Рішення № 54459867, 17.11.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/10070/14

Провадження № 2/521/762/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року місто ОСОБА_1

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючогосуддіМирончук Н.В.,

при секретарі Варналій К.О.

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_1,

представника відповідача КП ЖКС «Черьомушки» не прибув,

представника третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міської ради, ЖСК «Черемушки», третя особа - Малиновська районна адміністрація, про право на проживання та реєстрацію, зобовязання не чинити перешкод у користуванні, та за зустрічним позовом КП ЖКС «Черьомушки» до ОСОБА_2 про виселення з самоправно зайнятого приміщення та стягнення судового збору, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міської ради, ЖСК «Черемушки», третя особа - Малиновська районна адміністрація, про право на проживання та реєстрацію, зобовязання не чинити перешкод у користуванні та за зустрічним позовом КП ЖКС «Черьомушки» до ОСОБА_2 про виселення з самоправно зайнятого приміщення та стягнення судового збору.

Свої позовні вимоги позивач аргументувала тим, що вона з 2000 року разом з ОСОБА_6 проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кім. 113.

Як вказує позивач, вони проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. 26 травня 2014 року ОСОБА_6 помер. Після його смерті позивач звернулася до начальника ЖКС «Черьомушки» з проханням про її реєстрацію по місцю фактичного проживання, за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7, кім. 113, як члена сімї. Однак, їй було відмовлено та запропоновано виселитися з зазначеної кімнати. Крім того, позивачу було також відмовлено ОСОБА_4 міською радою в праві на проживання та реєстрацію.

У звязку з чим, позивач керуючись ст. 64,65 ЖК України, просить суд, визнати за нею право користування та постійного місця проживання на законних підставах в кім. №113 по вулиці Радісна, 7 в м. Одесі та зобовязати ОСОБА_4 міську раду не перешкоджати їй в праві користування та проживання за вказаною адресою, а також зареєструвати її за цією адресою.

Відповідачем - КП ЖКС «Черьомушки» було подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про виселення, яка була прийнята судом до спільного розгляду.

В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом, вказав, що ОСОБА_2 без реєстрації та правовстановлюючих документів мешкає в кімнаті № 113 по вулиці Радісна, 7 у місті Одесі. Відповідно до копії паспорту, ОСОБА_2 має реєстрацію за адресою: с. Саханське з 1999 року по теперішній час. Позивач за зустрічним позовом також вказав, що покійний ОСОБА_6 за 14 років спільного мешкання з ОСОБА_7 не виявив бажання про її реєстрацію. Виходячи з вищевикладеного, позивач за зустрічним позовом, просив суд, виселити ОСОБА_2 із самовільно зайнятої кімнати №113 по вул. Радісна, 7 у м. Одесі.

Позивачка та представник позивача за первісним позовом, у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити їх в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.

Також, в судовому засіданні позивачка додатково пояснила, що в 1988 році вона зареєструвала шлюб та була замужем за ОСОБА_8 декілька років,

Від цього шлюбу у неї народилося двоє дітей. Після цього її чоловік ОСОБА_8 покинув її з двома дітьми і виїхав з села. Вона залишилась проживати в ІНФОРМАЦІЯ_2 з двома дітьми.

У цьому селі головою колгоспу був призначений ОСОБА_6, з яким вона там і познайомилася та з яким вони стали сумісно однією сімєю проживати приблизно з 1999 року.

У цьому році ОСОБА_6 було звільнено з посади голови колгоспу і він запропонував їй їхати з ним до міста ОСОБА_1, де йому на їх сімю надали окрему кімнату в гуртожитку.

Оскільки, фактично вони з ОСОБА_6 до того часу вже вели спільне господарство та проживали однією сімєю, але оформити шлюб з ОСОБА_6 вони не могли, тому що вона не могла відшукати свого першого чоловіка, який виїхав в невідомому напрямку і вона не знала куди їй звернутись до суду за оформленням розлучення, то вона вирішила їхати з ОСОБА_6 до м.Одеси.

В м.Одесі їм надали спочатку кімнату на 5 поверсі в гуртожитку за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7, де вона разом з ОСОБА_6 з 2000 року стали проживати.

Згодом, їм з ОСОБА_6 надали іншу кімнату на 4 поверсі цього ж гуртожитку - №113.

У цій кімнаті, як вказує позивач, вони проживали з ОСОБА_6 однією сімєю без реєстрації шлюбу.

У цій кімнаті, також разом з ними проживав її син він першого шлюбу ОСОБА_9, який навчався в автодорожньому технікумі.

В цьому гуртожитку проживали також і інші сімейні пари. З самого початку переїзду в гуртожиток, вони з ОСОБА_6 намагалися прописатись в гуртожитку, але їм говорили, що в нього нікого не прописують, а тому вони проживали за вказаною адресою без прописки.

Спочатку управляв гуртожитком ДЕЗ «Малиновський», потім передали його ТОВ «Мрія-2», а тепер ним управляє КП ЖКС «Черьомушки».

Всі знали в гуртожитку, що вона всі ці роки проживає в гуртожитку, як дружина ОСОБА_6, який помер в 2014 році і лише після цього її стали виселяти з кімнати гуртожитку, в якій вони з ОСОБА_6 прожили однією сімєю 14 років.

З першим чоловіком вона не проживала всі ці роки та аліменти від нього на дітей не отримувала, оскільки проживала однією сімєю з ОСОБА_6, який і забезпечував її та її дітей матеріально.

Представник позивача за зустрічним позовом, він же - відповідач - КП ЖКС «Черьомушки» - за первісним позовом, просив вімовити в задоволенні первісного позову, а задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви,

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_1 - в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 просила відмовити у повному обсязі, задовольнивши вимоги зустрічного позову.

Представник третьої особи - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та просив відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, прийшов до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 26 травня 2014 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27 травня 2014 року, актовий запис № 5589. (а.с. 7 т.1)

Покійний ОСОБА_6 проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кім. 113 разом з позивачкою ОСОБА_2, що підтверджується наступним.

До суду надано Довідку від жителів гуртожитку, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7, про те, що вони, жильці гуртожитку підтверджують, що ОСОБА_2 постійно проживала в кімнаті №113 гуртожитку з 2000 року по теперішній час і вела сумісне господарство зі своїм чоловіком, з яким знаходилась у цивільному шлюбі: ОСОБА_6 по день його смерті 26.05.2014 року. Вказану довідку до суду підписали 18 осіб, які проживають у зазначеному гуртожитку, вказавши номери кімнат, в яких вони проживають. (а.с.5-6 т.1).

Відповідно до наданої до суду заяви, ОСОБА_10 підтверджує, що його батько ОСОБА_6 проживав в цивільному шлюбі з ОСОБА_2, за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7, де вели сумісне господарство з 2000 року по день смерті батька, а саме 26.05.2014 року.(а.с.12-13 т.1).

15.12.2004р. КП ДЕЗ «Малиновський», згідно договору оренди житлового приміщення від № 31, передало ТОВ «Мрія-2», будинок за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7, строком дії з 1 грудня 2004 року по 31 грудня 2029 року.

Відповідно до вказаного Договору, КП «ДЕЗ «Малиновське» передало, а ТОВ «Мрія-2» прийняло у строкове платне користування відокремлений будинок з підсобними приміщеннями, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7, загальною площею - 3324,0 кв. м., житловою площею - 3240,0 кв. м. для використання під гуртожиток. (а.с. 75-77 т.1)

Додатковою угодою від 01 лютого 2009 року до Договору, внесено зміни до п.1.2, якими строк дії Договору був змінений до 01 лютого 2012 року.(а.с.78 т.1).

05 квітня 2007 року ОСОБА_4 міською радою прийнято рішення № 1165-V «Про реорганізацію, у тому числі і комунального підприємства «ДЕЗ «Малиновське», зміну назви комунального підприємства та затвердження їх статутів у новій редакції». Згідно п.1.3 вказаного рішення, КП «ЖКС Черьомушки» є правонаступником КП «ДЕЗ «Черьомушки», КП «ДЕЗ «Малиновське» та КП «ДЕЗ Південно-Західне». Ухвалою Господарського суду Одеської області від 4 липня 2011 року по справі №13/17-1603-2011 за позовом КП «ЖКС «Черьомушки» до ТОВ «Мрія- 2» про розірвання договору оренди, затверджено мирову угоду від 04.07.2011 року. щодо використання під гуртожиток будинку з підсобними приміщеннями, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7.(а.с.42-43 т.2).

Технічний паспорт на гуртожиток за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7, було виготовлено КП "ОМБТІ та РОН - 01.04.2010р..

Лише після цього, товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія -2», 27.08.2010 року було видано ордер за № 173 ОСОБА_6 на право зайняття з сімєю кімнати №113, жилою площею 24,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7.

Тобто, згідно зазначеного ордеру, ОСОБА_6 отримав ордер не на койко-місце в гуртожитку, а саме на окрему кімнату для проживання з сімєю.(а.с.117 т. 1).

Відповідно до договору за №08/10/Р від 28.12.2009 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія -2» та ОСОБА_6, ТОВ «Мрія -2» надало в найм ОСОБА_6 чотири койко-місця в кімнаті №113, а останній зобовязується сплачувати по 940 грн. в місяць щомісяця, з розрахунку по 235грн. за одне койко-місце.(а.с.32 т.2)

Відповідно до акту прийому-передачі від 12 липня 2011 року, ТОВ «Мрія-2» передало, згідно техпаспорту виготовленого КП "ОМБТІ та РОН - 01.04.2010р., відокремлений будинок з підсобними приміщеннями, що розташований КП «ЖКС «Черьомушки», комунальному підприємству «ЖКС Черьомушки».(а.с.79 т.1).

Актом №000340 Державної інспекції з контролю за цінами, зазначено, що, товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія -2» плата за проживання в гуртожитку за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7, була розрахована за 2009-2011роки, з урахуванням койко-місць, оскільки деякі мешканці гуртожитку займають окремі кімнати, то плата за ці кімнати здійснюється, з урахуванням знаходження в цих кімнатах койко-місць, тобто за одне койко-місце стягується плата в 2009 році 215грн., 2010-2011 році по 235 грн. помножене на кількість цих койко-місць в цих кімнатах.(а.с.144-147 т.1)

Проведення оплат за проживання в кімнаті №113 адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7, з урахуванням кількості койко-місць, підтверджується ксерокопіями квитанцій про оплату, з яких вбачається, що оплата проводилась за 4 койко-місця.(а.с.11-22 т.2)

КП «ЖКС «Черьомушки», станом на 25.11.2011 року провело інвентаризацію гуртожитку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7, що підтверджується Актом інвентаризації гуртожитку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7, станом на 25.11.2011 року, в якому під № 122, значиться прізвище ОСОБА_6, та вказано, що на нього відкрито особовий рахунок № 06007113 та він займає квартиру №113. (а.с.104-109 т.1 )

Відповідно до договору за № 129/3 від 03.09.2013 року, укладеного між КП «ЖКС «Черьомушки» та ОСОБА_6, КП «ЖКС «Черьомушки» надало в найм ОСОБА_6 кімнату №113, а останній зобовязується сплачувати по 49,33 грн. в місяць щомісяця за кімнату.(а.с.30 т.1).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі, на підставі ордеру на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а при її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого виданий ордер.

Як вбачається вище, позивач ОСОБА_2 проживала в зазначеній кімнаті з 2000 року разом з ОСОБА_6, вони проживали однією сімєю та вели спільне господарство, що підтверджується і сином покійного ОСОБА_11 у його заяві та письмовою заявою сусідів. (а.с.12-13, 5-6 т.1)

Суд не приймає до уваги те, що, згідно паспорту позивачки, вона з 30.11.1999року зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3 та заочним рішенням суду, шлюб між нею та першим чоловіком ОСОБА_8 було розірвано - 10.11.2014 року, оскільки, згідно довідки Саханської сільської ради від 05.06.2014 року, ОСОБА_2 дійсно з 1996 року проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 без чоловіка, разом з дітьми: донькою ОСОБА_12 та сином ОСОБА_9. (а.с. 8 т.1)

Крім того, відповідно до довідки, наданої Саханською сільською радою від 05.06.2014 року, ОСОБА_2 дійсно не проживає з ОСОБА_13 з 1999 року та не веде з ним спільне господарство. (а.с. 9т.1)

Також суд зазначає, що позивачка була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 на час мешкання в кімнаті гуртожитку в м.Одесі, оскільки реєстрація в гуртожитку, як вказали жильці гуртожитку, за час мешкання в гуртожитку не здійснювалася, і реєструвати почали в гуртожитку лише в 2009-2010 роках. вказане підтверджується і тим, що і покійний ОСОБА_6 проживаючи в гуртожитку був зареєстрований в іншому місці і лище в 2010 році він був зареєстрований в цьому гуртожитку.

Окрім того, під час слухання справи, у судовому засіданні були надані покази свідками.

Так, свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що він в 2003 році поселився проживати в гуртожиток в кім. №27, яка була розташована на другому поверсі в гуртожитку по вулиці Радісна, 7 у місті Одесі. Тоді ж, з часу поселення в гуртожиток, в ньому нікого з жильців не реєстрували. Після поселення в цей гуртожиток, він познайомився з сімєю ОСОБА_6, чоловіком ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_2, які проживали тоді у цьому ж гуртожитку на четвертому поверсі, в кімнаті № 113 по вулиці Радісна, 7 у місті Одесі та вели спільне господарство. З тих пір його сімя та сімя ОСОБА_6 підтримували дружні відносини. Разом святкували свята. Ця сімя була дуже дружна, ніхто не ніколи не чув, щоб вони сварились, всі свої покупки вони робили разом.

В 2007 році він з сімєю також переселився на четвертий поверх в гуртожитку, в кімнату №109.

В 2014 році помер чоловік ОСОБА_2 ОСОБА_6, з тих пір в кімнаті гуртожитку живе ОСОБА_2 сама без чоловіка. Про те, що ця сімя проживала в незареєстрованому шлюбі, він не знав. Дізнався про це лише після смерті ОСОБА_15, коли ОСОБА_2 йому сказала, що її хотять виселити з гуртожитку.

Особу свідка ОСОБА_14 підтверджено його паспортом, в якому вказано місце його проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4, кім.109. (а.с. 266-267 т.1)

Також, свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона з 2004 року живе в гуртожитку по вулиці Радісна, 7 у місті Одесі. Спочатку вона проживала на пятому поверсі гуртожитку, а потім переселелась проживати на четвертий поверх.

Коли вона вселилася в гуртожиток, то там вже проживала сімя ОСОБА_6, з якими вона познайомилася. Також, свідок зазначила, що подружжя ОСОБА_6: ОСОБА_6 та ОСОБА_2 проживали дружньо. Вони сумісно виховували сина позивачки ОСОБА_9, який також тоді з ними проживав та навчався.

З тих пір їх сімї перебували в приятельських стосунках, іноді ОСОБА_16 заходила до них у гості, вона також часто міряла тиск у ОСОБА_6, у якого були проблеми зі здоровям.

Свідок пояснила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 проживали однією сімєю, вели спільне господарство.

Після смерті в 2014 році чоловіка ОСОБА_2 ОСОБА_6, в тій кімнаті гуртожитку ОСОБА_2 залишилась проживати сама без чоловіка. Про те, що ця сімя стільки років проживала в гуртожитку в незареєстрованому шлюбі, вона не знала, дізналася про це лише після смерті ОСОБА_15, коли ОСОБА_2 їй сказала, що її хотять виселити з гуртожитку.

Особу свідка ОСОБА_16 підтверджено її особистими документами. (а.с.268-270 т.1).

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що вона в 2006 році вселилася в гуртожиток до ОСОБА_18 в кімнату № 108, яка знаходиться на четвертому поверсі гуртожитку. У цій кімнаті вона з ОСОБА_18 проживала три роки до укладання шлюбу, а після укладення шлюбу, проживають сімєю до цього часу.

При цьому, вказаний свідок зазначила, що коли вона вселилася в кімнату № 108, то в кімнаті №113 проживала сімя ОСОБА_6: тьотя ОСОБА_7 і дядя ОСОБА_6. З ними проживав і їх син ОСОБА_19, який тоді навчався.

Потім син ОСОБА_19 виріс і виїхав з їх кімнати, оскільки одружився та переїхав жити до своєї дружини. Сімя ОСОБА_6 вела спільне господарство, була дуже дружньою, не сварились, разом ходили за покупками, запрошували до себе в гості, організовували свята в гуртожитку. Вона навіть не здогадувалась тоді, що ця сімя живе в незареєстрованому шлюбі.

Коли помер в 2014 році чоловік ОСОБА_7 ОСОБА_6, дружина ОСОБА_6 - тьотя ОСОБА_7, проживає сама без чоловіка, в тій же кімнаті гуртожитку.

Про те, що ця сімя проживала в незареєстрованому шлюбі в гуртожитку, вона не знала, а дізналася про це лише після смерті дяді ОСОБА_6, коли тьотя ОСОБА_7 їй сповістила, що її хотять виселити з гуртожитку.

Особу свідка ОСОБА_17 підтверджено її паспортом. (а.с.271-272 т.1).

Також, свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що він в 2003 році вселився проживати в гуртожиток в м. Одесі по вул. Радісна, 7, жив спочатку в одній, потім в іншій кімнаті гуртожитку.

Вказаний свідок зазначив, що коли він вселився в гуртожиток, то там тоді ж познайомився з сімєю ОСОБА_6: тьотею Ірою і дядяею ОСОБА_6, які проживали в кімнаті №113 на четвертому поверсі гуртожитку. З ними проживав їх син ОСОБА_19, який навчався, де саме, він не памятає. Тоді ж, з часу поселення в гуртожиток, в цьому гуртожитку нікого з жильців не реєстрували.

В 2006 році до нього в кімнату гуртожитку вселилася ОСОБА_17, з якою вони в цій кімнаті три роки проживали без реєстрації шлюбу, а після укладення шлюбу, проживають сімєю до цього часу. Кімната, в якій він проживає, знаходиться на четвертому поверсі гуртожитку.

Їх сімя стала підтримувати дружні стосунки з сімєю ОСОБА_6. Ця сімя жила дружньо, вела спільне господарство. Подружжя було гостинним. Організовували в гуртожитку спільне прибирання, спільні святкування в гуртожитку свят, запрошували до себе в кімнату, в гості, разом ходили за покупками. Він памятає, як та сімя купувала мікрохвильову піч, як спільно вони раділи, що купили цю річ та показували їм, як нею користуватись.

Також він памятає, що їх син ОСОБА_19 виріс і виїхав з їх кімнати, оскільки одружився та переїхав жити до своєї дружини. В гуртожитку тоді навіть ніхто не здогадувався, що ця сімя живе в незареєстрованому шлюбі.

Після смерті в 2014 році чоловіка ОСОБА_7 ОСОБА_6, ОСОБА_7, дружина ОСОБА_6, проживає сама без чоловіка в тій же кімнаті гуртожитку.

Після смерті дяді ОСОБА_6, він дізнався про те, що ця сімя проживала всі ці роки в гуртожитку в незареєстрованому шлюбі. Про це йому сказала тьотя ОСОБА_7, коли сповістила, що її хотять з кімнати гуртожитку виселити.

Особу свідка ОСОБА_18 підтверджено його паспортом. (а.с.6-7 т.2 ).

Також, згідно відповіді Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, яка адресована позивачці ОСОБА_2, вказано, що її заяву від 23.04.2014 року про реєстрацію її за місцем її проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, розглянуто та розяснено їй, які саме необхідно надати документи для реєстрації.(а.с.24 т.2).

Тобто, з зазначеної відповіді вбачається, що позивачка при житті її цивільного чоловіка ОСОБА_6 зверталась з заявою про її реєстрацію за місцем її мешкання за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, покійний ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1999 року та з 2000 року мешкали разом в кімнаті за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7 і вели сумісне господарство до дня смерті ОСОБА_6 - 26 травня 2014 року.

Статтею 63 ЖК України встановлено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Згідно до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Таким чином, вищенаведене свідчить про наявність факту перебування у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_2 та ОСОБА_6, померлого 26 травня 2014 року, з 1999 року по 26 травня 2014 року.

Згідно до ст. 65 ЖК України, особи, що вселилися в жиле приміщення, як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням.

Відповідно до п.9. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового

кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен, зокрема, з'ясувати, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство,

тривалість часу їх проживання за вказаною адресою.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від

1 листопада 1996 р. №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Також, відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення само по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Отже, в судовому засіданні було встановлено, що це приміщення кімнати №113 за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7 було з 2000 року до 26 травня 2014 року постійним місцем проживання ОСОБА_6 і позивачки ОСОБА_2, вони мешкали разом в цій кімнаті та вели спільне господарство, тривалість часу їх проживання за вказаною адресою більше 14 років.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин, встановлених у судовому засіданні, суд приходить до висновку про те, що позивач набула рівного з наймачем права проживання та користування жилим приміщенням, а саме: спірною квартирою №113.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання за нею права користування та постійного місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_6 з 2000 року є законними, обґрунтованими та мають бути задоволені.

Щодо вимог позивача стосовно зобовязання ОСОБА_4 міської ради та КП ЖКС «Черьомушки» зареєструвати, то суд зазначає, що вимоги в цій частині не можуть бути задоволені, оскільки позивачем не надано доказів про відмову їй цими відповідачами в реєстрації її по місцю мешкання.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах загальності сторін. Сторони та інші особи, що беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих звязків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Статтею 47 Конституції України зазначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Суд не може погодитись з посиланням КП ЖКС «Черьомушки» на лист директора КП ЖКС «Черьомушки» про те, що невідома особа самовільно вселилась до кімнати №113 по вул. Радісна,7 в м.Одесі, де мешкав ОСОБА_6, який помер 26.05.2014р. та видає себе за цивільну дружину покійного і на попередження про виселення не реагує, (а.с.242 т. 1), оскільки вказане спростовується вищенаведеними доказами.

Таким чином, з підстав, викладених вище у мотивувальній частині рішення, суд вважає недоведеною і не підтвердженою відповідними документами, заяву КП ЖКС «Черьомушки» за зустрічним позовом про самоправне вселення ОСОБА_2 у кімнату № 113 будинку № 7 по вулиці Радісній в м. Одесі ,у звязку з чим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Відмовляючи в задоволенні позову про виселення ОСОБА_2 зі спірної адреси, суд також враховує тривалість проживання ОСОБА_2 у спірному помешканні більше 14-ти років.

Дане рішення є підставою, для переоформлення позивачкою на себе відкритого на ОСОБА_6, особового рахунку № 06007113 на квартиру №113, яку він займав при житті з позивачкою за адресою: місто Одеса, вулиця Радісна, 7 та, в подальшому реєстрації позивачки за вказаним місцем мешкання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 61, 63-66, 108 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міської ради, ЖСК «Черемушки» третя особа - Малиновська районна адміністрація, про право на проживання та реєстрацію, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні, - задовольнити частково.

Визнати право користування та постійного місця проживання на законних підставах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, в АДРЕСА_2 з 2000 року.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Зустрічний позов КП ЖКС «Черьомушки» до ОСОБА_2 про виселення з самоправно зайнятого приміщення та стягнення судового збору, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів, з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 листопада 2015 року.

Суддя: Н.В. Мирончук