Ухвала суду № 54435684, 02.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Київ К/800/25214/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Острович С.Е.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Різника С.Г.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014

у справі № 804/1449/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2014 № 0000481501 та від 10.01.2014 № 0000491501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що подані платником первинні документи містять неповну та недостатню інформацію про зміст розглядуваних операцій та їх учасників, а тому не дозволяють встановити дійсний рух активів між задекларованими учасниками поставок.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорювані акти індивідуальної дії визнано протиправними та скасовано з посиланням на те, що реальність спірних господарських операцій підтверджується належними первинними документами, які відповідають змісту розглядуваних операцій.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «МСК Холдінг» за січень-грудень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Галіс» за квітень-травень та липень-жовтень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Гормаш» за травень 2012 року, приватним підприємством «Неска-Сервіс» за червень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал» за червень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «АРАТТА» за липень 2012 року, приватним підприємцем ОСОБА_2 за вересень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРТ-Д» за листопад-грудень 2012 року.

За результатами цієї перевірки відповідачем складено акт від 26.07.2013 № 55/22-6/168076 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 № 0000481501, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 2 834 142 грн. за основним платежем та 1 417 070,50 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 № 0000491501, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 226 901 грн. за основним платежем та 613 450,50 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для зазначених донарахувань слугував висновок податкового органу про те, що господарські операції з поставки названими постачальниками металопродукції та товарно-матеріальних цінностей позивачеві не здійснювалися, подані платником первинні документи на підтвердження виконання цих операцій містять неповні та недостовірні відомості про зміст і учасників розглядуваних поставок та представлені платником з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди, дії платника спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами.

На обґрунтування цього висновку Інспекція зазначає про: неподання платником належним чином оформленої товарно-супровідної документації на підтвердження факту транспортування товару в процесі його поставки позивачеві; непідтвердженість фактичного виконання спірних поставок зустрічними перевірками постачальників; недостатність у названих постачальників майна, основних фондів та трудових ресурсів для виконання спірних поставок.

Керуючись положеннями пунктів 138.1, 138.2, підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України суди обох попередніх інстанцій сформували обґрунтовану правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

У той же час, застосовуючи наведені правила оподаткування при аналізі господарських операцій позивача з названими контрагентами, суди дійшли різних висновків щодо обґрунтованості податкової вигоди платника за цими операціями.

Так, суд першої інстанції не визнав належним документальним підтвердженням реальності виконання розглядуваних операцій подані Товариством договори, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні (по окремим операціям), виписки з банківського рахунку позивача, рахунки-фактури, сертифікати якості та інші первинні документи, зазначивши, що останні містять неповні відомості щодо порядку виконання спірних операцій (як-от конкретних місць відвантаження товару), безпосередніх виконавців цих операцій.

Апеляційний суд, в свою чергу, проаналізувавши зазначені первинні документи, дійшов висновку про те, що вони у сукупності містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні операції та їх учасників.

Слід зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

А відтак Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком апеляційного суду про достатність поданих платником документів для формування даних податкового обліку за розглядуваними операціями. Наявність окремих недоліків та неточностей у первинних документах не позбавляє їх підтверджувальної сили і не може бути доказом безтоварності.

Факт відсутності у контрагентів платника матеріальних і трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання господарських операцій та не свідчить про необґрунтованість податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, а також аутсорсингу та аутстаффінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента-постачальника на праві оренди або лізингу.

Непідтвердженість задекларованих платником даних податкового обліку матеріалами зустрічних перевірок його контрагентів також не є свідченням недобросовісності платника, позаяк він не є відповідальним за зберігання його контрагентами первинних документів та їх подання на вимогу контролюючих органів.

Наявність окремих недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних та неподання позивачем товарно-супровідної документації за окремими поставками також не може слугувати підставою для невизнання розглядуваних операцій у податковому обліку Товариства.

Адже товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. За відсутності у позивача правовідносин з автоперевізником з приводу організації перевезення та оплати транспортних послуг дефекти в оформленні товарно-транспортної накладної як підтверджувального документа не мають юридичного значення для Товариства та не можуть слугувати перешкодою для відображення у податковому обліку операцій з придбання товарів.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з обґрунтованістю висновку апеляційного суду про недоведеність Інспекцією порушення платником правил оподаткування при відображенні у податкового обліку операцій зі спірними контрагентами та правомірно задовольнив даний позов.

А відтак процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційних вимог не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 у справі № 804/1449/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідній частині.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова С.Е. Острович