Ухвала суду № 54437613, 10.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/14096/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - Ярошенко С.В.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 треті особи: Служба в справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба в справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини,

встановила:

У березні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з відповідачем проживали у цивільному шлюбі з 2010 року по 2013 рік, мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний період часу сторони проживають окремо і не мають наміру примиритися. Мати дитини перешкоджає йому спілкуватися з дитиною, у зв'язку з чим просив, уточнивши позовні вимоги, визначити спосіб участі у вихованні сина шляхом: зустрічей з сином в робочі дні (з урахуванням відвідування дитиною дошкільного закладу, школи) з 18:00 до 20:00 год. у присутності ОСОБА_4 чи наодинці; щоранку завозити сина від місця перебування до дитячого садочка або школи; кожну неділю протягом всього дня; щорічно зимою та літом протягом чотирьох тижнів для відпочинку та оздоровлення.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та у його вихованні.

Встановлено наступний порядок спілкування ОСОБА_2 з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1:

- щоранку завозити сина від місця перебування до дитячого садочка або школи;

- в робочі дні (за урахуванням відвідування дитиною дошкільного закладу, школи, додаткових секцій, медичної установи) з 18:00 до 20:00 год. у присутності ОСОБА_4 чи наодинці;

- перша та третя неділя місяця з 10:00 по 18:00 год.; - щорічно зимою та літом для відпочинку та оздоровлення протягом чотирьох тижнів, узгоджених з матір'ю дитини.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині встановлення порядку спілкування з ОСОБА_5, в першу та третю неділі місяця з 10-00 год. до 18-00 год. та визначити порядок для спілкування з сином - кожної неділі протягом усього дня.

В апеляційній скарзі посилався на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказував, що між ним та сином склались добрі стосунки, син любить бувати з ним, позивач допомагає з витратами на садочок, одяг та інші потреби своєму сину, має можливість забезпечити його належним відпочинком.

Позивач вважає, що він сумлінно виконує покладені на нього обов'язки батька і при цьому має такі ж права на участь у вихованні дитини, як і мати, в тому числі на достатній для цього час. Актом обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї Служби у справах дітей Святошинської РДА визначено хороші умови проживання: у дитини є окрема кімната, обладнана усіма необхідними для проживання, виховання, розвитку та відпочинку.

Однак, оскаржуване рішення в частині встановлення порядку спілкування з сином, в першу та третю неділі місяця з 10-00 до 18-00 год. не забезпечує рівність батьків у здійсненні своїх прав та обов'язків щодо дитини, не відповідає можливості дитини в повній мірі сприйняти спілкування зі ним та отримати від цього достатню кількість виховних заходів та не надає можливість йому піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити.

Відповідач та представник третьої особи - Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації вважали доводи апеляційної скарги безпідставними та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При вирішенні даного спору колегія суддів керується нормами Сімейного кодексу України, якими встановлено, що : - батьки зобов'язані поважати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток ( ст. 150 СК України),

- мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом ( ст. 153 СК України ),

- батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини ( ст. 155 СК України ),

- той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини ( ст. 157 СК України).

Відповідно до ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного із батьків у вихованні дитини ( періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочину, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідач ОСОБА_4 - матір'ю.

Сторони не підтримують шлюбно-сімейних стосунків, не ведуть спільного господарства та проживають окремо. Позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач та син сторін ОСОБА_5 проживають у квартирі АДРЕСА_2

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 109/02/40-7452 від 27.08.2015 року, Орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити дні та години для зустрічей батька з сином: щоранку завозити сина від місця перебування до дитячого садочка або школи; зустрічатись щовівторка та щочетверга з 18-00 до 20-00 ; першу та третю неділю місяця з 10-00 до 18-00 год.; щорічно зимою та літом протягом чотирьох тижнів для відпочинку та оздоровлення.

Враховуючи положення вищевикладених норм Сімейного кодексу України, враховуючи інтереси дитини та висновок Органу опіки та піклування, а також ту обставину, що між батьками дитини склались неприязні стосунки, прояв яких може негативно впливати на дитину, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх законними, обґрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги позивача полягають у тому, що суд безпідставно обмежив його у праві на спілкування з сином, зустрічі лише у першу та третю неділю місяця не забезпечують рівність батьків у здійсненні своїх прав та обов'язків щодо дитини.

Проте такі доводи колегія суддів не приймає до уваги як підставу для скасування рішення суду, враховуючи наступне.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач пояснила, і позивач не заперечував вказаних обставин, що влітку майже кожні вихідні, а протягом року - при можливості, вона виїжджає із сином для заміського відпочинку на дачу, яка розташована у Чернігівській області, що сприяє оздоровленню дитини, фізичному розвитку, веденню здорового та рухливого способу життя в оточенні знайомих йому дітей та друзів. А тому задоволення вимог позивача, згідно з якими вона буде зобов'язана надавати позивачу можливість кожної неділі зустрічатись із сином, призведе до обмеження інтересів дитини, адже виїзд на дачу на один день - суботу - є недоцільним.

Колегія суддів вважає такі заперечення обґрунтованими та приймає їх до уваги, оскільки вважає, що при вирішенні даного спору необхідно насамперед враховувати, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага. Дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).

Доводи апеляційної скарги позивача про необхідність надання йому годин спілкування - протягом усього дня кожної неділі, - колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки предметом основного піклування батьків мають бути інтереси дитини (ст. 18 Конвенції про права дитини).

Колегія суддів вважає, що запропонований позивачем спосіб спілкування не враховує розпорядок тижня і розпорядок дня хлопчика, який має дошкільний вік, потребує забезпечення певного режиму, усталеного порядку харчування, дотримання особистої гігієни. Крім того, перебування хлопчика кожної неділі за місцем проживання позивача позбавить дитину можливості відпочинку разом з матір'ю на дачі, в природних умовах (що сприяє оздоровленню дитини, фізичному та духовному розвитку), створить відповідну невизначеність у житті дитини, що є важливим моментом у вихованні дитини в такому віці.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, судом першої інстанції було всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, тому рішення скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313- 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: