Ухвала суду № 54475109, 17.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/554/15 Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.

Провадження № 22-ц/783/7137/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.В., Федоришина А.В.

при секретарі: Івановій О.О.

з участю: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 2 червня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Ідея Банк» до ОСОБА_3про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 2 червня 2015 року позов ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_3, про стягнення боргу за кредитним договором задоволено. Стягнуто з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № Г17.100.70180 від 25 грудня 2007 року в сумі 48238,07 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_3 Вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. У апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом з спливом позовної давності, оскільки останній платіж вона здійснювала 22 листопада 2011 року в сумі 50 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Встановлено, що 25 грудня 2007 року між ПАТ «Плюс Банк» правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Г17.100.70180 за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 13080 грн. строком на 18 місяців, зі сплатою 19,10 % річних (а.с.8).

Отже, вказаний договір породив певні права та зобов'язання сторін.

Відповідно до ст.ст. 1054,1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредити і сплатити проценти, визначені у договорі.

Згідно зі ст.ст. 525,526,530,629 цього Кодексу договір є обовязковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобовязання не допускається. Зобовязання має виконуватись належним чином у встановлений строк. У випадку порушення боржником зобовязання, він сплачує кредиторові неустойку, що передбачено параграфом 2 глави 49 ЦК України, яка нараховується незалежно від сплати процентів, належних позикодавцеві відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 2.1 кредитного договору, позичальник повертає кредит разом з процентами, платою за кредитне обслуговування.

Відповідно до 2.2 у разі прострочки погашення кредиту на суму простроченого кредиту нараховуються проценти за його користування по підвищеній процентній ставці у розмірі 48% річних, які нараховуються з першого дня прострочення по день повернення простроченої суми.

Позивач виконав свої зобовязання за договором та надав передбачену цим договором суму позики.

Відповідач свої зобовязання належним чином не виконувала

З матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості (а.с.3) вбачається, що станом на 10 грудня 2013 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором кредиту становить 48238,07 грн.

Нарахована заборгованість складається з: простроченого боргу в сумі 12316,99 грн., прострочених процентів в сумі 26549,61 грн., строкових процентів в сумі 215,63 грн., простроченої плати за обслуговування кредиту в сумі 8475,84 грн., пені в сумі 680 грн.

Сума заборгованості відповідачем не оспорюється.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з договорів, які породжують цивільні права та обовязки.

Межі здійснення цивільних прав визначають правомірну поведінку особи, оскільки її дії в межах цивільних прав підлягають правовому захисту, на відміну від дій, вчинених поза межами права.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Встановлено, що позивач звернувся за захистом своїх інтересів у частині вимог поза межами встановленого законом строку позовної давності.

На підставі аналізу наявних у справі доказів вбачається висновок про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності. Належить врахувати, що відповідач здійснювала оплату на виконання кредитних зобовязань 28 лютого,1 липня, 8і 20 вересня, 22 листопада 2011 року, 13 вересня 2012 року(а.с.75-77), що свідчить про визнання нею заборгованості за кредитним договором та про переривання позовної давності (ч.1 ст.264 ЦК України).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, оскільки вона несвоєчасно та не у повному обсязі оплачувала визначені договором платежі. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, оцінених судом належним чином кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний звязок у сукупності; встановлених судом обставини.

При встановленні зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.

З такими висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення Личаківського районного суду м.Львова відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 2 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: