Постанова № 54429347, 17.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2015 року № 826/15790/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомленні - рішення від 26 червня 2013 року № 0002321720 та від 26 червня 2013 року № 0002311720.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15790/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15 вересня 2015 року.

У судовому засіданні 15 вересня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце проведення повідомлявся належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі направлень на перевірку від 29 травня 2013 року № 579/17-20ф, № 580/17-20ф та наказу Державної податкової інспекції в Святошинському у районі Головного управління ДФС у м. Києві 29 травня 2013 року № 988 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1, за результатом якої складено акт перевірки від 10 червня 2013 року № 394/0028/2657/НОМЕР_1.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення підпункту 2.6 пункту 2 Постанови правління Національного банку України від 15.12.2014 № 637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»; пунктів 1, 3, 9, 10, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР; статті 21, статті 24, статті 24-1 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до Акту перевірки, 26 червня 2013 року податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення:

№ 0002311720, яким за порушення підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року згідно з пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 162000,00 грн.;

№ 0002321720, яким за порушення пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» згідно з пунктами 1, 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24142,00 грн.

Не погоджуючись з позицією податкового органу щодо порушення вимог законодавства України, що регулює оприбуткування готівки та питання обліку готівки, отриманої внаслідок здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 звернулась з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Оприбуткування готівки, відповідно до пункту 1.2 глави 1 вказаного Положення, - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно пункту 4.2 Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу. Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.

Відповідно до пункту 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2004 року №614, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що оприбуткуванням готівки для позивача є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО; в свою чергу, облік зазначених коштів у книзі обліку розрахункових операцій передбачає підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках такої книги та щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач здійснює продаж товарів за готівку з використанням РРО, зареєстрованого належним чином та веде книгу ОРО.

Під час проведення перевірки, контролюючий орган прийшов до висновку про неоприбуткування готівкових коштів в КОРО № 2657011520 від 05.02.2013 на суму 32400,00 грн., у зв'язку з відсутністю будь-яких записів в КОРО на момент перевірки, а саме: готівкова торгівельна виручка за період роботи з 20.03.2013 по 29.05.2013 в сумі 32400,00 грн. не облікована в день її надходження в КОРО № 2657011520 від 05.02.2013. За посиланням відповідача, станом на 07.06.2013 записи в КОРО про рух готівки відсутній.

Однак, як зазначено позивачем та вбачається з книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік від 29 січня 2013 року № 152/17-415, з 01 лютого 2013 року по 20 травня 2013 року останньою отримувався товар для реалізації з метою започаткування підприємницької діяльності, а відтак, до 21 травня 2013 року позивач не здійснювала жодної товарної операції по роздрібному продажу товарів в магазині.

При цьому, з книги ОРО вбачається, що 21 травня 2013 року позивачем отримано грошову виручку у розмірі 58,00 грн., 23 травня 2013 року у розмірі 70,00 грн., та 28 травня 2015 року у розмірі 140,00 грн.

Таким чином, твердження відповідача про не оприбуткування позивачем готівкових коштів у сумі 32400,00 грн. є помилковим та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", фінансові санкції можуть застосовуватись лише у разі встановлення факту неоприбуткування (неповного та/або невчасного) оприбуткування готівки у касах підприємств.

Судом встановлено, що доказів, які б підтверджували, що готівка у розмірі 32400,00 грн. позивачем не оприбуткована відповідачем не надано.

Відтак, судом встановлено відсутність порушення з боку позивача пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, а відтак, підстави для нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 162000,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2013 року № 0002311720 відсутні.

Разом з цим, суд звертає увагу відповідача на те, що контролюючий орган не позбавлений можливості винести належне податкове повідомлення-рішеня із визначенням відповідних сум штрафних санкцій за неоприбуткування готівкових коштів в КОРО за 21.05.2013, 23.05.2013 та 28.05.2013, з урахуванням висновків даної постанови.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2013 року № 0002321720, суд зазначає наступне.

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 9, 10, 13 статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування», а саме незабезпечення ФОП ОСОБА_1 фіскальних звітних чеків в робочі дні магазину та зберігання в КОРО № 2657011520 від 05.02.2013 за період роботи з 20.03.2013 по 29.05.2013 в кількості 71 шт.

Так, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР0, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абзац 3 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Згідно абзацу 15 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;

Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого, інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій, (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг), фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій та забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денномузвіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки-загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (пункт 9 та пункт 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Так, з системного аналізу викладеного вбачається, що норми діючого законодавства, вимагають лише обов'язкового друку фіскального звітного чеку за результатами робочої зміни РРО при наявності факту здійснення розрахункових операцій, однак не передбачають обов'язку щодо вчинення дій щодо щоденного вмикання всіх встановлених в окремому торгівельному об'єкті РРО, зокрема тих, з допомогою яких протягом робочого дня (зміни) не здійснювались розрахункові операції.

Відповідно до пункту 11 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199 (далі - Вимоги), реєстратор повинен забезпечувати формування та друкування таких звітів: X-звіту; Z-звіту; звіту про реалізовані товари (надані послуги); періодичних (повного, скороченого).

Відповідно до пунктів 2, 7 Вимог, Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті із занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора та у разі перевищення максимальної тривалості зміни всі режими роботи РРО повинні блокуватися.

Зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту. Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО (пункт 2 Вимог).

У додатку до Вимог зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години.

На підставі системного аналізу приписів пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у взаємозв'язку з приписами Вимог та з урахуванням змісту фіскального Z-звіту, суд констатує, що належним виконанням вимог пункту 9 статті 3 Закону України № 265 є щоденне (у робочі дні підприємства) друкування суб'єктом господарювання Z-звітів, яке не ставиться у залежність від наявності або відсутності реалізації товарів у такий день.

Отже, виходячи зі змісту вказаних положень вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, зміна роботи РРО не розпочалася, оскільки Z-звіт передбачає перенесення інформації щодо здійснених розрахункових операцій за робочу зміну, а відтак необхідність або ж обов'язок друку фіскального звітного чеку виключається.

Як вже було встановлено судом, з 01 лютого 2013 року по 20 травня 2013 року позивачем отримувався товар виключно для реалізації з метою започаткування підприємницької діяльності, а відтак, до 21 травня 2013 року позивач не здійснювала жодної товарної операції по роздрібному продажу товарів в магазині.

Крім того, позивачем на спростування висновків контролюючого органу, позивачем надано копію книги обліку розрахункових операцій від 29 січня 2013 року № 152/17-415, з якої вбачається, що 29 травня 2013 року операції із застосуванням РК не проводились. Крім того, факт того, що РРО був вимкнутий, не заперечується і самим відповідачем.

За таких підстав, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 червня 2013 року № 0002321720 та від 26 червня 2013 року № 0002311720 підлягають скасуванню.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень, що в свою чергу суперечить вимогам чинного законодавства без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26 червня 2013 року № 0002321720 та від 26 червня 2013 року № 0002311720.

3. Судові витрати в сумі 445,36 грн. присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя К.Ю. Гарник