Ухвала суду № 54429674, 17.12.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2223/15-а

Головуючий у 1-й інстанції:Вільчинський О. В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

17 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Боровицького О. А. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.,

представника позивачки: ОСОБА_1.,

представників відповідача: Кучера Д. С., Янушкевича А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому з урахуванням ухвали про об'єднання справ в одне провадження від 08.09.2015 просила визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 24.07.2015 № 0049631701 та № 0049611701; вимогу про сплату боргу (недоїмки) Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 10.07.2015 № Ф-0046051701; рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про застосування штрафних санкцій від 24.07.2015 № 0049571701.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 24.07.2015 № 0049611701; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 10.07.2015 № Ф-0046051701; визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про застосування штрафних санкцій від 24.07.2015 № 0049571701, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивачки в судовому засіданні заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи з 19.06.2015 р. по 07.07.2015 р. Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області проведено виїзну планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_5 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої 10.07.2015 року складено акт №1817/1701/НОМЕР_1, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення: п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено витрати а сумі 59790 грн., в тому числі за 2013 рік - 30190 грн., за 2014 рік - 29600 грн. та як наслідок - заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на 8968 грн., в тому числі за 2013 рік у сумі 4528,55 грн., за 2014 рік в сумі 4440,05 грн.; ч. 2 ст. 9, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в сумі 20747,17 грн., а саме за 2013 рік на суму 10475,95 грн., за 2014 рік на суму 10271,22 грн.; п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за квітень 2013 року на загальну суму 1509 грн.

На підставі висновку акта 10.07.2015 р. Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області сформувала відносно ФОП ОСОБА_5 вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 20747,17 грн.

В послідуючому 24.07.2015 р. Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0049611701, яким збільшено позивачці суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9210,75 грн., з них 8968,60 грн. основного платежу та 2242,15 грн. штрафних фінансових санкцій; № 0049631701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 263,50 грн., з них 1509 грн. основного платежу та 754,50 грн. штрафних фінансових санкцій.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних санкцій, ФОП ОСОБА_5 звернулась з позовом до суду.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має відповідати вимогам ст.ст. 20 та 21 ПК України та Конституції України.

Так, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України зазначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 86 ПК України встановлено, що у разі встановлення під час перевірки порушень результати перевірки оформлюються у формі акта, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платником податків або їх законними представниками (у разі наявності).

За положеннями п. 1.4. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 актом визначено службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з п. 1.5. Порядку № 395 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В пункті 1.6 вищезазначеного Порядку вказується, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, що визначено в пункті 1.6. наведеного Порядку.

Як слідує з матеріалів справи, під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_5 вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, а саме: завищення витрат за період, що перевірявся в сумі 59790,00 грн., в тому числі за 2013 рік - 30190,00 грн. за 2014 рік 29600,00 грн. Відповідно до цього встановлено заниження податку па доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на 8968,60 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 4528,55 грн., за 2014 рік - 4440,05 грн. Такий висновок ґрунтується на тому, що внаслідок перевірки первинних документів та аналізу структури витрат встановлено, що ФОП ОСОБА_5 у деклараціях про майновий стан та доходи за 2013 та 2014 роки безпідставно включила до складу витрат витрати на придбання ліцензій на суму 40000 грн., у тому числі у 2013 році в розмір 2000 грн. і в 2014 році в розмірі 2000 грн., а також витрати на придбання торгових патентів на суму 19790 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 10190 грн. та за 2014 рік на суму 9600 грн.

За положеннями п.п. "ж" п.п.138.10.6 п. 138.10 ст.138 ПК України вказані витрати не можуть бути віднесені позивачкою до складу витрат, оскільки не являються такими, що понесені у зв'язку зі здійсненням операційної діяльності, в зв'язку із чим контролюючий орган прийшов висновку про завищення ФОП ОСОБА_5 витрат у період, що перевірявся, на загальну суму 59790 грн., що, в свою чергу, впливає на розмір доходу і, як наслідок, визначення суми єдиного соціального внеску.

Однак, із акту перевірки не вбачається відомостей, які саме документи в підтвердження витрат перевірялися, (назва, період, сума), яка частина цих витрат врахована контролюючим органом, а яка частина не врахована, які саме ліцензії та торгові патенти (дата видачі, номер) позивачки не беруться до уваги в якості витрат, якщо такі були включені в податкових деклараціях із зазначенням податкового періоду.

Також акт перевірки не містить відомостей стосовно дослідження структури витрат ФОП ОСОБА_5 за 2013-2014 роки, зокрема, структури інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2013 та 2014 роки.

З акта перевірки вбачається, що відповідачем взято до уваги лише частину вартості інших витрат ФОП ОСОБА_5 за 2013 рік у розмірі 77603,18 грн., за 2014 рік - 2561,16 грн., при цьому, останній погодився із задекларованим позивачкою показником витрат, які включають в себе вартість придбаних ТМЦ, та витрати на оплату праці та нарахування заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що задекларовані позивачкою витрати, відображені в рядку 6 додатку 5 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2013-2014 роки підтверджуються первинно-бухгалтерськими документами, долученими до матеріалів справи, які не були враховані під час перевірки. Так, позивачкою надано суду першої інстанції: договір оренди приміщень - магазинів по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 від 01.07.2014 року; квитанції до прибуткового касового ордера, що підтверджують оплату оренди приміщення; квитанції до прибуткового касового ордера щодо оплати витрат, пов'язаних з експлуатацією орендованих приміщень (електроенергія, вода, газ); акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за експлуатаційними витратами; розрахунки суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску; договір № 270 на охорону об'єкта за допомогою ПЦО від 14.02.2005; договір № 9279 на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при МВС України; банківські виписки за 2013-2014 роки на підтвердження понесених нею витрат, пов'язаних зі сплатою єдиного соціального внеску (34,7%), збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, а також послуг по охороні приміщень.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Вінницькою ОДПІ не досліджено та не надано відповідну оцінку показників витрат, відображених позивачкою в рядку 6 "Інші витрати, включаючи вартість викопаних робіт, наданих послуг" додатків до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2013 та 2014 роки, а надані ФОП ОСОБА_5 документи спростовують висновки контролюючого органу щодо включення останньою до складу витрат у періоді, що перевірявся, витрат на придбання ліцензій та патентів, а тому податкове повідомлення-рішення № 0049611701, яким позивачці збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9210,75 грн., з них 8968,60 грн. основного платежу та 2242,15 грн. штрафних фінансових санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_5 про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI встановлено, шо платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

У ч. 11 статті 8 Закону № 2464-VI зазначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до акта перевірки встановлено завищення відображених у звітності сум доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок за 2013 та 2014 роки, а тому контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачкою суми єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, у розмірі 34,7% на суму 20747,17 грн., а саме за 2013 рік на суму 10475,95 грн., за 2014 рік на суму 10271,22 грн.

Зважаючи на те, що висновки Вінницької ОДПІ про завищення позивачкою витрат за період, що перевірявся, та оподатковуваного доходу не знайшли свого підтвердження ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду, тому підлягають скасуванню й вимога відповідача про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно ненарахованого єдиного внеску, оскільки останні є похідними від первинного порушення.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2015 № 0049631701, яким позивачці збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2263,50 грн. (1509 грн. за основним платежем та 754,50 грн. за штрафними санкціями), колегія суддів зазначає наступне.

З акта перевірки слідує, що працівники Вінницької ОДПІ дійшли висновку про порушення позивачкою п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1509 грн. за квітень 2013 року, оскільки ОСОБА_5 не надала до перевірки податкових накладних, виписаних ТОВ "Кондитер-С", код ЄДРПОУ 36310071, на суму ПДВ 1089,80 грн. за квітень 2013 року та ТОВ "ВДК", код ЄДРПОУ 35871504, на суму ПДВ 418,79 грн. за квітень 2013 року.

Згідно визначення, що міститься в пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Досліджуючи накладну ТОВ "Кондитер-С", код ЄДРПОУ 36310071, № 2416 від 23.04.2013 на суму ПДВ 1089,80 грн. за квітень 2013 року, суд першої інстанції вірно встановив, що остання включена до реєстру отриманих накладних двічі: в червні та липні 2013 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи витягами з реєстру накладних.

Так, до реєстру отриманих накладних за червень 2013 року включено такі податкові накладні, виписані ТОВ "ВДК": від 25.04.2013 № 2145 на суму ПДВ 552,32 грн., від 30.04.2013 № 2562 на суму ПДВ 656,42 грн. та від 30.04.2013 № 12286 на суму ПДВ 401 грн., однак відповідно до реєстру виданих податкових накладних за квітень 2013 року ТОВ "ВДК" видало ФОП ОСОБА_5 три податкові накладні: від 04.04.2013 № 344 на суму ПДВ 240,74 грн., від 25.04.2015 № 2145 на суму ПДВ 552,32 грн. та від 30.04.2015 № 2562 на суму 656,42 грн. Тоді як податкова накладна, включена ФОП ОСОБА_5 від 30.04.2013 № 12286 на суму ПДВ 401 грн., у зазначеному реєстрі відсутня.

Зважаючи на викладене, висновки контролюючого органу про заниження позивачкою ПДВ на загальну суму 1509 грн. за квітень 2013 року знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2015 № 0049631701.

У розрізі наведених правових положень та враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про необгрунтованість заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 грудня 2015 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Боровицький О. А. Совгира Д. І.