Рішення № 54458580, 14.12.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10130/15-ц

Провадження № 2/127/3601/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2015року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі продажу автомобіля та за зустрічним позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд за позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі продажу автомобіля. Позов мотивовано тим, що 08.08.2009 року між ОСОБА_1 та відповідачем був зареєстрований шлюб. Рішенням Вінницького міського суду вінницької області від 18.07.2014 року шлюб між сторонами було розірвано. В лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з позовом до Шевченківського райсуду м. Києва про розподіл спільного майна подружжя, предметом спору являється квартира АДРЕСА_1 та меблі. До спільного майна подружжя окрім іншого відноситься і автомобіль марки Honda Accord, чорного кольору, № кузова 1HGCR2680DA703922, реєстраційний номер НОМЕР_1, який було придбано 16.08.2013року. Вартість автомобіля складала 40000доларів США, з яких сторонами було сплачено власних коштів в розмірі 30% від вартості автомобіля як перший внесок, в на решту суми було оформлено кредит на відповідача в банку «Форум», автомобіль було передано в заставу та 16.08.2013 року зареєстровано обтяження. Щомісячний платіж по кредиту за автомобіль складав близько 8000грн., які сплачувались з сімейного бюджету. 01.04.2015 року відповідачем був проданий даний автомобіль без згоди позивача, а кошти від продажу були ним використанні на власний розсуд. Просить визнати недійсним договір купівлі продажу автомобіля марки Honda Accord, чорного кольору, № кузова 1HGCR2680DA703922, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав на праві власності ОСОБА_2

Ухвалою суду від 06.11.2015 року до участі в справі залучено співвідповідача ОСОБА_3 (а.с.152).

30.11.2015року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_2 автомобіль марки Honda Accord, чорного кольору, № кузова 1HGCR2680DA703922, реєстраційний номер НОМЕР_1 про що складено довідку рахунок ФОП ОСОБА_4, що відпало вимогам Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілі, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 року в редакції станом на 17.02.2015 року. Отримання попередньої згоди ОСОБА_1 на продаж автомобіля не потрібно було, тим більше остання не надала жодних доказів на підтвердження витрати власних коштів на придбання автомобіля. Натомість, ОСОБА_3 в сою чергу надала кошти ОСОБА_2 на придбання автомобіля та погашення кредиту на придбання автомобіля, про що свідчать відповідні квитанції, які наявні в матеріалах справи. Решту грошових коштів позивач сплатила ОСОБА_2 при придбанні у нього автомобіля, про що зазначено в довідці рахунку. Просить визнати за ОСОБА_3 право власності на транспортний засіб марки Honda Accord, чорного кольору, № кузова 1HGCR2680DA703922, реєстраційний номер НОМЕР_1 та скасувати заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на вказаний автомобіль.

Ухвалою суду від 01.12.2015 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та обєднано в одне провадження (а.с.175).

В судовому засіданні представник позивача по первісному позову свій позов підтримав, просив задовольнити, в задоволенні зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнав, заперечив щодо його задоволення, зустрічний позов визнав.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні зустрічний позов підтримав за обставин викладених в ньому, просив позов задовольнити, первісний позов не визнав, заперечив щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволенні первісного позову та наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2014 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.5).

Як встановлено даним рішенням ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.08.2009 року.

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до кредитного договору №3-0477/13/13-AnewW від 16.08.2013 року укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2, останній отримав кредит в сумі 159000грн. на придбання автомобіля Honda Accord, 2013 року випуску (а.с.88-91).

Згідно договору застави транспортного засобу №3-0158/13/13-ZS, ОСОБА_2 передав в заставу автомобіль марки Honda Accord, 2013 року випуску (а.с.93-96).

ОСОБА_5 в позовній заяві посилається на те, що вартість автомобіля склала 40000доларів США, з яких ними було сплачено власних коштів у розмірі 30% від вартості автомобіля як перший внесок, а на решту суми було оформлено кредит з щомісячним платежом по кредиту близько 8000грн., які сплачувались з сімейного бюджету. Однак дане твердження суд не бере до уваги, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п 1.3 договору застави вартість предмета застави за ринковою вартістю становить 318000грн., а не 40000доларів США.

Згідно довідки ТОВ «ТД Автоцентр Поділля» №61 від 05.08.2015 року перший внесок за автомобіль склав 159000грн., що становить 50% від вартості автомобіля, а не 30% як вказує позивач.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 05.08.2013 року, остання просить прийняти від неї грошові кошти в рахунок сплати ОСОБА_2 платежів по договору купівлі продажу №05.08.2 від 05.08.2013 року та зарахувати дані кошти на імя ОСОБА_2 Загальна сума грошових коштів складає 159000грн.(а.с.173).

Крім того, згідно даної довідки вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_3 від 05.08.2013 року грошові кошти загальним розміром 159000грн. внесені ОСОБА_3 05.08.2013 року згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру №2259 та 2261 від імені ОСОБА_2 за придбаний на його імя автомобіль марки Honda Accord, 2013 року випуску, згідно договору купівлі продажу автомобіля від 05.08.2013 року №05.08.2.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_3 внесла перший внесок в розмірі 159000грн. за автомобіль марки Honda Accord в рахунок сплати ОСОБА_2 платежів по договору купівлі продажу №05.08.2 від 05.08.2013 року.

Крім того, відповідно до квитанцій ОСОБА_3 внесла кошти в розмірі 104773 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №3-0477/13/13-AnewW від 16.08.2013 року (а.с.141-143).

Відповідно до копії розписки від 01.09.2013 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_6 кошти в розмірі 80000грн. на погашення кредиту за автомобіль Honda Accord (а.с.144).

Згідно ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної сумісної власності, за взаємною згодою.

Дружина має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч.2 ст. 65 СК України).

Крім того, як встановлено в судовому засіданні в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, однак даний автомобіль не включений до предмета спору.

Відповідно до правової позиції у справі №6-79цс13, викладеної на підставі Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 02.10.2013 року із змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сімї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу статей 58,59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 212 ЦПК).

Враховуючи викладене, та те, що позивачем та її представником не надано належних доказів у підтвердження своїх позовних вимог, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову ОСОБА_1

Згідно довідки рахунку серія ААЕ №024205 ОСОБА_3 придбала легковий автомобіль Honda Accord за 149500грн. (а.с.158).

Відповідно до облікової картки №57957979 від 17.02.2015року автомобіль марки Honda Accord, чорного кольору, № кузова 1HGCR2680DA703922, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_3В.(а.с.160).

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання йог оправа власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 правомірно придбала у ОСОБА_2 автомобіль марки Honda Accord та з метою захисту прав ОСОБА_3, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки Honda Accord.

Згідно ч.6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмолено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 02.06.2015року у вигляді накладення арешту на автомобіль Honda Accord, №кузов №1HGCR2680DA703922, д.н.з. НОМЕР_1, який належав на праві власності ОСОБА_2.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 60, 65 СК України, ст. ст. 321, 328, 392 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі продажу автомобіля відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки Honda Accord, чорного кольору, № кузова 1HGCR2680DA703922, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.06.2015року у вигляді накладення арешту на автомобіль Honda Accord, №кузов №1HGCR2680DA703922, д.н.з. НОМЕР_1, який належав на праві власності ОСОБА_2 (вул. Пушкіна, 25/3, м. Вінниця).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: