Рішення № 54437344, 14.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10573/15 Справа № 176/2005/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Черненкової Л.А., Пономарь З.М.

при секретарі - Хлус Ю.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-РУДА» про стягнення сум, що належали працівникові при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом посилаючись на те, що з 24 березня 2005 року по 24 квітня 2015 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем та 24 квітня 2015 року була звільнена за угодою сторін. В день звільнення відповідач з нею не розрахувався, що спричинило їй моральні страждання. У звязку із чим, просила стягнути із відповідача на її користь невиплачені при звільненні суми у розмірі 11101, 17 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення суду, та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково (а.с.15-16).

Стягнуто з ТОВ «Восток-Руда» на користь ОСОБА_2 11201, 17 грн. із яких: 10701, 17 грн. - в рахунок виплати сум, що належали позивачу при звільненні та 500 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про судові витрати.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено у звязку із пропуском строку звернення до суду та їх безпідставністю.

Рішення суду в частині стягнення сум, що належали працівникові при звільненні допущено до негайного виконання у розмірі 2865, 82 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення суду, та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення суду, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 146, 97 грн. (а.с.30-31).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення, згідно з п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішує справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, згідно наказу №95 лс від 24 квітня 2015 року звільнив позивача з роботи та не розрахувався з нею в повному обсязі, але у зв»язку з пропуском встановленого законом тримісячного строку для звернення до суду, відмовив у задоволенні в цій частині позовних вимог.

Проте, з таким висновками суду погодитися не можливо з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 24 червня 2005 року по 24 квітня 2015 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Восток-Руда» та наказом №95 лс від 24 квітня 2015 року звільнена з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з довідкою державного підприємства ТОВ «Восток-Руда» № 1459 від 28 серпня 2015 року на час звільнення позивача їй підлягала до сплати сума 11710, 17 грн., яку відповідач не здійснив (а.с.6).

Із дослідженої довідки державного підприємства ТОВ «Восток-Руда» № 1641 від 08 жовтня 2015 року про заборгованість по заробітній платі вбачається, що відповідач після звільнення позивача здійснював перерахунок грошових коштів в рахунок сум, що належали першому при звільненні, у звязку з чим загальна заборгованість відповідача перед позивачем по зазначеним сумам на день ухвалення рішення суду зменшилась та складає 10701, 17 грн.

Остаточний розрахунок із позивачем відповідач на день ухвалення рішення судом першої інстанції не проведено.

Згідно з ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно з якими непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

При звільненні позивача відповідач не виплатив належні їй суми, що встановлено судом першої інстанції і ухвалено рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, яке в цій частині вступило в законну силу, оскільки сторонами не оскаржено.

Посилання відповідача на те, що підприємство має складнощі по збуту готової продукції, у зв»язку з чим підприємство не отримує стабільний прибуток, тому є затримка по заробітній платі тощо, не може бути підставою для невиплати позивачу належних їй сум при звільненні та у відмові в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки сама по собі відсутність коштів у відповідача не виключає його відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині.

Згідно довідки, середньоденна заробітна плата позивача, яка не оспорюється сторонами складає 146, 97 грн. /а.с. 5/.

Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні позивача складає 158 днів, тобто з дня звільнення до повного розрахунку.

За таких обставин сума за час затримки розрахунку при звільнені, яка повинна бути стягнена з відповідача на користь позивача, складає 23221, 26 грн. (158 днів х 146,97грн. = 23221,26 грн.).

У звязку із вищезазначеним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ТОВ «Восток-Руда» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23221,26 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-РУДА» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23221,26 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-РУДА» в дохід держави судовий збір в сумі 3112,80 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_3

ОСОБА_4