Ухвала суду № 54437072, 14.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року м. Київ К/9991/46483/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Нижника О.М.

відповідача Морозова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012

у справі № 2а/0870/8357/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.11.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000380808 від 13.05.2011, прийняте СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі, яким ПАТ «Запорізький завод феросплавів» збільшено суму грошового зобов?язання з податку на додану вартість на суму 5768327 грн. та №0000390808 від 13.05.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 24240928 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення в ПДВ, що декларувалось в грудні 2010 року, за результатами якої складено акт від 21.04.2011 № 92/08-08/00186542.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

- п.198.3 ст.198, п.200.1-200.4 ст.200, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 та порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПАУ №166 від 30.05.1997, у зв?язку з чим позивачем завищено суму бюджетного відшкодування, заявлену у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011року на загальну суму ПДВ 24240927,00грн.;

- п.198.3 ст.198, п.200.1-200.4 ст.200, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 та порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПАУ №166 від 30.05.1997, у зв?язку з чим позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками січня 2011 року на суму 5768326,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.05.2011: №0000380808, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5768326,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1,00 грн.; № 0000390808, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 24240927,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки відповідача щодо завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування та заниження податкових зобов'язань з ПДВ ґрунтуються на тому, що Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» не враховано висновки попередньої документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування від?ємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 36235274 грн., результати якої оформлено актом від 25.02.2011 №38/08-08/00186542. Зазначеною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог абз.4 пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 30009253,00 грн., внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, що сплачені у складі здійсненої постачальникам: ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» попередньої оплати за продукцію.

За висновками відповідача, оскільки фактичного відвантаження товару на адресу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» від вищезазначених постачальників по передоплаті у періоді, що перевірявся, не відбулося, суми податку на додану вартість, що сплачені постачальникам, відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягали віднесенню до складу податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, яким з 01.01.2011 визначаються підстави та порядок набуття платником права на бюджетне відшкодування, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, виникнення права на бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування платником податкового кредиту.

Згідно із п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час віднесення позивачем спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту (грудень 2010 року), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Натомість судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», що були зареєстровані платниками податку на додану вартість, за першою із подій, визначених у пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та складених відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону - у момент виникнення податкових зобов?язань продавця, які виникли за першою із законодавчо визначених подій, зокрема на дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці.

Закон України «Про податок на додану вартість» право віднести до складу податкового кредиту звітного періоду сплачений (нарахований) податок на додану вартість не пов?язував з фактичним одержанням товару покупцем, а у випадку подальшої будь-якої зміни суми компенсації товару передбачав відповідне коригування, зокрема, покупцем суми податкового кредиту, а постачальником суми податкового зобов?язання. При цьому факт проведення передоплати за товар, так само як можлива зміна в подальшому компенсації товару, самі по собі не можуть свідчити про безтоварний характер господарської операції.

Крім того, прийняте відповідачем на підставі попереднього акту перевірки №38/08-08/0086542 від 25.02.2011 податкове повідомлення-рішення №0000100808 від 16.03.2011, оскаржено позивачем у судовому порядку та скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 по справі №2а-0870/6378/11 (судове рішення у справі №2а-0870/6378/11 на час розгляду справи не набрало законної сили).

В силу положень п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України донараховане цим податковим повідомленням-рішенням грошове зобов?язання є неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, у зв?язку з чим доводи відповідача про необхідність коригування позивачем податкових зобов'язань наступних періодів на підставі акта перевірки №38/08-08/0086542 від 25.02.2011 є помилковими.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За встановлених обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції з мотивів наведених у касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун