Рішення № 54437564, 10.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/13234/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - Мирошниченко О.В.

Доповідач - Ящук Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата-Мебель» про захист прав споживача, розірвання договору та відшкодування збитків,

встановила:

У квітні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ФОП-ОСОБА_3, третя особа: ТОВ «Злата-Мебель», в якому просила розірвати договір купівлі-продажу № ДМЗ-000169 від 29 грудня 2014 року, укладений між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 21419 грн. та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути неустойку в розмірі 11 137 грн. 88 коп.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 14 993 грн. 30 коп.; неустойку у розмірі 11 137 грн. 88 коп.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь держави 261 грн. 31 коп. судового збору. У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення.

Вказувала, що висновки суду першої інстанції про застосування умов п.5.2 договору, тобто вирахування з вартості товару 30% штрафу, є необґрунтованими, оскільки п. 1.1 договору визначено, що товаром є комплект м'яких меблів відповідно до специфікації, яка в свою чергу міститься у п. 8 договору. Однак проданий (після виготовлення) відповідачем диван не відповідав вимогам специфікації, а тому не є товаром в розумінні умов договору (зокрема, п. 1.1 та п. 5.2). Таким чином, п. 5.2 договору підлягав би застосуванню, якби позивач відмовилась від дивану, який був виготовлений у повній відповідності до специфікації. Проте відповідач продала диван, характеристики якого не відповідали специфікації.

Крім того, у справі наявна копія відповіді від 07.04.2015 р., якою відповідач визнала обґрунтованими претензії позивача щодо тканини дивану, а саме те, що диван був обшитий тканиною з іншими властивостями та характеристиками, яка не відповідала специфікації згідно з договором купівлі-продажу.Внаслідок істотного порушення відповідачем умов договору позивач була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а тому суд незаконно відмовив у розірванні договору купівлі-продажу.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач ОСОБА_3 також подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов частково, а саме: розірвати договір купівлі-продажу ДМЗ-000169 від 29 грудня 2014 року, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 14 993 грн. 30 коп. та грошову неустойку у розмірі 1713 грн. 52 коп., посилаючись на незаконність рішення та порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Вказувала, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених ч. 1 цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену ч. 1 цієї статті.

Позивач у своїй заяві від 20 березня 2015 року просить відповідача усунути недолік - замінити оббивку дивану. Після відповіді відповідача від 07 квітня 2015 року, про необхідність більшого строку - 2-2,5 місяці для заміни оббивки дивану, пов'язаного з терміном доставки тканини, необхідної для заміни оббивки, з країни-виробника Бельгії, позивач використовує своє право, передбачене абз. 2 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», та у позовній заяві від 14 квітня 2015 року заявляє уже іншу вимогу - про розірвання договору купівлі-продажу дивану та повернення коштів. Таким чином неустойка, передбачена ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», може бути стягнута з відповідача лише за 8 днів за період з 06 квітня 2015 року по 13 квітня 2015 року в сумі 1713 грн. 52 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити, апеляційну скаргу відповідача - відхилити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу відповідача, просив її задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги позивача - відмовити, за винятком вимог про розірвання договору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_2 свої вимоги обґрунтовувала тим, що 29 грудня 2014 року згідно з договором купівлі-продажу № ДМЗ-000169, укладеного між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в приміщенні фірмового салону «ZLATAMEBEL», розташованого за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 23, придбала диван «Сидней» вартістю 21 419 грн. Диван мав бути виготовлений на замовлення позивача з 6-ї категорії тканини (Ягуар авокадо, канат 565, опори світлого кольору, в строк не більше 37 днів (п. 4.1 договору купівлі-продажу).

Оплата купівлі дивану здійснена частинами, а саме: 8 600 грн. - 29 грудня 2014 року, 12 819 грн. - 05 лютого 2015 року. До загальної вартості входила вартість доставки по місту - 200 грн. та підйом вантажним ліфтом до квартири - 60 грн.

09 лютого 2015 року після виготовлення диван доставлено на адресу позивача: АДРЕСА_1. Однак, після розпакування вантажниками та візуального огляду стало очевидним, що диван не відповідає критеріям замовлення. Зокрема, обрана при замовленні тканина не відповідала тій, якою обшитий диван. Тканина за своїми властивостями є тоншою, іншої структури, іншого кольору, і вочевидь, є нижчої якості у порівнянні з замовленою позивачем.

Виробником TOB «Злата-Мебель» встановлена гарантія на диван строком на 18 місяців, що підтверджується гарантійним талоном на виріб.

Отримавши диван, ОСОБА_7 невідкладно зателефонувала у меблевий салон, де його купувала, і запитала, чому тканина оббивна відрізняється від замовленої. У відповідь повідомили, що тканина нібито повністю відповідає замовленню. Подальші неодноразові зустрічі з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не дали позитивного результату.

17 лютого 2015 року ОСОБА_7 подала заяву на ім'я директора ТОВ «Злата-Мебель», в якій просила повернути сплачені за диван грошові кошти, однак, станом на час подання позовної заяви письмової відповіді не надано.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що умовами п.5.2 договору купівлі-продажу від 29.12.2014 року визначено, що у випадку відмови від товару, замовленого по даному договору, або у випадку відмови/розірвання даного договору за ініціативою покупця, продавець повертає покупцю раніше отримані кошти за товар, за виключенням штрафу у розмірі 30% від повної вартості товару, зазначеної у специфікації даного договору.

Тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення вартості товару підлягають задоволенню частково, на суму 14 993 грн. 30 коп., що тобто за вирахуванням 30% від вартості товару.

Також суд першої інстанції вважав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 11 137 грн. 88 коп.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції неможливо, оскільки вони зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Проте оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 214, 215 ЦПК України, оскільки не містить викладу мотивів, з яких суд вважав встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення; у рішенні не визначено, чи були порушені, не визнані оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, рішення не містить висновків щодо підстав відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2014 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договіркупівлі-продажу № ДМЗ-000169, згідно з яким позивачпридбала диван «Сидней» вартістю 21 419 грн. Відповідно до специфікації замовлення, диван мав бути виготовлений з6-ї категорії тканини (Ягуар авокадо, канат 565, опори світлого кольору, в строк не більше 37 днів (п. 4.1 договору купівлі-продажу).

Відповідно до чеків про оплату від 29.12.2014 року та від 05.02.2015 року, визначена у специфікації вартість товару, в яку ввійшла вартість доставки, на загальну суму 21 419 грн. була оплачена позивачем у повному обсязі, а 09.02.2015 року комплект м'яких меблів був доставлений позивачу.

17.02.2015 року позивачем на адресу виробника ТОВ «Злата- мебель» була подана заява про повернення вартості товару, який мав недоліки: оббивочна тканина відрізняється від тієї, яка була замовлена за каталогом (The original microfibers in Belgium) Ягуар, авокадо, за показниками: висота ворсу, густина ворсу та товщиною тканини, яка на вигляд є значно дешевшою. Також меблі мають запах, що призводить до кашлю.

Відповіді на зазначену заяву позивачем отримано не було.

20.03.2015 року позивачем було подано письмову вимогу ФОП ОСОБА_3 про усунення протягом 14 днів вищевказаних недоліків товару - дивану «Сидней», а саме: здійснити заміну тканинної оббивки на замовлену нею тканину у виробничих умовах фабрики «Злата-Мебель», відповідно до специфікації замовлення.

07 квітня 2015 року відповідачем ФОП ОСОБА_3 була надана відповідь позивачу, в якій продавець погодився на безкоштовне усунення недоліків товару в розумний строк, який становить 2-2,5 місяців, виходячи із того, що тканину необхідно замовляти у країні виробника - Бельгії, тому строк доставки тканини в Україну не може бути дотриманий у 14 днів. При цьому продавець гарантував здійснити безкоштовний вивіз та доставку дивану для його переробки.

Не погодившись зі строком усунення недоліків, позивач ОСОБА_2 14.04.2015 року звернулась до суду з даними позовними вимогами про розірвання договору, стягнення з відповідача сплачених за диван коштів з одночасним поверненням дивану відповідачу.

Заявляючи позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, позивач посилалась на те, що відповідач допустила істотні порушення умов договору, оскільки усунення недоліку потребує тривалого часу.

Проте суд першої інстанції зазначеним доводам будь-якої оцінки не надав та не навів у рішенні мотивів, з яких відмовлено у задоволенні позовних вимог про розірвання договору.

Виходячи із наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що зазначені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що істотним недоліком є недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий, його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів або він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Частиною 1 ст. 8 Закону визначено, що у разі виявлення істотних недоліків споживач має право вимагати від продавця чи виробника товару розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Листом від 07 квітня 2015 року відповідач ОСОБА_3 визнала наявність недоліку у проданому товарі : що наданий зразок тканини не відповідає поставленій для обшивки дивану тканині, та запропонувала усунути цей недолік, замінивши тканину на товарі відповідно на обрану споживачем при замовленні тканину. Строк усунення цього недоліку становитиме близько 2,5 місяці з огляду на необхідність замовлення тканини в іншій країні. ( а.с. 15).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 визнала позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу та просила їх задовольнити, що представник відповідача підтвердив у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору та стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої за товар суми в розмірі 21 419 грн.

Висновки суду першої інстанції про необхідність застосування п.5.2 договору купівлі-продажу, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи.

Так, пунктом 5.2 договору визначено, що у випадку відмови/розірвання даного договору по ініціативі покупця, продавець повертає покупцю раніше отримані кошти за товар, за винятком штрафу в розмірі 30% від повної вартості товару, зазначеної у специфікації даного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Поняття штрафу визначене ч.2 ст. 549 ЦК України, відповідно до якої штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо споживачу реалізовано продукцію неналежної якості.

Таким чином, зазначений пункт договору не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки розірвання договору зумовлене порушенням умов договору з боку відповідача : продажу товару неналежної якості, з істотними недоліками, а не з боку позивача, права якої порушені, та яка не допускала порушень взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу.

У такому разі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживача» передбачає повернення сплаченої за товар грошової суми, без будь-яких відрахувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення вартості товару - 21 419 грн. у повному обсязі.

Також, відповідно до змісту позовної заяви, позивач заявила вимоги про розірвання договору з поверненням дивану відповідачу.

Представник відповідача проти вказаних вимог не заперечував.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживача» передбачено, що продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про задоволення цієї частини вимог та ухвалення рішення про зобов'язання ОСОБА_2 передати ФОП ОСОБА_3, а ОСОБА_3 - прийняти від ОСОБА_2, диван «Сидней», з 6-ї категорії тканини (Ягуар авокадо, канат 565), опори світлого кольору, придбаний за договором купівлі-продажу №ДМЗ-000169 від 29 грудня 2014 року.

Висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 11 137 грн. 88 коп. ґрунтуються на застосуванні ст. 551 ЦК України (предмет неустойки), інших обґрунтувань щодо підстав для стягнення неустойки відповідно до встановлених обставин - оскаржуване рішення не містить.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує вимоги про стягнення пені в розмірі 1% від вартості товару за кожен день затримки понад установлений строк (14 днів) усунення недоліків товару, який обраховує з 05.04.2015 року до 27.05.2015 року.

Однак колегія суддів вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі, враховуючи наступне.

Доводи представника позивача про наявність підстав для стягнення неустойки ґрунтуються на положенні частини 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», з посиланням на п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 20.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», та позивач вважає, що стягнення неустойки у даному випадку можливе при розірванні договору.

Проте такі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки способи захисту прав споживача у разі придбання ним товару неналежної якості закон визначає залежно від характеру недоліків.

Так, пунктом 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що недолік - це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що істотним недоліком є недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий, його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів або він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Такі ж наслідки передання товару неналежної якості залежно від характеру недоліків визначені і статтею 678 ЦК України.

Частиною 9 ст. 8 Закону визначено, що при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк. На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі.

За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Таким чином, застосування такого виду відповідальності як стягнення неустойки у даному випадку є неможливим, оскільки основною ознакою істотного недоліку придбаного позивачем товару, і саме на цьому вона наголошує у позовній заяві, - є те, що його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів, а в такому разі способи захисту прав споживача у разі придбання товару з істотними недоліками законом визначені інші: розірвання договору або заміну товару на аналогічний.

Отже, пред'явивши вимогу про розірвання договору та повернення їй повної вартості товару, з поверненням дивану відповідачу, позивач використала передбачений законом спосіб захисту прав споживача.

Наслідки розірвання договору з визначених позивачем підстав встановлені частиною ч.1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у вигляді повернення вартості товару, а не стягнення неустойки.

За змістом ст. 546, 549, 611, 552 ЦК України, неустойка є видом забезпечення виконання зобов'язання та мірою цивільно-правової відповідальності. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи положення викладених норм, вбачається, що у разі розірвання договору сторона вправі вимагати відшкодування завданих їй збитків, а не штрафних санкцій, які передбачені діючим договором чи законом за порушення чи невиконання його умов щодо виконання обов'язку в натурі. За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача пені - відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення суду з підстав, визначених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача ФОП ОСОБА_3 на користь держави необхідно стягнути судовий збір, оскільки при подачі позову позивач була звільнена від його сплати, у розмірі 1218 грн. Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 1071 грн. 84 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-309, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2015 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення наступного змісту:

Позов ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата-Мебель» про захист прав споживача, розірвання договору та відшкодування збитків - задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу № ДМЗ-000169 від 29 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 21 419 ( двадцять одна тисяча чотириста дев'ятнадцять) грн.

Зобов'язати ОСОБА_2 передати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 диван «Сидней», з 6-ї категорії тканини ( Ягуар авокадо, канат 565), опори світлого кольору, придбаний за договором купівлі-продажу №ДМЗ-000169 від 29 грудня 2014 року.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 прийняти від ОСОБА_2 зазначений диван.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1218 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1071 грн. 84 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: