Постанова № 54438402, 17.12.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р. Справа № 805/4530/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Аканова О.О., розглянувши у приміщенні суду за адресою: 84112, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Добровольського, 1, у порядку письмового провадження справу за позовом державного донбаського підприємства з пуску, налагоджування, вдосконалення технологій та експлуатації електростанцій та мереж «ДОНОРГРЕС» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 10.07.2015 року № 0000081502 на суму 1679312,37грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Державне донбаське підприємство з пуску, налагоджування, вдосконалення технологій та експлуатації електростанцій та мереж «ДОНОРГРЕС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 10.07.2015 року № 0000081502 на суму 1679312,37грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ними отримано від відповідача податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 року № 0000081502 на суму 1679312,37грн., яке було прийнято на підставі акту перевірки від 12.06.2015 №2243/22-01-04624513.

Зі встановленими порушеннями вимог валютного законодавства України в акті відповідача позивач не згоден з наступних підстав.

Посилається на розпорядження КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», яким визначено ПЕРЕЛІК

населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція зокрема м. Горлівка і м. Слов'янськ та на статтю 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Також, зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідач не мав право проводити перевірку позивача оскільки вона заборонена відносно підприємств які знаходяться у зоні АТО.

Крім того, позивач вказує, що у них наявні два сертифіката про форс мажорні обставини.

Просили суд задовольнити їх позов.

Сторони надали до суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні. Крім того, відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне рішення відповідає вимогам діючого законодавства, посилається на статтю 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» стосовно сертифікату Торгово-промислової палати України як єдиного належного та достатнього доказу настання непереборних обставин, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, та зазначає, що такий сертифікат відсутній у позивача.

Також відповідач зазначає, що положення статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не стосуються планових та позапланових перевірок, які проводяться податковим органом згідно ПК України.

Зазначає, що розпорядження КМУ №1275 набуло чинності лише 02.12.2015року, тобто після вчинення позивачем порушення Закону №185 та прийняття спірного ППР.

Посилається на те, що не є протиправним нарахування штрафних санкцій та пені, які підлягають сплати на один бюджетний рахунок та за одним кодом бюджетної класифікації.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливим розглянути справу в письмовому провадженні.

За приписами ч. 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

Державне донбаське підприємство з пуску, налагоджування, вдосконалення технологій та експлуатації електростанцій та мереж «ДОНОРГРЕС» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 04624513, що підтверджується випискою з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходиться на обліку у відповідача.

З 04.06.2015 року по 10.06.2015 року відповідачем здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 04.06.2015 при виконанні контрактів № 53157130900 від 02.10.2013 та № 13.301.026 від 18.09.2013, за наслідками якої складений акт від 12.06.2015 року № 2243/22-01-04624513.

Актом встановлено порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР, а саме: прострочення законодавчо встановленого терміну надходження від нерезидента валютних коштів за контрактами №53157130900 від 02.10.2013 та №13.301.026 від 18.09.2013 та п.1 статті 9 Декрету КМУ від 19.02.2013 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю, а саме: порушено порядок декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України, що підлягає обов'язковому декларування станом на 01.04.2014, 01.07.2014, 01.10.2014, 01.01.2015 та 01.04.2015 років.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 року № 0000081502, яким нарахована сума грошового зобов'язання за платежем : пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1679312,37 грн.

З позовної заяви, додаткових письмових пояснень позивача, письмових заперечень та додаткових заперечень відповідача судом встановлено, що між сторонами не є спірними та визнаються обставини прострочення позивачем законодавчо встановленого терміну надходження від нерезидента валютних коштів, розміру та періоду нарахованої пені та порушення порядку декларування валютних цінностей, внаслідок чого дані обставини не підлягають доказуванню в порядку статті 72 КАС України.

Спірним між сторонами є застосування статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» стосовно суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Розпорядження КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053", яким визначено ПЕРЕЛІК населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція зокрема м.Горлівка і м.Слов'янськ.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Суд вважає неправомірним посилання відповідача на неможливість застосування розпорядження КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р, згідно якого затверджений перелік населених пунктів, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з додатком до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженої розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м.Горлівка і м.Слов'янськ.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки

виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної

власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Суд не приймає посилання позивача на те, що додаткове надання сертифікату про форс-мажорні обставини законодавством не передбачено та єдиною підставою для звільнення від сплати пені відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є наявність населеного пункту, де здійснює діяльність суб'єкт господарювання у Переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затвердженим розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р, з огляду на наступне.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», крім як до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», також були внесені зміни до частини сьомої статті 6 цього Закону, відповідно до якої підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що взаємозв'язок норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» підтверджує необхідність отримання суб'єктами господарювання сертифікату Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, в тому числі й відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був отриманий сертифікат Донецької Торгово-промислової палати від 05.02.2015 на підтвердження обставин непереборної сили з 22.07.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації відповідно до п.102.6-102.7 ПК України.

Також, позивачем отриманий сертифікат Донецької Торгово-промислової палати від 05.02.2015 на підтвердження обставин непереборної сили з 22.07.2014року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів відповідно до п.100.4-100.5 ПК України

У позивача відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, визначених Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Також, згідно листа від 24.11.2015 Донецької Торгово-промислової палати з питань засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв'язку із неможливістю виконати зобов'язання за договорами, ДП «ДОНОРГРЕС» до Донецької Торгово-промислової палати не зверталось і Донецькою Торгово-промисловою палатою за таких обставин подібні сертифікати не видавались.

Пунктом 1 статті 9 Декрету КМУ від 19.02.2013 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» встановлені зобов'язання щодо за декларування валютних цінностей та іншого майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним

банком України.

Статтею 16 Декрету КМУ від 19.02.2013 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» передбачена відповідальність за порушення валютного законодавства до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі

міри відповідальності (фінансові санкції) за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до п. 2.7 статті 2 Постанови Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49, якою затверджено «Положення про валютний контроль» невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення порядку декларування.

Судом встановлено, що листом від 09.01.2015 року Державний ощадний банк України повідомляє Державну фіскальну службу про незавершену експортну операцію ДП «ДОНОРГРЕС» за договором №53157130900 від 02.10.2013 року.

Листом Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.02.2015року надсилається інформація щодо порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Листом від 05.09.2014 року ПРОМІНВЕСТБАНК надає інформацію про виявлені факти порушень чинного законодавства (ненадходження в законодавчо встановлені строки виручки, товарів за період з 01.08.2014 по 31.08.2014) за договором №13.301.026 від 18.09.2013 року (тип експорт).

Листом від 05.05.2015 року Державний ощадний банк України повідомляє відповідача про порушення позивачем законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями резидента щодо договору №53157130900 від 02.10.2013 року.

З приводу посилання позивача на статтю 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відносно того, що відповідач не мав право проводити перевірку позивача оскільки вона заборонена відносно підприємств які знаходяться у зоні АТО, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, а саме: органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Статтею 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Стаття 61 ПК України дає визначення податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення.

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Стаття 41 ПК України визначає, контролюючі органи та органи стягнення.

Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Статтею 2 ПК України передбачено внесення змін до Податкового кодексу України.

Зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, Законом № 1669 змін до ПК України стосовно здійснення податкового контролю внесено не було, крім того, суд зазначає, що статтею 3 Закону № 1669 встановлено мораторій на проведення перевірок у сфері господарської діяльності, а відповідач проводив перевірку позивача в порядку визначеному ПК України.

З приводу посилання позивача на застосування в одному ППР пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань і за штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, що є порушенням статті 58.2 ПК України.

Статтею 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Прийняття відповідачем одного ППР щодо нарахування штрафних санкцій за порушення Декрету №15-93 та нарахування пені за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не може бути підставою для його скасування спірного податкового повідомлення - рішення.

Вчинені контролюючим органом процедурні порушення при прийнятті податкового повідомлення-рішення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права у відносинах з фіскальною службою, чи призвели порушення процедури надсилання податкового повідомлення-рішення до порушення прав та охоронюваних законом інтересів платника податків. Оцінка правомірності податкового повідомлення-рішення повинна надаватись із урахуванням достатності документів для висновків про необхідність визначення платнику податків податкового зобов'язання. Окремі дефекти в роботі фіскальної служби які стосуються суто діловодства не повинні розглядатись як достатня підстава для визнання усього податкового повідомлення-рішення протиправним, якщо таке рішення є правильним по суті та відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, оскільки спірне рішення відповідача є правильним по суті та відповідає фактичним обставинам справи та крім того, штрафні санкції та пеня застосовано до позивача підлягає сплаті на один бюджетний період за одним кодом бюджетної класифікації суд не може з цієї підстави визнати незаконним оскаржуване рішення відповідача.

Враховуючи вищевикладене, наявність порушення у вигляді прострочення законодавчо встановленого терміну надходження від нерезидента валютних коштів за контрактами № 53157130900 від 02.10.2013 та № 13.301.026 від 18.09.2013 та п.1 статті 9 Декрету КМУ від 19.02.2013 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю, а саме: порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України, що підлягає обов'язковому декларування станом на 01.04.2014, 01.07.2014, 01.10.2014, 01.01.2015 та 01.04.2015 років та відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, визначених Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», необхідного для виконання норм статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення та позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову державному донбаському підприємству з пуску, налагоджування, вдосконалення технологій та експлуатації електростанцій та мереж «ДОНОРГРЕС» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 10.07.2015 року №0000081502 на суму 1679312,37грн. - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Аканов О.О.