Рішення № 54459323, 14.12.2015, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

14.12.2015

Справа № 494/1207/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Березівський районний суд Одеської області

у складі судді Курти Л.С.

при секретарі Авдєєвій С В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Березівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України у особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконують умови кредитного договору, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник позивача у судове засідання не зявився, подав до суду заяви про розгляд справи у його відсутності( а.с.50, 66).

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали.

Заслухавши відповідачів, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Березівське відділення №3166 ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 09 лютого 2011 року було укладено кредитний договір № 2554.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 50000 гривень, а позичальник зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 22% річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 08.11.2018 року.

Згідно до п.1.4 кредитного договору, погашення кредиту та нарахування процентів здійснюється щомісячно ануїтетними платежами у сумі 1455 гривень08 коп. шляхом внесення готівки до каси банку.

Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобовязань по поверненню основної суми кредиту та своєчасної сплати процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів, позичальник зобовязується сплатити на користь банку пеню у розмірі 22% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.п.4.3.1, 4.3.2 кредитного договору позичальник зобовязався належним чином виконувати взяті на себе зобовязання за цим договором, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені цим договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобовязань по цьому договору сплатити штрафні санкції у строк та на умовах, визначених цим договором.

Згідно до п.4.3.5 кредитного договору, позичальник зобовязується відповідати всіма власними коштами та майном по своїм зобовязанням, що випливають із договору.

Відповідно до п.8.1 кредитного договору цей договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань по цьому договору.

Посилаючись на те, що позичальник не виконує умови договору представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, де вказав суму заборгованості 37680 гривень 59 коп.

14.12.2014 року від представника позивача до суду надійшло пояснення по справі, у якому вказана заборгованість за кредитним договором станом на 24.11.2015 року

35816 гривень33 коп.( а.с.154-156), яка складається із наступного:

- строковий основний борг по кредиту - 3184 гривні 82 коп.

- прострочений основний борг по кредиту - 12926 гривень 80 коп.

- прострочені проценти за користування кредитом 269 гривень 70 коп.

- пеня за прострочення основного боргу за кредитом - 8813 гривень 59 коп.

- пеня за прострочення процентів за користування кредитом - 1400 гривень 51 коп.

- сума інфляційних втрат від прострочених сум по кредиту 8129 гривень 97 коп.

- сума інфляційних втрат від прострочених відсотків по кредиту - 380 гривень 47 коп.,

- 3% річних від прострочених сум по основному боргу 710 гривень 47 коп.

Відповідно до п.3.4 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, у випадку невиконання зобовязання або неналежного виконання будь яких зобовязань за кредитом та/або іпотечним договором. Відповідно до позовної заяви з урахуванням пояснення по справі представник позивача просить достроково стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі 35816 гривень 33 коп.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен повернути кредиторові у разі порушення боржником зобовязань.

Згідно до ч.4 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається із пояснень по справі, станом на 24.11.2015 року строковий основний борг ОСОБА_2 за кредитним договором становить 3184 гривні 82 коп., прострочений основний борг складає 12960 гривень.

Із матеріалів справи вбачається, що починаючи з липня 2015 року відповідач ОСОБА_2 сплачує банку борг по 2500 гривень щомісячно відповідно до усної домовленості з банком ( а.с.93-94) і суд вважає це такими обставинами, що мають істотне значення та є підставою для зменшення неустойки на 7 029 гривень 28 коп. до 3 184 гривен. 82 коп. - суми строкового основного боргу по кредиту замість 10214 гривень 10 коп. Суд також враховує матеріальний стан ОСОБА_2, находження на утриманні неповнолітніх дітей.

За таких обставин підлягає достроковому стягненню з. ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у сумі 28787 гривень 05 коп.

Також судом встановлено, що в якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 09.02.2011 року був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 і зареєстрований в реєстрі № 164, згідно якого банку було передано в іпотеку нерухоме майно:

-житловий будинок №5, що розташований по вул. Добровольського у місті Березівка Одеської області, загальною площею 121,2 кв.м., у тому числі житловою площею 60,3 кв.м, та господарські будівлі,

-земельна ділянка площею 0,0496 гектара, що розташована під № 5 по

-вул Добровольського у місті Березівка Одеської області.

Предмет іпотеки належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно до

свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Березівською міською радою Одеської області 27.09.2010 року, зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості 30.09.2010 року за реєстраційним номером 3163993, в книзі 18, номер запису 2027 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 856750, виданого Держкомземом у Березівському районі Одеської області 06.07.2010 року, зареєстрованого територіальним органом Держкомзему у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021051700803 від 06.07.2010 року , що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 28896499 від 04.02.2011 року, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості.

Відповідно до п.4.2.2 кредитного договору, при виникненні прострочення заборгованості за кредитним договором чи процентами, а також в інших випадках, передбачених договором, банк вправі вимагати дострокове повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та стягувати заборгованість за цим кредитом у примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно до п.3.1.3 іпотечного договору, іпотеко держатель має права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобовязання за кредитним договором та/або за цим договором..

Суд вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, так як з ОСОБА_2 стягнена заборгованість за кредитним договором. Починаючи з липня місяця 2015 року вона постійно сплачує заборгованість, має постійний дохід, так як працює вчителем у школі.

Відповідно до п.39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, іпотеко держатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.. У звязку з цим , суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем правова власності на нього за рішенням суду.

Таким чином, у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки( ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку) та виселення всіх мешканців( ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку».

Аналізуючи вказане, суд вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, так як стягнута заборгованість за кредитним договором. Одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення заборгованості призводить до стягнення на користь кредитора однієї і тої самої суми заборгованості одночасно як з боржника так із майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння сум заборгованості , яка належить до виплати кредиторові та порушує принципи справедливості, добросовісності й розумності.

Згідно до ч.2, ч.3 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотеко держателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення..

У звязку з тим, що позовна заява у частині звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягає то також не підлягає задоволенню позовна заява у частині виселення та зняття з реєстраційного обліку. Крім того, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці будинку добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернене стягнення на предмет іпотеки. Позивачем не надано доказів того, що відповідачі отримали вимогу про добровільне звільнення житлового будинку.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ « Ощадбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором - 28787 гривень 05 коп. та судовий збір 376 гривень 80 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 841 гр.20 коп.

В іншій частині позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з моменту його проголошення.

СУДДЯ КУРТА Л.С.