Постанова № 54466107, 23.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 листопада 2015 р. № 820/10441/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спіка Оил", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати наказ №295 головного управління ДФС у Харківській області від 22.09.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.09.2015 р. в.о. начальника Головного управління ДФС у Харківській області видано наказ №295 про проведення у період протягом вересня-жовтня 2015 року фактичних перевірок ряду суб'єктів господарювання, зокрема й ТОВ "Спіка Оил". Підставою винесення спірного наказу є забезпечення контролю за дотримання вимог Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Позивач вважає дії відповідача з видання наказу № 295 щодо призначення перевірки такими, що не ґрунтуються на вимогах ст.75 та ст. 80 Податкового кодексу України, а спірний наказ таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, позов не визнав. У письмових запереченнях на позов (а.с. 18) вказав, що для проведення фактичної перевірки ТОВ "Спіка Оил" існували об'єктивні та обґрунтовані підстави. Так, на підставі п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, зокрема, при здійсненні функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу. Окрім того, відповідач стверджує, що директор ТОВ "Спіка Оил" не допустив співробітників фіскальної служби до проведення перевірки, про що складений акт відмови в допуску до проведення перевірки, що в свою чергу не несе для платників податків ніяких наслідків. В даному випадку акту індивідуальної дії відносно позивача ОДПІ не виносилось. Відповідач також вважає, що позивач не наводить доказів порушення своїх прав та інтересів. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення фактичної перевірки передбачений ст. 80 Податкового кодексу України.

Так, п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.

Зі змісту п.80.5 ст.80 Податкового кодексу України слідує, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

За правилами статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Проаналізувавши вище наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків від допуску до перевірки посадові особи контролюючого органу складається відповідний акт, який засвідчує факт відмови, при цьому, суд зауважує, що відмова платника податків від допуску податкової інспекції до проведення фактичної перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу, не допускається.

Слід зазначити, що ст. 19-1 ПК України визначено функції контролюючих органів, зокрема, щодо здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері; здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; проведення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Відповідно до ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481/95-ВР), контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Приймаючи до уваги, що ГУ ДФС у Харківській області є органом ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та нафтопродуктами на території Харківської області, фактичну перевірку TOB "Спіка Оил" було призначено ГУ ДФС на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ, а саме: при здійсненні функцій по контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та нафтопродуктів.

Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на відсутність в оскаржуваному наказі інформації про фактичні обставини, що свідчать про порушення платником податку вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування та цільового використання нафтопродуктів платниками податків є недоречним.

Тобто, наказ, який слугував підставою для проведення фактичних перевірок господарських об'єктів ТОВ "Спіка Оил" на теперішній час є законним та винесеним контролюючим органом з дотриманням вимог податкового законодавства.

Оскільки, уповноважені особи позивача відмовились від проведення фактичної перевірки підприємства позивача, то у відповідності до вимог вище вказаних положень Податкового кодексу України, перевіряючими відповідача правомірно був складений акт від 29.09.2015 року: "Про відмову від допуску до проведення перевірки" (а.с. 26).

При цьому, суд звертає увагу на те, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків або недопуску до проведення перевірки, і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт про недопуск до проведення фактичної перевірки є засобом документування дій платника податків щодо не допущення відповідача до проведення перевірки.

Окрім того, суд зауважує, що сам собою факт складання актів про недопуск до проведення фактичної перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків.

Згідно частини 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано жодних доказів того, що дії посадових осіб головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, які виразились у складання спірних актів від 29.09.2015 року: №29/20-40-21-02-40/345954212 "Про відмову від допуску до проведення перевірки" є протиправними та такими, що порушують його права та створюють для нього особливі правила поведінки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що акти "Про недопуск до проведення фактичної перевірки" самі по собі не мають обов'язкової юридичної сили, а тому не можуть створювати для позивача будь - яких негативних наслідків.

Приймаючи до уваги викладене, та враховуючи те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не порушував прав позивача, суд знаходить позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-Оил" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 27 листопада 2015 року.

Суддя Панченко О.В.