу не зазначив всі необхідні мотиви та обставини для обгрунтування прийнятого рішення; до прийняття рішення про накладення штрафу не отримав від боржника пояснень з приводу невиконання, не склав відповідного акта, стосовно встановлення необхідних обставин та причин невиконання виконавчого документа, внаслідок чого в постанові про накладення штрафу не вказав і не обгрунтував вимогу закону, що виконавчий документ добровільно не виконаний боржником, саме, «без поважних причин»;

- всупереч приписам ч.2 ст.71 КАС України, якими передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позову та доказів для підтвердження законності та обґрунтованості його дій, які б свідчили, про наявність вини боржника у вчиненні правопорушення, про дотримання відповідачем при прийнятті рішення про накладення штрафу, вимог ст. 2 КАС України, тому суд доходить висновку, що боржник був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності безпідставно, оскільки винесена відповідачем постанова про накладення штрафу на боржника не ґрунтується на обєктивно встановлених обставинах події та вимогах Закону.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Тому суд вважає необхідним визнати постанову, що оскаржується, такою що винесена протиправно.

На підставі викладеного, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, а саме: - визнати постанову, про накладення штрафу на боржника, протиправною та скасувати її.

Судові витрати у справі, в виді судового збору в сумі 487.20 грн., відповідно до вимог ст.94 КАС України, слід покласти за рахунок Державного бюджету України, враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору та документального підтвердження, стосовно інших судових витрат, не надав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 86, 87, 94, 158-163, 167, 171-2, 181, 255, 256 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати постанову, про накладення адміністративного штрафу на боржника, ОСОБА_1, 22.10.1963 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН № НОМЕР_1, зареєстрованого за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, що винесена 07.08.2015 року у виконавчому провадженні ВП № 46236134 суб'єктом владних повноважень, начальником відділу державної виконавчої служби Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ЄДРПОУ № 34939629, юридична адреса: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Леніна, 43, ОСОБА_2, протиправною та скасувати її.

Судові витрати у справі, в виді судового збору в сумі 487.20 грн., покласти за рахунок Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.