Постанова № 54428347, 08.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа № 917/1448/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Плахов О.В.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 18.04.2014р. № 14-90,

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю від 04.06.2014р. № 49юр-118,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№4802Х/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2015р. у справі №917/1448/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м.Кременчук,

про стягнення 2331334,33 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.09.2015р. у справі №917/1448/15 (суддя Іваницький О.Т.) визнано пункт 9.3 договору купівлі-продажу газу № 4313/082036/з ТЕ-24 від 31.07.2013 року недійним з моменту його укладення. Відмовлено в позові повністю.

Місцевий господарський суд, обґрунтовуючи прийняте рішення, зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору про взаєморозрахунки сторін (спільні протокольні рішення) передбачено не тільки надання державних коштів на погашення наявної заборгованості за основним договором, але й змінено строки виконання зобовязання. Таким чином, відповідач, виконавши належним чином умови договору про організацію взаєморозрахунків (спільних протокольних рішень), тим самим здійснив розрахунки за основним договором своєчасно та в повному обсязі, а отже позивачем неправомірно було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні витрати.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про невідповідність пункту 9.3 договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013р. №4313/082036/з-ТЕ-24 вимогам статей 260, 261 Цивільного кодексу України та положенням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо строків нарахування неустойки, що у відповідності до приписів п.1 ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання зазначеного пункту договору недійсним з моменту його укладення.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить:

- скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2015р. у справі № 917/1448/15 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 79685,73 грн., 3% річних у розмірі 17404,88 грн., та інфляційних втрат у розмірі 136042,73 грн.

- скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2015р. у справі № 917/1448/15 в частині визнання недійсним п. 9.3 спірного договору №4313/082036/з-ТЕ-24 від 31.07.2013р.

- прийняти рішення, яким задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача частини стягнення пені у розмірі 799685,72 грн., 3% річних у розмірі 17404,88 грн., та інфляційних втрат у розмірі 136042,73 грн., у стягненні яких було відмовлено.

- судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи свою позицію у справі, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято за відсутності всебічного, повного та обєктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності в межах судового процесу, а саме:

- договором про організацію взаєморозрахунків від 03.10.2014р. № 609/30 сторони лише погодили джерело надходження коштів для погашення взаємної заборгованості, в тому числі і заборгованості відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу № 4313/082036/з-ТЕ-24 від 31.07.2013 року. При цьому, сума позовних вимог правомірно розрахована позивачем до 15 жовтня 2014 року, тобто за межами дії договору про організацію взаєморозрахунків №609/30, який, на його думку, не набув чинності до вказаної дати та не міг маг створювати будь-яких юридичних наслідків.

- у відповідності до положень статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Враховуючи вказані положення законодавства, на думку апелянта, спільні протокольні рішення, на які посилається господарський суд Полтавської області в оскаржуваному рішенні від 15.09.2015р., та які не є ні договорами, ні додатковими угодами про внесення змін до договору №4313/082036/з-ТЕ-24, стосуються виключно джерел та порядку фінансування оплати отриманого природного газу та не припиняють зобовязань сторін за основним договором.

- у п. 9.3 договору сторони, керуючись правом, визначеним ст. 259 Цивільного кодексу України, погодили збільшення строку позовної давності. При цьому, даний пункт ніяким чином не визначає та не змінює початок перебігу строку позовної даності, що спростовує наявність підстав для визнання його недійсним.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2015р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" телефонограмою надіслано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю його представника взяти участь у судовому засіданні через прийняття участі у судовому розгляді в іншому суді (вх.№ 14604 від 26.10.2015р.).

Також, Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" електронною поштою надіслано клопотання про відкладення розгляду справи з зазначених вище підстав, в обґрунтування якого було надано копію ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015р. у справі №910/18576/13 про відкладення розгляду справи на 27.10.2015р. (вх.№ 14574 від 26.10.2015р.).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2015р. з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, забезпечення дотримання принципів судочинства задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на іншу дату.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України", рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2015р. у справі № 917/1448/15 залишити без змін (вх.№ 15173 від 09.11.2015р.).

Обґрунтовуючи свою позицію у справі, ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" зазначає, що місцевий господарський суд Полтавської області дійшов вірного та обґрунтованого висновку про розрахунок відповідачем за поставлений природний газ за договором від 31.07.2013р. № 4213/082036/з-ТЕ-24 у розмірі 7151833,60 грн. на підставі часткової оплати відповідачем, а також згідно з порядком, встановленим спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету та порядком, встановленим договором про організацію взаєморозрахунків від 03.10.2014р., укладеним між сторонами.

При цьому, оскільки укладенням договору про організацію взаєморозрахунків та підписанням спільних протокольних рішень сторони добровільно за власною згодою змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013р. №3413/082036/з-ТЕ-24, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач погоджається з висновком суду про наявність підстав для визнання недійсним п. 9.3 договору від 31.07.2013р. № 4313/082036/з-ТЕ-24, оскільки зі змісту ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України вбачається, що сторонами за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управлена сторона може нарахувати штрафні санкції. Разом з тим, момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та повязується законом з днем, коли зобовязання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами, а також імперативом, встановленим ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України, щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р. у звязку з відпусткою судді Бородіної Л.І., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакіза В.В., судді Гетьман Р.А., судді Плахов О.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" надано додаткові письмові пояснення у справі (вх.№ 15205 від 10.11.2015р.).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р. з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, надання можливості учасникам судового процесу надати додаткові письмові пояснення у справі відкладено розгляд справи.

Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" на підтвердження своєї позиції у справі надано копії судових рішень Вищого господарського суду України (вх.№ 16100 від 30.11.2015р.).

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2015р. у справі № 917/1448/15 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 79685,73 грн., 3% річних у розмірі 17404,88 грн., та інфляційних втрат у розмірі 136042,73 грн., а також визнання недійсним п. 9.3 спірного договору №4313/082036/з-ТЕ-24 від 31.07.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити апеляційні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2015р. у справі №917/1448/15 залиши без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, враховуючи явку учасників судового процесу в судове засідання та забезпечення дотримання їх прав, передбачених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

31.07.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (іменований "продавець") та Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (іменований "покупець") укладено договір купівлі-продажу природного газу № 4313/082036/з-ТЕ-24, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовується для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.08.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 7200 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м).

Пунктом 3.1 договору визначено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від покупця до продавця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ- 20%- 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.3 договору в платіжних дорученнях покупець повинен обовязково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 11.1 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудні 2013 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

На виконання умов вказаного договору купівлі-продажу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було поставлено, а ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" прийнято природний газ в обсязі 5462,751 тис. куб. м на загальну суму 7151833,60 грн., що підтверджується наступними документами, наданими сторонами до матеріалів справи: за серпень 2013 року - актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2013р. на суму 187660,73 грн., за вересень 2013 року актом приймання-передачі від 30.09.2013р. на суму 510055,15 грн., за жовтень 2013 року актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2013р. на суму 1769043,41 грн., за листопад 2013 року актом приймання-передачі від 30.11.2013р. на суму 1919850.15 грн., за грудень 2013 року - актом приймання-передачі від 31.12.2013р. на суму 2765224,16 грн.(а.с. 18-22).

Як вбачається з матеріалів справи, оплату за поставлений природний газ було здійснено ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" наступним чином:

- за серпень - на підставі платіжного доручення від 12.09.2013р. № 43/42211;

- за вересень - на підставі платіжного доручення від 25.09.2013р. № 43/42747 на суму 327300,00 грн.; від 14.10.2013р. № 43/44049 на суму 182755,82 грн.

- за жовтень - на підставі платіжного доручення від 24.10.2013р. № 43/45357 на суму 903348,00 грн.; 15.11.2013р. на суму 685920,12 грн., платіжного доручення від 19.11.2013р. №1 на суму 179774,62 (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 15.11.2013р. №1968).

- за листопад - на підставі платіжного доручення від 19.11.2013р. №1 на суму 0,67 (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 15.11.2013р. №1968), платіжного доручення від 27.11.2013р. № 43/47253 на суму 1345957,00 грн., від 16.12.2013р. № 43/48247 на суму 370349,65 грн., платіжного доручення від 20.12.2013р. № 2 на суму 203542,62 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 18.12.2013р. №2282), на підставі платіжного доручення від 09.01.2014р. № 43/126 на суму 0,21 грн.

- за грудень - на підставі платіжного доручення від 09.01.2014р. № 43/126 на суму 999999,79 грн., платіжного доручення від 24.01.2014р. № 1 на суму 228799,15 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 20.01.2014р. №27), платіжного доручення від 17.02.2014р. № 2 на суму 232048,48 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 12.02.2014р. №235), платіжного доручення від 19.03.2014р. № 3 на суму 241954,97 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 13.03.2014р. №526), на суму 232983,09 грн. підтверджується випискою по рахунку ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 14.04.2014р. №843), платіжного доручення від 20.05.2014р. № 5 на суму 207150,40 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 13.05.2014р. №1078), платіжного доручення від 25.06.2014р. № 6 на суму 190816,58 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 12.06.2014р. №1322), платіжного доручення від 15.07.2014р. №7 на суму 162154,91 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 10.07.2014р. №1490), платіжного доручення від 22.08.2014р. № 8 на суму 137747,37 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 12.08.2014р. №1646), платіжного доручення від 18.09.2014р. № 9 на суму 100863,62 грн. (на виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання від 16.09.2014р. №1805), платіжного доручення від 15.10.2014р. № 3 на суму 30705,80 грн. (на виконання договору від 03.10.2014р. №609/30 про організацію взаєморозрахунків) (а.с. 52-120).

ПАТ «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вважаючи наявність факту порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013р. № 4313/082036/з-ТЕ-24, передбачених п. 1.1 та 6.1 договору (встановленого строку проведення оплати за поставлений природний газ), здійснило нарахування відповідачу пені в сумі 79685,72 грн., трьох процентів річних в розмірі 17404,88 грн., інфляційних втрат в розмірі 136042,73 грн., що загалом склало 233133,33 грн.

З метою стягнення з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" зазначеної суми ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з даним позовом до господарського суду Полтавської області.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 Господарського кодексу України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору, є договір купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013р. № 4313/082036/з-ТЕ-24.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1-3 ст. 193 Господарського кодексу України, яка кореспондує з положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено колегією суддів, на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013р. продавцем протягом серпня-грудня 2013р. передано, а ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" прийнято природний газ на загальну суму 7151833,60 грн., що підтверджується вищевказаними актами приймання-передачі (а.с. 18-22). Відповідні акти приймання - передачі природного газу підписані з обох сторін без заперечень та зауважень.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на момент подання позову у справі сума основної заборгованості була остаточно погашена відповідачем на підставі виконання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ з теплопостачання договору про організацію взаєморозрахунків від 03.10.2014р. № 609/30 (а.с. 52-120).

При цьому, місцевий господарський суд помилково дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення провадження щодо суми основного боргу за період з серпня по грудень 2013 року на загальну суму 7151833,60 грн. на підставі п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки питання щодо стягнення основаного боргу за договором купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013р. №4313/082036/з-ТЕ-24 не були предметом позову ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а отже не могли бути предметом судового розгляду в межах даної справи.

Також, частиною 1 статті 604 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2014р. між Територіальним органом Казначейства в Полтавській області, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської області державної адміністрації, Департаментом фінансів Полтавської області державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконкому Кременчуцької міськради, Управлінням житлово-комунального господарства м.Кременчука, Комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчука, Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") № 609/30 (а.с. 100).

Відповідно до п. 1 зазначеного договору предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязок з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. № 30.

Відповідно до п. 13 договору сторони зобовязуються не вчинити до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно з п. 18 договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Таким чином, уклавши договір від 03.10.2014р. № 609/30, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до основного договору, та відмовились від застосування штрафних та інший фінансових санкцій за основним договором.

На виконання умов договорів про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України Про Державний бюджет України на 2014рік) ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод здійснило погашено заборгованість, яка виникла у відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за період до 03.10.2014р., що підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2014р. №3 на суму 30705,80грн. (а.с.118).

Таким чином, розрахунок за поставлений природний газ за основним договором відбувся у порядку та строки, передбачені договором від 03.10.2014р. №609/30.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, а також умовами п. 7.2 основного договору, необхідно, щоб оплата за поставлений природний газ була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків №609/30, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 18 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015р. у справі № 3-883гс15, від 11.11.2015р. у справі № 3/968гс15.

За таких обставин, посилання апелянта про наявність правових підстав для стягнення з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені, передбаченої умовами п. 7.2 основного договору, 3% річних та інфляційних втрат, визначених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України не має місце виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом договорів про організацію взаєморозрахунків (неналежне виконання).

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" пені, 3% річних та інфляційних витрат з підстав, викладених вище.

Переглянувши оскаржене рішення в частині визнання судом пункту 9.3 договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013р. № 4313/082036/з-ТЕ-24 недійсним з моменту його укладення, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб (ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 Цивільного кодексу України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про невідповідність п. 9.3 договору вимогам статей 260, 261 Цивільного кодексу України та положенням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо строків нарахування неустойки, що є підставою для визнання вказаного пункту договору недійсним.

Судова колегія не погоджується з даним висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на викладення сторонами спірної умови укладеного між договору від 31.07.2013р., а також відмінність законодавчо визначених понять строку позовної давності, початку перебігу позовної давності та строку нарахування штрафних санкцій (пені).

Так, згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтями 257, 258 Цивільного кодексу України визначено загальну та спеціальну позовну давність щодо окремих видів вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 9.3 договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013р. № 4313/082036/з-ТЕ-24 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

Отже, вказаним пунктом договору сторони у відповідності до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України змінили (збільшили) строк позовної давності (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу), визначений положеннями закону щодо відповідних господарських зобовязань, не зачіпаючи при цьому питань порядку обчислення позовної давності, визначений положеннями статті 261 Цивільного кодексу України та початку перебігу строку позовної давності, визначений статтею 260 Цивільного кодексу України.

Крім того, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Зважаючи на вищезазначене, посилання місцевого господарського суду на невідповідність п. 9.3 договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013р., який не стосується визначення порядку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобовязання, положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що умова, викладена в п. 9.3 договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013р. №4313/082036/з-ТЕ-24, не суперечить положенням діючого законодавства, зокрема, ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, через що відсутні правові підстави для визнання вказаного пункту договору недійсним, у звязку чим оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню.

За наведених вище підстав, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення частково неправильно застосував норми матеріального права, через що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2015р. у справі № 917/1448/15 частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2015р. у справі №917/1448/15 скасувати в частині визнання недійсним п. 9.3 договору купівлі-продажу природного газу від 31.07.2013р. № 4313/082036/з-ТЕ-24.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 11.12.2015р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.В. Плахов