Рішення № 54464089, 17.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.2015Справа №910/28651/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні

справу № 910/28651/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-15», м. Київ,

до Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ,

про стягнення 58 450,50 грн.,

за участю представників:

позивача - Хрущ О.О. (довіреність від 27.05.2015 № 2);

відповідача - Федорчук О.В. (довіреність від 20.01.2015 № 50).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК-15» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління) про стягнення: 3 135,61 грн. 3% річних; 55 314,38 грн. втрат від інфляції, а всього 58 449,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28651/15; призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2015.

08.12.2015 позивач подав суду письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2015 позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позов не подав та просив суд не задовольняти позовні вимоги.

У судовому засіданні 17.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2014 Товариством (виконавець) та Управлінням (замовник) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 143-14 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується у 2014 році виконати замовникові роботи з капітального ремонту фасаду (заміні вікон) в ДНЗ № 341 по вул. Горького, 150-А.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 459 524,44 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/11904/15 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Управління на користь Товариства 349 999,20 грн. основного боргу, 1 121,92 грн. 3% річних, 7 022,42 грн. витрат по сплаті судового збору та 5 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/11904/15 набрало законної сили 07.08.2015.

Відповідно до приписів статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 зі справи № 910/11904/15 було встановлено таке:

- позивач на умовах Договору належним чином виконав повний обсяг робіт та здав роботи відповідачу, а відповідач їх прийняв на загальну суму 349 999,20 грн., про що були складені відповідні акт виконаних робіт, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, які були у встановленому порядку підписані відповідачем без зауважень та заперечень, копії яких містяться в матеріалах справи;

- відповідач за надані роботи не розрахувався, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 349 999,20 грн.;

- у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що роботи виконавцем виконані, проте, не оплачені замовником, також стверджує, що кошти на оплату за Договором надійшли на рахунок Управління 25.03.2015, що підтверджується випискою по рахунку, а отже, дата прострочення платежу має починається з 30.03.2015;

- інфляційні втрати не підлягають задоволенню, оскільки розраховані позивачем за лютий та березень 2015 року, та не входять у вірний період прострочення.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано наказ від 07.08.2015.

Відповідач виконав рішення в частині основного боргу, а саме 349 999,20 грн. лише 25.08.2015, що підтверджується випискою із рахунку позивача та листом Державної казначейської служби України від 09.10.2015 № 5-08/2761-25209.

З огляду на наявність прострочення у виконанні зобов'язань за Договором та рішення суду, позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача: 3 135,61 грн. 3% річних (період прострочення з 08.05.2015 по 24.08.2015) та 55 314,38 грн. втрат від інфляції (період прострочення з квітня по липень 2015 року).

Вказані періоди нарахування були визначені Товариством таким чином:

- 3% річних нараховані з 08.05.2015, оскільки розрахунок, який розглядався під час винесення рішення зі справи № 910/11904/15, було здійснено до 07.05.2015;

- втрати від інфляції нараховані з квітня 2015 року, оскільки прострочення почалося з 30.03.2015, що встановлено рішенням суду від 22.07.2015 зі справи № 910/11904/15.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 передбачено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні в частині визначення розміру втрат від інфляції.

Проте здійснення перерахунку судом втрат від інфляції фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду вказана сума становить 55 314/89 грн.).

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, також, представник позивача прохальну частину позовної заяви не уточнив, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, а тому стягненню з відповідача підлягає 55 314,38 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 118-Б; ідентифікаційний код: 37479398) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-15» (04655, м. Київ, вул. Глибочицька, 72; адреса для листування: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, 12, кв. 4; ідентифікаційний код: 38063271): 3 135 (три тисячі сто тридцять п'ять) грн. 61 коп. 3% річних; 55 314 (п'ятдесят п'ять тисяч триста чотирнадцять) грн. 38 коп. втрат від інфляції та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 21.12.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук