Рішення № 54456694, 16.12.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2892/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Цоток В. В.

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Черненко В.В.

суддів: Чорнобривець О.С., Потапенка В.І.

за участю секретаря: Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20.10.2015 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.03.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 5044 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач зазначив, що відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Баку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. У порушення умов договору, відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав.

Станом на 08.09.2015 року відповідач має заборгованість 100814,11 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 5044 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 25676,03 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 70094,08 грн., а також штрафи: 500 грн. (штраф фіксована частина), 1149, 48 грн. (штраф процентна складова).

Позивач зазначив, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2013 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто 77824,43 грн. Відповідно заборгованість на час подання позову становить 24639, 16 грн. Просив суд стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у розмірі 24639,16 грн. за кредитним договором від 28.03.2006 року.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20.10.2015 року закрито провадження по даній справі в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу по кредитному договору від 28.03.2006 року, який станом на 22.07.2013 року становив 77824, 43 грн. та складався з заборгованості за кредитом в сумі 5044 грн., заборгованості за процентами 24373, 15 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 44225, 16 грн., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн., штрафу (процентна складова) в сумі 3682, 12 грн.

Заочним рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20.10.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість по процентам за кредитним договором від 28.03.2006 року за період з 23.07.2013 року по 11.06.2015 року в сумі 1302, 88 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 28.03.2006 року укладено кредитний договір, згідно якого банк надав відповідачу кредит в сумі 5044 гривень 00 копійок, на строк 24 місяці по 28.03.2008 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% у місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків, комісії, які зазначені в Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки.

Суд першої інстанції зазначив, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з " 10" по "17" число кожного місяця позичальник повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 270 гривень 29 копійок для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат згідно з Умовами.

ОСОБА_2 погодилася, що зазначена вище заява разом із запропонованими Приватбанк умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складають кредитно-заставний договір .

Суд першої інстанції зазначив, що згідно п.1.1 Статуту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» останнє є правонаступником ЗАТ КБ "ПриватБанк ".

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст.ст. 526,527,530,612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений сторонами строк, відповідно до вказівок договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від виконання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором №DNH4KP80355210 від 28.03.2006 року, заборгованість позичальника ОСОБА_2 станом на 11.06.2015 року становить 102463 гривні 59 копійок та складається із: заборгованості за кредитом - 5044 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками в сумі 25676 гривень 03 копійки; заборгованості по пені в сумі 70094 гривні 08 копійок ; штрафу (фіксована частина) - 500 гривень 00 копійок ; штрафу (відсоток від суми заборгованості ) - 1149 гривень 48 копійок (а.с.5).

Суд першої інстанції зазначив, що рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26.09.2013 року по справі № 202/31393/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором № DNH4KP80355210 від 28.03.2006 року, яка станом на 22.07.2013 року становила 77824 гривні 43 копійки.

Суд першої інстанції зазначив, що не погоджується з доводами сторони позивача про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, які не були виконані боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач не був позбавлений права вимагати стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, що виникла після 22.07.2013 року, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками за період з 23.07.2013 року по 11.06.2015 року в сумі 1302 гривні 88 копійок є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені ).

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Суд першої інстанції зазначив, що обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення неустойки ( пені та штрафів ) за період з 23.07.2013 року по 11.06.2015 року представник позивача посилався на п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) ( Стандарт ), яким збільшено термін позовної давності до 5 років.

Суд першої інстанції зазначив, що вказані Умови неможливо вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 207 ЦК України, а саме не містять підпису позичальника.

Суд першої інстанції зазначив, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом, що мало місце 25.09.2015 року, минуло понад рік з моменту, коли банк довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Підстави зупинення, переривання перебігу позовної давності, а також поважні причини її пропущення судом не встановлені.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи ті обставини, що зазначений вище кредит надавався на споживчі цілі, а тому застосував строк позовної давності за відсутності відповідної заяви від однієї із сторін та відмовив в задоволенні позову в частині стягнення неустойки ( пені, штрафів ) за спливом позовної давності.

В апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції при винесені рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.

Справа розглядалась у відсутності ОСОБА_2 Яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи , зокрема зворотним поштовим повідомлення, в якому зазначається , що повідомлення повертається до суду апеляційної інстанції у зв'язку з відмовою адресата від одержання. Відповідно до частини 8 статті 76 ЦПК України - у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа . яка відмовилась одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Колегія суддів перевірила зазначені доводи і дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до статті 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього кодексу.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних, як свідків , показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експерта.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 28.03.2006 року укладено кредитний договір, згідно якого перший надав останній кредит в сумі 5044 гривень 00 копійок, на строк 24 місяці по 28.03.2008 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% у місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків, комісії, які зазначені в Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки.

ОСОБА_2 зі свого боку погодилася з умовами договору, підписавши його особисто, заперечень проти них на той час не мала.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26.09.2013 року по справі № 202/31393/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором № DNH4KP80355210 від 28.03.2006 року, яка станом на 22.07.2013 року становила 77824 гривні 43 копійки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала і у зв'язку з зазначеними обставинами виникла заборгованість, яка станом на 11.06.2015 року складає 100 814,11 грн.

Заборгованість підтверджується розрахунками наданими позивачем по справі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення процентів за кредитним договором № DNH4KP80355210 від 28.03.2006 року за період з 23.07.2013 року по 11.06.2015 року в сумі 1302,88 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не відповідає нормам діючого законодавства і підлягає скасуванню з наступних підстав.

ПАТ КБ "ПриватБанк" в перший раз звернулось до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права у 2012 році.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони. Таким чином суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. (Постанова Верховного суду України від 24.06.2015 року № 6-738цс15).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не подавала до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправомірно застосував строк позовної давності в частині стягнення неустойки (пені, штрафів).

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені з 21 686,80 грн. до 2 605, 76 грн., оскільки розмір неустойки значно перевищує розмір збитків які утворись у позивача.

Приймаючи до уваги встановленні обставини колегія суддів дійшла висновку , що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Стягненню з ОСОБА_2 ІПН: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» підлягає заборгованість за кредитним договором №DNH4KP80355210 від 28.03.2006 року за період з 23.07.2013 року по 08.09.2015 року у розмірі 3908,64 грн. , яка складається із заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1302грв.88 коп., пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором у розмірі 2 605, 76 грн.

В частині позовних вимог про стягнення штрафів відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг відмовити у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» судові витрати понесені по справі у розмірі 409,24 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20.10.2015 року скасувати .

Ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІПН: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором №DNH4KP80355210 від 28.03.2006 року за період з 23.07.2013 року по 08.09.2015 року у розмірі 3908,64 грн(три тисячі дев'ятсот вісім грн. 64 коп ), яка складається із заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1302,88 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором у розмірі 2605,76 грн.

В частині позовних вимог про стягнення штрафів відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ІПН: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» судові витрати понесені по справі у розмірі 409,24 грн.(чотириста дев'ять грн. 24 коп.)

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: