Ухвала суду № 54436723, 17.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Київ К/800/31248/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, прокурора Рядчика А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій відповідача та скасування постанови про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням №43742398 від 26.06.2014р.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначав, що оскаржувану постанову від 26.06.2014р. про стягнення з нього виконавчого збору в сумі 19109,86грн. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції було винесено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки постанова від 19.06.2011р. про відкриття виконавчого провадження та надання строку на добровільне виконання виконавчого листа Чугуївського міського суду позивачем не отримувалась; крім того, державним виконавцем не вчинялось будь-яких дій по фактичному примусовому виконанню зазначеного виконавчого документа, враховуючи, що між сторонами укладено мирову угоду, а боржниками погашено основну суму боргу та судові витрати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. позов задоволено частково: скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням №43742398 від 26.06.2014р.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. - без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових поясненнях по справі проти доводів та вимог касаційної скарги заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законними.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Сергеєвої Т.А. від 19.06.2014р. відкрито виконавче провадження ВП №43742398 за заявою ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське РУ" АТ "Банк" "Фінанси та Кредит" по примусовому виконанню виконавчого листа №2036/2-162/11, виданого 05.02.2014р. Чугуївським міським судом Харківської області про стягнення солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське РУ" АТ "Банк" "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором №М-078-08-ФО-02 від 26.09.2008р. в сумі 191098,56 грн.

19.06.2013р. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Сергеєвою Т.А. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 26.06.2014р. - постанову ВП №43742398 про стягнення з боржника (ОСОБА_4) виконавчого збору в сумі 19109,86 грн.

Розглядаючи дану справу та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом частини 2 вказаної статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як встановлено ч.1 ст.181 цього ж Кодексу, учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із ч.4 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами ст.383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.384 Цивільного процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби; скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов судів, прийнятих в порядку цивільного судочинства.

Підсумовуючи наведене й беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За правилами ч.1 ст.228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно ж до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 157, 210, 220, 221, 223, 228, 230, 231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2015 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.

Суддя С.С. Пасічник