Постанова № 54437584, 23.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 листопада 2015 року 15 год. 20 хв. № 826/16464/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Савченко А.А., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежний профілактик" до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 23 листопада 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежний профілактик" (далі - позивач, ТОВ "Пожежний профілактик") до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17 березня 2015 року №0001172204 та №0001182204 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представником позивача зазначено, зокрема, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача заперечувала проти позову та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 28 жовтня по 03 листопада 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 11 лютого 2015 року складено акт №548/26-56-22-04-09/31752093 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Пожежний профілактик" з питань правильності нарахування податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період із 01 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст.14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 116755,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1184151,00 грн., в т.ч. за січень 2013 року - 40800,00 грн., за лютий 2013 року - 25300,00 грн., за березень 2013 року - 18035,00 грн., за квітень 2013 року - 116164,00 грн., за травень 2013 року - 54079,00 грн., за червень 2013 року - 61098,00 грн., за липень 2013 року - 64776,00 грн., за серпень 2013 року - 37333,00 грн., за вересень 2013 року - 104150,00 грн., за жовтень 2013 року - 66300,00 грн., за листопад 2013 року - 68100,00 грн., за грудень 2013 року - 54800,00 грн., за лютий 2014 року - 115000,00 грн., за березень 2014 року - 94480,00 грн., за квітень 2014 року - 43340,00 грн., за травень 2014 року - 87590,00 грн., за червень 2014 року - 53400,00 грн., за липень 2014 року - 57531,00 грн., за серпень 2014 року - 21875,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 17 березня 2015 року відповідачем прийняті оскаржувані рішення:

- №0001172204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 116755,00 грн. за основним платежем та у розмірі 29189,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0001182204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1184151,00 грн. за основним платежем та у розмірі 296038,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, оскаржувані рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, перевірку проведено на підставі наказу відповідача від 28 жовтня 2014 року №1248, оформленого, у свою чергу, на підставі постанови прокуратури Заводського району міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 липня 2014 року про призначення позапланової документальної перевірки (далі - постанова про призначення перевірки).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що РВ Дніпродзержинського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014040800001153 від 22 травня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Досудовим розслідуванням виявлено ТОВ "Агротех-Плюс" та ТОВ "Укрпостачобладнання 1", які задіяні у незаконних схемах безтоварних операцій, переведення в готівку грошових коштів та легалізації майна, отриманого злочинним шляхом. Крім того виявлено, що фінансово-господарські документи від імені ТОВ "Агротех-Плюс" та ТОВ "Укрпостачобладнання 1" готувалися на тіньових офісах конвертаційного центру, на яких були проведені обшуки та вилучені печатки ТОВ "Агротех-Плюс" та ТОВ "Укрпостачобладнання 1".

Згідно протоколу допиту, керівники та засновники ТОВ "Агротех-Плюс" та ТОВ "Укрпостачобладнання 1" заснували вищевказані товариства за винагороду, без мети зайняття підприємницькою діяльністю, не формували статутів, не підписували податкову звітність, не підписували договори та документи суворої звітності та нікого не уповноважували це робити від імені ТОВ "Агротех-Плюс" та ТОВ "Укрпостачобладнання 1", товарів від вказаних товариств нікому не поставляли та робіт (послуг) не виконували.

Крім того, згідно відображених у податковому обліку показників, службові особи позивача для підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат і документального відображення показників у податковому обліку, за результатами проведення фінансово-господарських операцій, формують податковий кредит та мінімізують податкові зобов'язання шляхом проведення безтоварних операцій із суб'єктами підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності, а саме, ТОВ "Агротех-Плюс" та ТОВ "Укрпостачобладнання 1".

Враховуючи вищевикладене, під час досудового слідства виникла необхідність у проведенні позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача.

Як уже зазначено вище, на виконання вказаної постанови відповідачем проведено перевірку позивача, у ході якої встановлено заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 116755,00 грн. та ПДВ у розмірі 1184151,00 грн.

Зазначений вище висновок ґрунтується на виявленому під час перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Агротех-Плюс", ТОВ "Укрпостачобладнання 1", ТОВ "ЕТС", ТОВ "Трофи", ПП "Люстеф", ТОВ "Сігма-Плюс", ТОВ "НТМ", ТОВ "ОВК-Технологія", ТОВ "Барт-Строй", ТОВ "Буделітгруп".

У контексті викладеного суд зазначає, що між позивачем, як замовником, та ТОВ "Агротех-Плюс", ТОВ "Укрпостачобладнання 1", ТОВ "ЕТС", ТОВ "Трофи", ТОВ "Сігма-Плюс", ТОВ "НТМ", ТОВ "ОВК-Технологія", ТОВ "Барт-Строй", ТОВ "Буделітгруп", як виконавцями, у перевіряємому періоді укладені однотипні договори на виконання будівельно-монтажних робіт.

На підтвердження виконання умов зазначених вище договорів представником позивача надано копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), акті приймання виконаних підрядних робіт, договірних цін, податкових накладних та платіжних доручень.

При цьому, суд звертає увагу, що із зазначених документів неможливо встановити, які саме роботи виконувалися ТОВ "Агротех-Плюс", ТОВ "Укрпостачобладнання 1", ТОВ "ЕТС", ТОВ "Сігма-Плюс", ТОВ "НТМ", ТОВ "ОВК-Технологія", ТОВ "Барт-Строй", ТОВ "Буделітгруп" на користь позивача, на якому об'єкті, їх обсяг та обґрунтованість вартості.

Поряд з цим, представником позивача не надано суду відповідної проектно-кошторисної документації на зазначені вище будівельно-монтажні роботи, а також відповідних сертифікатів якості застосованих виконавцями матеріалів, наявність яких передбачена умовами договорів.

Суд критично відноситься до тверджень представника позивача, що зазначені вище будівельно-монтажні роботи придбавалась позивачем з метою виконання власної господарської діяльності, оскільки належних доказів зазначеного ним не надано до суду.

Так, із наданих представником позивача доказів неможливо встановити наявність розумної економічної причини (ділової мети) в укладанні позивачем зазначених вище договорів на виконання будівельно-монтажних робіт.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з п. 11 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, будівельна діяльність.

При цьому, у матеріалах справи відсутні належні докази наявності у контрагентів позивача відповідної ліцензії.

Також, між позивачем та ТОВ "Агротех-Плюс", ТОВ "Укрпостачобладнання 1", ТОВ "Трофи", ПП "Люстеф", ТОВ "Сігма-Плюс", ТОВ "ОВК-Технологія" у перевіряємому періоді укладені однотипні договори поставки товару.

На підтвердження виконання умов зазначених вище договорів поставки товару представником позивача надано копії видаткових накладних, податкових накладних та платіжних доручень.

Поряд з цим, представником позивача не надано суду відповідних пояснень та доказів на їх підтвердження щодо транспортування придбаного товару, а надані видаткові накладні не містять ПІБ особи, яка прийняла товар.

Суд критично відноситься до тверджень представника позивача, що зазначений вище товар придбавався позивачем з метою виконання власної господарської діяльності, оскільки належних доказів зазначеного ним не надано до суду.

Так, із наданих представником позивача доказів неможливо встановити наявність розумної економічної причини (ділової мети) в укладанні позивачем зазначених вище договорів поставки товару.

У ході судового розгляду справи представник відповідача в обґрунтування заперечень проти позову, зазначила, що в ході аналізу даних наявних в системі співставлення на рівні ДФС України не можливо встановити якими силами та засобами контрагенти позивача виконували свої зобов'язання (виконання будівельно-монтажних робіт, поставка товарів) за зазначеними вище договорами.

Тобто, відповідачу у ході перевірки та суду у ході розгляду справи не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду робіт (послуг) та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання.

Внаслідок відсутності у контрагентів відповідних ресурсів, неможливості виконання ними господарських операцій, за такими операціями оформлювалися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання платниками податків - ТОВ "Агротех-Плюс", ТОВ "Укрпостачобладнання 1", ТОВ "ЕТС", ТОВ "Трофи", ПП "Люстеф", ТОВ "Сігма-Плюс", ТОВ "НТМ", ТОВ "ОВК-Технологія", ТОВ "Барт-Строй" та ТОВ "Буделітгруп", обумовлених операцій, чим створювалася видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи, у тому числі податкові накладні, внаслідок "безтоварності" операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту на підставі таких податкових накладних.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2013 року у справі К/9991/11416/12.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, платник податків може формувати валові витрати у разі реального придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності що, у першу чергу, має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що представником позивача надано суду копії відповідних первинних документів, які, за його переконанням, підтверджують факт реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів.

Разом з тим, дослідивши та оцінивши надані представником позивача копії документів, суд прийшов до висновку, що вони не є достатнім доказом реальності фінансово-господарських відносин позивача із ТОВ "Агротех-Плюс", ТОВ "Укрпостачобладнання 1", ТОВ "ЕТС", ТОВ "Трофи", ПП "Люстеф", ТОВ "Сігма-Плюс", ТОВ "НТМ", ТОВ "ОВК-Технологія", ТОВ "Барт-Строй" та ТОВ "Буделітгруп", а також здійснення ними реальних господарських операцій.

До того ж, враховуючи обставини, виявлені у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014040800001153, у суду існує сумнів щодо добросовісності та достовірності складання позивачем та його контрагентами первинної документації.

Отже, підсумовуючи усе вище викладене, зважаючи на факт не підтвердження документально реальності господарських операцій за участю позивача та його контрагентів - ТОВ "Агротех-Плюс", ТОВ "Укрпостачобладнання 1", ТОВ "ЕТС", ТОВ "Трофи", ПП "Люстеф", ТОВ "Сігма-Плюс", ТОВ "НТМ", ТОВ "ОВК-Технологія", ТОВ "Барт-Строй" та ТОВ "Буделітгруп", суд прийшов до висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваних рішень та, як наслідок, відсутність підстав для їх скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежний профілактик" до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежний профілактик".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 30 листопада 2015 року