Рішення № 54463858, 15.12.2015, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1542/15-ц

провадження № 2/588/581/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Маслова В.В., за участі секретаря Кучмій Д.В., позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 представника третьої особи ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тростянець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Тростянецька міська рада Сумської області про встановлення факту та вилучення майна із незаконного володіння, ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа: Тростянецька міська рада Сумської області про встановлення факту та вилучення майна із незаконного володіння, посилаючись на те, що 30 серпня 2014 року вона звернулася до Тростянецького районного сектору Управління державної міграційної служби України в Сумській області з питання реєстрації за попереднім місцем проживання - в квартирі АДРЕСА_1, отриманій нею у безстрокове користування у 1977 році. Управління державною міграційної служби України в Сумській області ознайомилося з наданими нею документами про право на житло та рекомендувало звернутися до Тростянецької міської ради. Проте, виконавчий комітет Тростянецької міської ради, довідавшись про зазначене звернення вже 17 вересня 2014 року своїм рішенням №339, діючи упереджено та всупереч чинному законодавству, передав право на приватизацію зазначеного житла сторонній особі ОСОБА_2, обмеживши її (позивачку) можливість мати не заборонені законом цивільні права на житло. Зазначене рішення було прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки, квартира була отримана нею в користування у звязку з безпосередньою участю у її будівництві. Більше того, нею було придбано для облаштування квартири все домашнє майно - мебельні гарнітури - кімнатний та кухонний, холодильник, газова плита і телевізор, які разом з коштовностями залишалися і залишаються у користуванні відповідача. Зважаючи на викладене позивачка просила суд: 1) встановити юридично значимий факт приватизації квартири АДРЕСА_2 сторонньою особою ОСОБА_2; 2) вилучити з незаконного володіння ОСОБА_2 належне їй (позивачці) майно: меблі, холодильник, газову плиту, телевізор, коштовності.

В судове засідання ОСОБА_1 зявилась, позов підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на викладені у ньому обставини.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання зявились, в задоволенні позову просила відмовити, посилаючись на те, що вона дійсно використала своє право на приватизацію житла та приватизувала житлову квартиру АДРЕСА_1, в якій раніше проживала разом із позивачкою. При цьому порушень вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів у питаннях приватизації житла допущено не було, про що свідчать відповідні рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанції. Разом із тим, у 1988 році позивачка отримавши однокімнатну квартиру в с. Боромля Тростянецького району, знялась з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 та вивезла меблі і особисті речі. Ніяких коштовностей у помешканні позивачка не залишала. Газова плита входила до обладнання однокімнатної квартири, а не була придбана позивачкою. Із того ж часу ОСОБА_1 квартирою № 22 по вул. Горького 52-В м. Тростянця не цікавилася, у квартиру не вселялася та не проживала, комунальними послугами не користувалася і не сплачувала їх вартості.

Представник третьої особи - Тростянецької міської ради Сумської області в судове засідання зявився, проти позову заперечував, посилаючись на те, що приватизація квартири АДРЕСА_1 була здійснена ОСОБА_2 без порушень вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів у питаннях приватизації житла.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, мотивуючи рішення зазначає про наступне.

Як вбачається зі змісту позову ОСОБА_1 заявлено вимогу про встановлення юридично значимого факту приватизації квартири АДРЕСА_3 сторонньою особою ОСОБА_2.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Згідно ч.1, ч. 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Для поновлення свого порушеного права позивачка вправі була обрати конкретний спосіб захисту із вищезазначеного переліку.

Всупереч цьому, ОСОБА_1 заявила в позові вимогу про встановлення факту, що не відповідає способам захисту, передбаченим діючим цивільним законодавством.

Зазначені обставини свідчать про неможливість задоволення судом цієї вимоги, оскільки не визначення позивачкою способу захисту своїх цивільних прав та інтересів позбавляє суд можливості визначитися з приводу того, за захистом яких порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів вона звернувся до суду.

Розглядаючи вимогу позивачки про вилучення належного їй майна з незаконного володіння ОСОБА_2, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Метою судового доказування є всебічне, повне, об'єктивне з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду і вирішення справи. Обов'язок забезпечити в ході провадження повноту доказового матеріалу, що дозволяє встановити істину у справі в цивільному процесі, покладений на сторони.

Позивач повинен довести факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача.

В ході судового розгляду справи позивачка посилалась на те, що її дочка ОСОБА_2 незаконно заволоділа належним їй майном, серед якого: меблі, холодильник, газова плита, телевізор, коштовності.

При цьому, позивачкою не було надано суду будь-яких доказів, які б доводили вказані обставини. Зокрема позивачкою не надано доказів того, що спірне майно дійсно існувало та належало їй та що воно вибуло з її володіння внаслідок незаконних дій відповідача.

Натомість, відповідачка ОСОБА_2 повністю заперечила обставини на які посилалась позивачка, зазначивши про те, що ОСОБА_1 у 1988 році знялась з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 та вивезла меблі і особисті речі. Ніяких коштовностей у помешканні позивачка не залишала. Газова плита входила до обладнання однокімнатної квартири, а не була придбана позивачкою.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заявлена ОСОБА_1 вимога про повернення майна з незаконного володіння не підлягає задоволенню, оскільки суд не може обґрунтувати свої висновки лише заявами сторін, не підкріпленими ніякими об'єктивними даними.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 81, 88, 213, 214, 215, 217 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Тростянецька міська рада Сумської області про встановлення факту та вилучення майна із незаконного володіння відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 діб з дня його проголошення, а для осіб, які не були присутні під час його проголошення протягом 10 діб з дня отримання його копії.

Суддя В.В. Маслов