Ухвала суду № 54469383, 10.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10700/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Морозов М.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року колегія суддів судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі

головуючого: судді Білич І.М

суддів Болотова Є.В., Кабанченко О.А.

при секретарі Горбачовій І.В.

за участю: позивача ОСОБА_3,

представників позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6,

представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11 про встановлення факту прийняття спадщини, зміну черговості одержання права на спадкування за законом, визнання права власності на майно в порядку спадкування, усунення від права на спадкування за законом,

за зустрічним позовом представника ОСОБА_6 ОСОБА_12 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання права власності в порядку спадкування за законом як спадкоємиці третьої черги,

за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9, як третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за законом, визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звертаючись до суду з урахуванням уточнених та збільшених позовних вимог в ході розгляду справи, ставив питання про встановлення факту його постійного проживання однією сім'єю з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 та померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 не менше як 5 років до часу відкриття спадщини; встановлення факту належності на праві власності ОСОБА_14 49/100 частин будинку АДРЕСА_2; встановлення факту прийняття ним спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14; зміну черговості одержання права на спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13, визнання за ним право на спадкування разом із спадкоємцями третьої черги; визнання за ним права власності на 49/200 частин житлового будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 та на 16/200 частин вказаного житлового будинку в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13, а всього на 65/200 частин спірного будинку, на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_13, на 4/6 (3/6+1/6) грошового вкладу на ім'я ОСОБА_14 , на особовому рахунку НОМЕР_1, в сумі 10440,50 гривень; усунення від права на спадкування за законом ОСОБА_6 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13

Обґрунтовуючи свої вимог тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_14, який у відповідності до заповіту все своє майно заповідав у рівних частках йому та своїй дочці ОСОБА_13 Дочка померлого прийняла спадщину після смерті батька шляхом звернення з відповідною заявою до 12-ї Київської державної нотаріальної контори. Він прийняв спадщину після померлого заповідача фактично, оскільки проживав з ним в будинку АДРЕСА_2 та його дочкою ОСОБА_13 однією сім'єю з 1996 року до смерті спадкодавців. Дочка ОСОБА_13 була хронічно хворою і сама потребувала сторонньої допомоги. Внаслідок перебування в безпорадному стані, потребувала сторонньої допомоги, яку надав їй тільки він, та здійснював догляд за хворою яка померла 24.03.2013 році, не залишивши заповіту. Він один займався захороненням померлої та ніс відповідні витрати, як і після смерті її батька ОСОБА_14 . Він є спадкоємцем померлої 4-ої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України, так як проживав із спадкодавцем однією сім'ю не менше 5 років до відкриття спадщини. Тому, як спадкоємець померлих він має право на спадщину яка відкрилась після їх смерті. Проте оформити свої права на спадщину в нотаріальному порядку він не може, т. я. не збереглися правоустановчі документи на будинок, і тому для нього були відсутні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та подати заяву в нотаріальну контору про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відповідач ОСОБА_6 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом, як спадкоємиці третьої черги в порядку представлення; визнання права власності на 49/100 будинку АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом, як спадкоємиці третьої черги в порядку представлення; визнання права власності на грошові кошти, що становлять спадкове майно, в порядку спадкування за законом, як спадкоємиці третьої черги в порядку представлення. З підстав того, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. У встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємиця третьої черги по праву преставлення у зв'язку з відсутністю спадкоємців першої та другої черги відповідно до ч.4 ст. 1266 ЦК України. Крім неї заяву про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_13, написав ОСОБА_3 Отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу. 09.12.2013 року Першою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 вказано на відсутність документів для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом і рекомендовано звернутись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції до суду звернулися ОСОБА_8та ОСОБА_9, як треті особи з самостійними вимогами. Згідно заявлених вимог ставили питання про встановлення факту родинних відносин між ними та ОСОБА_13; визнання за ними права власності на 1/3 частину спірного майна за кожним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_13, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: по 16/200 частин (49/200:3) житлового будинку АДРЕСА_2, по 1/3 частини АДРЕСА_1, по 1/6 частини за кожним грошового вкладу на особовому рахунку НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_14 в сумі 6419 грн. 55 коп., по 1/3 частини грошового вкладу 3013 грн. 58 коп.; визначення їм додаткового строку, достатнього для подання ними заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_13 яка є їх двоюрідною сестрою померла, не залишивши заповіту. Спадкоємці першої та другої черги відсутні і згідно закону вони є спадкоємицями третьої черги за законом. Оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку вони не можуть, так як ними був пропущений шестимісячний термін для прийняття спадщини. Однак причини пропуску є поважними, а саме-вони проживають в іншій місцевості, ніж спадкодавець. В силу похилого віку, поганого стану здоров'я вони мало спілкувалися із спадкодавцем ОСОБА_13 й дізналися про її смерть вже після того, як минув шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2015 року було відмовлено у задоволенні основного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11 про встановлення факту прийняття спадщини, зміну черговості одержання права на спадкування за законом, визнання права власності на майно в порядку спадкування, усунення від права на спадкування за законом.

Зустрічний позов представника ОСОБА_6 ОСОБА_12 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, як спадкоємиці третьої черги, задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом, як спадкоємиці третьої черги, в порядку представлення.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 49/100 будинку АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом, як спадкоємиці третьої черги, в порядку представлення.

Визнано за ОСОБА_6 право власності: на грошові кошти на ім'я ОСОБА_14 по вкладу в Ощадбанку №8069 м. Києва, особовий рахунок НОМЕР_3 на суму 6419, 55 гривень, на грошові кошти на ім'я ОСОБА_13 10440, 55 гривень, що становлять спадкове майно, в порядку спадкування за законом, як спадкоємиці третьої черги, в порядку представлення.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_9, як третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за законом, визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 8 липня 2015 року було виправлено описку, допущену судом у проголошеній резолютивній частині рішення суду від 26 червня 2015 року по даній цивільній справі, відносно правопису речення по тексту, в абзаці п'ятому, зверху на зворотній сторінці рішення, а саме «... Відмовити в задоволенні іншій частині основного позову відмовити...», виключивши це речення зі змісту рішення суду як помилково записане.

Не погоджуючись із рішення суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу де ставив питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення його позову у повному обсязі. Вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт та його представники у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили суд її задовольнити.

Відповідач та її представник не визнали подану апеляційну скаргу, заперечували проти її задоволення.

Треті особи будучи належним чином повідомленими про розгляд справи у судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши, законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом при розгляді справи було встановлено, що у власності ОСОБА_14 перебувало 49/100 частин будинку АДРЕСА_2 та грошові кошти по вкладу в Ощадбанку №8069 м. Києва, особовий рахунок НОМЕР_3 на суму 6419, 55 гривень, у власності його доньки ОСОБА_13 перебувала квартира АДРЕСА_1 та грошові кошти по вкладу в Ощадбанку №8142 м. Києва, особовий рахунок НОМЕР_1 на суму 10440, 55 гривень.

ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, залишивши заповіт складений 04.10.2006 року, за яким заповідав все своє майно ОСОБА_13 та ОСОБА_3 в рівних частках кожному.

ОСОБА_13 30.11.2006 року було подано заяву до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини та відкрито спадкову справу №2175/106. Після відкриття спадщини Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою свідоцтво про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_14 не видавалося.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_13, після її смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_3 звернулися до нотаріальних контор з заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_13 не було видане ОСОБА_6 із-за ненадання правовстановлюючого документа на квартиру та частину будинку, про що були винесені дві постанови від 09.01.2014 року ОСОБА_3 також не видавалось свідоцтво про право власності на спадщину за законом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_3 виходив з їх недоведеності в ході судового розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні вимог третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суд виходив з їх недоведеності. Зазначаючи також, що треті особи з самостійними вимогами також не були позбавлені права звернутися до нотаріального органу з заявами про прийняття спадщини, чого не зробили, а звернулися одразу до суду. Що не дає суду законних підстав встановлювати їм додатковий строк на подачу заяви про прийняття спадщини, і пропуск якого також не підтверджений поважністю причин для цього, бо суд не вправі підміняти нотаріальний орган у оформленій відповідної спадщини та видачі відповідних свідоцтв.

Задовольняючи зустрічні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції вважав звернення ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_13, була проведено з дотриманням всіх нормативних положень. Факт родинних відносин ОСОБА_13 та ОСОБА_6 як двоюрідних сестер, знайшов своє підтвердження як у нотаріальному органі, так і в судовому порядку, а тому не має підстав усувати ОСОБА_6 від спадщини після померлої ОСОБА_13

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт крім іншого зазначав, що постановляючи рішення суд першої інстанції порушив норми п. 1 ст. 1223, п. 3 ст. 1268, ст. 1264, п. 2 ст. 1259 ЦК України та п. 1 ст. 61, ст.ст. 57, 58 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах спарви.

Так у ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_14 24.10.2006 року склав заповіт що був посвідчений нотаріусом 12 Державної нотаріальної контори, за яким все своє майно заповідав дочці ОСОБА_13 та ОСОБА_3 в рівних долях кожному ( т. 1 а.с. 5)

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 помер.( т. 1 а.с. 6).

Після його смерті дочка ОСОБА_13 прийняла спадщину шляхом звернення з заявою у встановлений законом строк до нотаріальної контори. Вказавши в своїй заяви що вона приймає спадщину як за заповітом так і за законом.

ОСОБА_3 з заявою до нотаріальної контори не звертався, однак вважає, що він фактично прийняв спадщину, оскільки проживав з заповідачем однією сім'єю починаючи з 1996 року до його смерті.

Однак, колегія суддів вважає, що позивачем не було взято до уваги той факт, що прийняття спадщини за заповітом можливе лише з дотриманням положень ст.ст. 1268 1269 ЦК України шляхом подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

За відсутності доказів звернення ОСОБА_3 з зазначеною вище заявою до нотаріальної контори ( що підтверджує і сам позивач) правових підстав для визнання за ним права власності на спадкове майно ОСОБА_14 в порядку спадкування за заповітом нема.

Крім того ОСОБА_3 03 грудня 2007 року подаючи заяву до Святошинського районного суду м. Києва при розгляді справи за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_3, третя особа: 12 Київська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним заповіту вказував: « про не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини разом, пропуск строку звернення з заявою про прийняття спадщини, а також те, що він відмовляється від належної йому частки спадщини за заповітом ОСОБА_14 на користь його доньки ОСОБА_13 відповідно до положень ст. ст. 1274, 1275 ЦК України.»

Обставини викладені ним у заяві не спростовані до теперішнього часу.

23 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадкового майна яке залишилось після смерті ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і з якою він проживав однією сім'єю не менше п'яти років до дня її смерті .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині суд першої інстанції виходив з недоведеності проживання позивача з ОСОБА_13 однією сім'єю не менше 5 років.

Правомірно вказуючи на те, що хоча ОСОБА_13 періодично і хворіла та лікувалась стаціонарно в лікарнях, але вела активний спосіб життя та не потребувала сторонньої допомоги. Часто зверталась особисто в державні та судові органи для вирішення спірних питань. При цьому, остання отримувала пенсію, мала у власності квартиру, яку здавала у найм, грошові кошти на банківському рахунку. Самостійно оплачувала житлово-комунальні послуги по будинку та квартирі, про що свідчать відповідні рахунки та квитанції. Ініціали ОСОБА_3 в цих рахунках та квитанціях дописані олівцем, а відтак вважати що вони були сплачені саме ним нема підстав.

Не було надано у ході судового розгляду справи і доказів на підтвердження того, що ОСОБА_15 була за життя визнана недієздатною чи обмежено дієздатною.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на покази свідків допитаних у ході судового розгляду судом першої інстанції, фотокартки, медичні довідки, квитанції щодо придбання меблів, проведення ремонтних робіт по облаштування спадкового майна ( частини будинку та квартири) як на підтвердження факту проживання ним однією сім'єю з ОСОБА_13 протягом останніх п'яти років не є такими доказами в розумінні положень ст. 58 -59 ЦПК України.

Так як на думку суду вказують лише на окремі факти які мали місце, однак не підтверджують обставини щодо ведення сторонами спільного господарства, бюджету, які б свідчили про проживання однією сім'єю.

Посилання в апеляційній скарзі на ігнорування судом першої інстанції рішення Апеляційного суду від 1 жовтня 2014 року, яким встановлено ту обставину, що він (ОСОБА_3) проживав постійно єдиною сім'єю із померлими спадкодавцями ОСОБА_13 є безпідставним.

Так як зазначеним вище рішенням апеляційного суду м. Києва було скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року за яким було задоволено заяву ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 з померлими ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які померли ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно однією сім'єю з 1996 року по день смерті останніх.

Та постановлене нове рішення, за яким у задоволенні заяви ОСОБА_3, зацікавлена особа: Святошинське РУЮ в м. Києві про встановлення факту спільного постійного проживання відмовлено. ( т. 3 а.с. 177 -179)

Позивач також в апеляційній скарзі вказував на е, що він тривалий час ( протягом 17 років) опікувався за ОСОБА_13, надавав їй допомогу як спадкодавцю яка через тяжку тривалу хворобу була в безпорадному стані, а відтак в силу положень ст. 1259 ЦК України має право за рішенням суду одержати право на спадкування разом з спадкоємцями тієї черги яка має право на спадкування.

Однак, колегія суддів вважає, що зазначені вище доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи так як позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу перебувала в безпорадному стані і потребувала тривалий час опіки і така опіка надавалася їй саме позивачем.

Також спростовуються наявними в матеріалах справи доказами і доводи апеляційної скарги в частині недоведеності ОСОБА_6 того, що вона є двоюрідною сестрою померлої ОСОБА_13 і її спадкоємницею за представленням.

Також дану обставину підтверджено і постановою нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, яка ґрунтується лише на відсутності наданих правовстановлюючих документів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: