Ухвала суду № 54468294, 10.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 331/2681/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Смолка І.О.

№ провадження 22-ц778/6235/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Гончар М.С.,

суддів Стрелець Л.Г.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» в особі представника ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про захист прав споживачів та повернення грошових коштів за договором банківського вкладу,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, який в ході розгляду справи був неодноразово уточнений, до ПАТ «Платинум Банк» про захист прав споживачів та повернення грошових коштів за договором банківського вкладу.

В обґрунтування позову зазначала, що 18.12.2014 року вона уклала з Запорізьким відділенням № 2 ПАТ «Платинум Банк» договір банківського вкладу № 00308677 «Вільні кошти».

Відповідно до умов договору банк прийняв від вкладника на вкладний рахунок № 26207552865253 грошову суму у розмірі 10000,00 доларів США.

Днем повернення вкладу є 21.12.2015 року. Процента ставка за вкладом складає 6% річних.

Згідно п.3.2 не знижувальний залишок на вкладному рахунку встановлюється в розмірі 200 доларів США.

Згідно виписки на 20.03.2015 року на вкладному рахунку знаходилась сума 6175, 67 доларів США.

На підставі її заяви № 20-03-29/К-58-32 частина вкладу в розмірі 5975,67 доларів США була повернута на поточний рахунок № 26204552865201 і була замовлена до виплати готівкою через касу в доларах США не пізніше 25.03.2015 року.

16.02.2015 року з Запорізьким відділенням № 2 ПАТ «Платинум Банк» вона уклала договір банківського вкладу № 00328756, де ставка 9%, при продовженні 9,5%.

Відповідно до умов договору банк прийняв на вкладний рахунок № 26305552865207 грошову суму у розмірі 7000,00 доларів США.

Строк зберігання вкладу до дати його повернення 02.03.2015 року. Якщо вкладний не звернувся до банку за вкладом в дату його повернення, строк зберігання вкладу подовжується на той самий строк. Подовження строку зберігання вкладу може здійснюватися не більше 3-х разів, ставка при цьому 9,5%.

16.03.2015 року вона звернулась до банку з заявою № 20-03-29/К-49-32 про закінчення дії цього договору і повернення суми вкладу та нарахованих відсотків.

Згідно виписки на її поточний рахунок повернулась сума 7037,64 доларів США.

10.03.2015 року між нею та банком також був укладений договір № 00334877 про розміщення кладу «Знайомство», відповідно до умов якого банк прийняв на вкладний рахунок № 26304552865208 грошову сумі у розмірі 9127,00 доларів США.

Строк зберігання вкладу з дати внесення вкладу 10.03.2015 року до дати повернення вкладу 24.03.2015 року.

20.03.2015 року вона відмовилась від продовження строку зберігання цього вкладу, від укладання нового договору і просила повернути суму вкладу і нараховані відсотки в дату повернення 24.03.2015 року.

Зазначає, що між нею та начальником відділення банку була досягнута усна домовленість, що банк виплачує їй кошти з поточного рахунку, які перераховуються туди з інших вкладних рахунків у еквіваленті 15000 грн. 00 коп., кожного дня, згідно діючий постанові Нацбанку України.

Однак, згідно виписки, вона отримала два рази у касі, 02.03.2015 року та 03.03.2015 року по 400 доларів США, а наступна виплати їй була видана аж 19.03.2015 року.

25.03.2015 року вона звернулась до відповідача з претензією про повернення суми вкладу в сумі 7000,00 доларів США та нарахованих відсотків.

Впродовж пяти банківських днів після закінчення договору № 00328756 їй було виплачено 19.03.2015 року 150,00 доларів США.

Після її неодноразових звернення їй було виплачено лише 2500,00 доларів США.

В порушення умов договору відповідачем взяті на себе зобовязання за договорами не були виконані, а більша частина вкладів до теперішнього часу їй не повернута.

Зазначає, що відповідач незаконно користується їй майном грошовими коштами, затягуючи строк розрахунку з нею, не виплачуючи при цьому відсотки за користування і приховуючи фінансову неспроможність.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд стягнути з відповідача на її користь за договорами № 00308677 від 18.12.2014 року, № 00328756 від 16.02.2015 року, № 00334877 від 10.03.2015 року з поточного рахунку № 26204552865201 грошові кошти у розмірі 12370,31 доларів США., стягнути відсотки за користування вкладом банком, у тому числі, за період, коли гроші не були повернені, стягнути 3% річних від суми простроченої виплати, стягнути витрати повязані з юридичною консультацією.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Платинум Банк» на користь ОСОБА_4 за договорами № 00308677 від 18.12.2014 року, № 00328756 від 16.02.2015 року, № 00334877 від 10.03.2015 року з поточного рахунку № 26204552865201 грошові кошти у розмірі 12370,31 доларів США, що в гривневому еквівалента складає 267636 грн. 95 коп.

Зобовязано ПАТ «Платинум Банк» видати належні ОСОБА_4 кошти готівкою одноразово операцією через касу відділення № 2, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 146.

Стягнуто з ПАТ «Платинум Банк» на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу 800 грн.

Стягнуто з ПАТ «Платинум Банк» на користь держави судовий збір у сумі 2678 грн. 36 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ «Платинум Банк» в особі представника ОСОБА_3 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце слухання справи, в засідання суду апеляційної інстанції не з"явились надали письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність. Колегія суддів вважає, що у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України перешкод для розгляду справи у відсутність нез"явившихся сторін немає.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як визначено ч.1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов"язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1060 ЦК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов"язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ч.3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку(гл. 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу, а відповідно до ст. 1074 ЦК України в редакції, що виникла на час виникнення спірних правовідносин, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов"язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Судом встановлено, що 18.12.2014 року ОСОБА_4 уклала з Запорізьким відділенням №2 ОСОБА_5" договір банківського вкладу № 00308677 " Вільні кошти ".

Відповідно до п.1.1 банк приймає від вкладника на Вкладний рахунок № 26207552865253 грошову суму у розмірі 10 000 ( десять тисяч) доларів США 00 центів, що підтверджується платіжним дорученням на переказ SWIFT.

Днем повернення Вкладу є 21.12.2015 р. Процентна ставка за Вкладом 6 % річних.

П.3.1 вищевказаного Договору - повернення Вкладу ( його частини ) здійснюється шляхом перерахування Банком грошових коштів на поточний рахунок № 26204552865201 за письмовою заявою Вкладника.

П.3.2, не знижувальний залишок на Вкладному рахунку встановлюється в розмірі 200 (двісті) дол. США 00 центів.

Згідно виписки на 20.03.2015р., на Вкладному рахунку знаходилась сума 6 175 (шість тисяч сто сімдесят п'ять) дол. 67 центів.

16.02.2015р. позивачка уклала з Запорізьким відділенням №2 ПАТ "Платинум Банк " Договір банківського вкладу №00328756, де ставка-9%, при продовженні - 9,5 %.

Відповідно до п.1.1 ОСОБА_5 приймає від Вкладника на Вкладний рахунок № 26305552865207 грошову суму у розмірі 7 000 (сім тисяч) дол. США 00 центів, що підтверджується платіжним дорученням переказу SWIFT . П.1.2 : Вкладник доручає Банку здійснити перерахування коштів в сумі Вкладу з поточного рахунку 26204552865201, який відкрито у Банку на ім'я Вкладника на Вкладний рахунок, що зазначений у п.1.1 цього Договору, з метою внесення суми Вкладу.

Згідно п.2.2 строк зберігання Вкладу до дати його повернення 02.03.2015р. Якщо Вкладник не звернувся до Банку за Вкладом в дату його повернення, строк зберігання Вкладу подовжується на той самий строк. Подовження строку зберігання Вкладу може здійснюватись не більше 3-х разів, ставка при цьому - 9,5 %.

16.03.2015р. позивачка звернулась до Банку з заявою № 20-03-29/К-49-32 про закінчення дії цього Договору і повернення суми Вкладу та нарахованих відсотків. Згідно виписки, на її поточний рахунок повернулася сума 7 037(сім тисяч тридцять сім)дол. США 64 центи.

10.03.2015р. між позивачкою та Запорізьким відділенням № 2 ПАТ " Платінум Банк ", було укладено договір № 00334877 про розміщення вкладу " Знайомство ". Згідно п.1.1 ОСОБА_5 приймає від Вкладника на Вкладний рахунок № 26304552865208 грошову суму у розмірі 9 127 ( дев'ять тисяч сто двадцять сім) дол. США 00 центів, що підтверджується платіжним дорученням (переказ SWIFT).

Згідно п.2.2 строк зберігання Вкладу: з дати внесення Вкладу 10.03.2015р. до дати повернення Вкладу 24.03.2015р.

20.03.2015р. позивачка відмовилась від продовження строку зберігання цього вкладу, від укладання нового Договору і просила повернути суму вкладу і нараховані відсотки в дату повернення 24.03.2015р.

Згідно виписці, позивачка отримала два рази у касі, 02.03.2015р. та 03.03.2015р. по 400 (чотириста) дол. США. А наступна виплата була видана 19.03.2015р., хоча вона зверталася до банку кожного дня з проханням про отримання коштів, але їй казали, що доларів у касі нема.

23.03.2015р. позивачка звернулась до Банку з претензією про повернення суми Вкладу 7 000 (сім тисяч ) дол. США та нарахованих відсотків.

Впродовж п'яти банківських днів після закінчення Договору № 00328756 позивачці було виплачено 19.03.2015р. 150 (сто п'ятдесят) дол. США.

24.03.2015р. позивачка з'явилась до банку, просила забезпечити касу готівковими коштами для зняття зі свого рахунку № 262045528652201, згідно заяви клієнта. Вимагала виплатити 22 013 (двадцять дві тисячі тринадцять) дол. США 80 центів, сума підтверджується випискою з особових рахунків. Вимагала 25.03.2015р. підготувати для неї додатковий Договір, де буде прописаний графік виплати коштів до повного розрахунку.

Однак, 25.03.2015р. позивачці було відмовлено в укладанні додаткового Договору з графіком виплат, що підтверджується заявою № 20-03-29/К-73-32.

Після всіх вищевказаних звернень позивачці було виплачено 2500 (дві тисячі п'ятсот) дол.. США. Цей факт підтверджує додана виписка за сім днів.

21.05.2015 р. позивачці було виплачено 400 доларів США, з 04.06.2015 р. по 19.06.2015 р. ще виплачено 7 000 доларів США. Невиплачена сума складає 12 370,31 долар США.

В обгрунтування позову ОСОБА_4 посилалась на те, що, не зважаючи на її числені письмові звернення ( кожного дня починаючи з 20.03.2015 року), на порушення умов договорів банк в обумовлений у них строк вклади не повернув та не виплатив проценти, посилаючись на обмеження щодо видачі готівкових коштів в іноземній валюті з депозитних рахунків клієнтів, встановлених постановами НБУ.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності того, що зобов"язання з повернення ОСОБА_4 вкладів банком не виконані.

Суд правильно застосував норми матеріального права та врахував, що відмова банку у видачі суми вкладів та нарахованих процентів з посиланням на обмеження, встановлені постановами Правління Національного банку України № 758 від 01 грудня 2014 року "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України" та № 160 від 03.03.2015 року "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитних та валютних ринків України", є незаконною, оскільки позбавляє вкладника володіти та розпоряджатися належними йому на праві власності грошовими коштами, є порушенням прав вкладника, визначених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та суперечить нормам ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що повернення вкладів позивачу буде порушенням постанов Національного банку України № 758 від 01 грудня 2014 року "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України" та № 160 від 03 березня 2015 року "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України", виконання яких є обов"язковим для усіх банків і звільняють їх від належного виконання зобов"язань за договором банківського вкладу, не можна визнати належною правовою підставою для відмови у задоволенні вимог вкладника, оскільки названі акти НБУ є підзаконними і суперечать ч.2 ст. 1060 ЦК України

Відповідно до ч.ч.2,5 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Інші органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ч.2 ст. 56 Закону України „Про Національний банк України нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом"якшують або скасовують відповідальність.

Названі постанови Правління НБУ №758 від 01 грудня 2014 року та № 160 від 03 березня 2015 року спрямовані на регулювання діяльності банків (юридичних осіб), визначених цими Постановами, яке здійснюється в межах адміністративно-правових відносин НБУ з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю, отже не є актами цивільного законодавства у розумінні ст. 4 ЦК, а являються нормативно-правовими актами органу державного управління.

Крім того, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, банк порушує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу є додатковою статтею Конвенції. Таке порушення виявилося в наступному: у ст. 1 Протоколу № 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України, однак в порушення названих норм позивач позбавлена права користуватися своїм майном у виді грошових коштів, які банк отримав від неї на умовах строковості та платності і у встановлений строк не повернув.

Посилання банку в апеляційній скарзі на те, що станом на 28.09.2015 року були відсутні підстави позову, оскільки банк вважав, що сума депозиту виплачена у повному обсязі, про що 22.09.2015 року вони направили письмове повідомлення позивачу, не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду, оскільки на час ухвалення рішення по справі сума депозиту позивачу виплачена не була. Сплата після подання позову коштів на погашення частини заборгованості не може свідчити про відновлення порушеного права позивача і бути підставою для відмови у позові.

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення на час його ухвалення.

Ухвалене по справі рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: