Ухвала суду № 54429561, 01.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 р. Справа № 876/9993/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі за позовом Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області звернулася з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський про стягнення податкового боргу в сумі 42 185 грн. 58 коп..

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач є власником земельної ділянки, розташованої у м. Ковелі по вул. Шевченка, 32 і в силу ст. 269 ПК України є платником земельного податку. Однак, в порушення статей 285-287 ПК України Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир-Волинський не виконує свого обов'язку щодо своєчасності та повноти сплати земельного податку, в зв'язку з чим у нього виник податковий борг в загальній сумі 42 185 грн. 58 коп., з яких: 41 975 грн. 70 коп. за основним платежем, 209 грн. 88 коп. штрафних санкцій. Позивачем в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак дані заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідачем.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Стягнуто з рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський (Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Академіка Глушкова, будинок 1, код ЄДРПОУ 07516184) у банках, обслуговуючих платника податків, в дохід місцевого бюджету міста Ковеля Волинської області 42 185 грн. 58 коп. (сорок дві тисячі сто вісімдесят п'ять грн. 58 коп.) податкового боргу.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир-Волинський подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Сторони в судове засідання не прибули, хоч про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир-Волинський (Володимир-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району) станом на 15 вересня 2015 року перебуває на податковому обліку з 20 липня 2000 року в Ковельській ОДПІ як платник податків за неосновним місцем обліку (а.с. 8, 27).

За вимогами і змістом ст. 269 ПК України, апелянт є платником земельного податку.

Згідно розрахунку заборгованості по податках і платежах (а.с. 4), зворотного боку облікової картки платника податків станом на 31 липня 2015 року, за апелянтом рахується податковий борг в сумі 42 185 грн. 58 коп. (а.с. 7). Податковий борг по земельному податку за період з січня по липень 2015 року в розмірі 41 975 грн. у апелянта виник через несплату ним узгоджених сум податкового зобов'язання, визначених самостійно в податкових деклараціях з плати за землю, від 03 лютого 2015 року, 12 травня 2015 року з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями по 6 995 грн. 95 коп. (а.с. 11-15). Крім того, контролюючим органом нараховано апелянту штрафну санкцію в розмірі 209 грн. 88 коп. за порушення строку сплати грошового зобов'язання із земельного податку.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу, за місцезнаходженням земельної ділянки, податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно вимог пункту 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як встановлено по справі, зазначені суми грошового зобов'язання є узгодженими та згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України набули статусу податкового боргу.

За змістом п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковий орган вживав належні заходи з метою погашення податкового боргу: апелянту було надіслано податкову вимогу від 26 березня 2015 року № 753-23 (а.с. 9), однак вказані заходи не спричинили погашення платником податків податкового боргу, загальна сума якого становить 42 185 грн. 58 коп..

В подальшому, відповідно до пунктів 95.1 - 95.4 статті 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно вимог пункту 20.1 статті 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином стало очевидним, що апелянт не надав доказів про відсутність у нього податкового боргу в сумі 42 185 грн. 58 коп. та не спростував обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги, а відтак заявлений позов підлягає безумовному задоволенню.

Перевіривши дійсні обставини та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № 803/2561/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький