Ухвала суду № 54452145, 26.03.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/14007/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/789/335/15 Доповідач - Демкович Ю.Й.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Демковича Ю.Й.

суддів - Козак І. О., Хома М. В.,

при секретарі - Танцюра О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 грудня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» /надалі Банк/

до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Г ВСТАНОВИЛА:

Товариство звернулося зі скаргою на рішення суду першої інстанції від 24.12.14, вважаючи, що воно поставлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його змінити в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 та звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Просило зупинити виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки до втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнейня майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Порушення вбачає в тому, що суд прийшов до невірних висновків щодо обставин справи, неповно їх з'ясувавши, не врахував, що вимоги вищезгаданого закону, яким оголошено мораторій, носить тимчасовий характер і в майбутньому позивач, після втрати чинності даним законом, матиме право реалізувати рішення суду про звернення стягнення на майно, а тому, суду необхідно було звернути стягнення на предмет іпотеки та зупинити виконання рішення до втрати чинності згаданим законом, чого не зроблено.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24.12.14 позов Банку до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 11120120000 від 20.02.07 у розмірі 779971,64 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 3219,00 грн. У задоволенні вимог Банку до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

У судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце слухання справи.

У відповідності до ст. 305 ЦПК України апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути спір за відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що 20.02.07 між АКІБ «УкрСиббанк» (у подальшому ПАТ «УкрСиббанк») та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір /надалі «Договір»/, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 45000,00 США зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 12,3 % річних на строк із 20.02.07 р. до 19.02.18.

08.12.11 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого позивач став кредитором у зазначених зобов'язаннях.

Із укладенням даного договору Банк відповідно отримав право вимоги щодо зобов'язань відповідачів.

Відповідачем ОСОБА_1 отримано кредит у розмірі 45000,00 дол. США на терміни і на умовах, передбачених Договором.

с На момент звернення із даним позовом заборгованості ОСОБА_1 становила 779971,64 грн., з яких: 446 994,02 грн. - тіло кредиту; 332977,62 грн. - відсотки за користування коштами.

У свою чергу, в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1 від 20.02.07, а також між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_3 іпотечний договір від 20.02.07.

Згідно із п. 1.1 іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку

нерухоме майно - трикімнатну квартиру по вул. Є. Коновальця, 4/24 у м. Тернополі загальною площею 62,7 м кв, житловою - 37,3 м кв.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник порушив умови кредитного договору неналежним його виконанням, а тому стягнув солідарно із позичальника та поручителя суму заборгованості.

Із таким висновком колегія суддів погоджується й сторони спору не оскаржують у цій частині постановлене судом рішення.

У частині вимог Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, то суд першої інстанції виходив із того, що оскільки Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземні валюті» введено тимчасову заборону на примусове звернення стягнення на нерухоме житлове майно, яке є предметом іпотеки, а закон, який врегульовуватиме питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості, не прийнятий, що унеможливлює визначення суми, на яку слід звернути стягнення, тому відмовив у їх задоволенні.

Апеляційна інстанція вважає, що вказані висновки суду відповідають вимогам матеріального та процесуального законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення скарги з огляду на наступне.

У скарзі Банк просив змінити рішення в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 та звернути стягнення на згадану квартиру шляхом її продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами -резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує Ї40 м кв для квартири та 250 м кв для житлового будинку.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо відмови у звернені стягнення на предмет іпотеки, оскільки трикімнатна квартира АДРЕСА_2, загальною площею 62,7 м кв, житловою площею 37,3 м кв, була передана громадянином України ОСОБА_3 у іпотеку, на забезпечення споживчого кредиту в іноземній валюті, отриманого громадянкою України ОСОБА_1 за Договором від 20.02.07, вказану квартиру останній використовує як місце постійного проживання, загальна площа квартири не перевищує 140 м кв й іншого житла в іпотекодавця немає, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від

Тому, вимоги апелянта щодо зміни рішення є безпідставними, оскільки згаданий закон забороняє примусове стягнення (відчуження без згоди власника) житла, що слугує підставою для відмови у випадку звернення із таким позовом.

Виходячи з вищенаведеного та меж доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315, 324 ЦГЖ України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скаргу.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Ю.Й. Демкович