Рішення № 54428122, 10.12.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Справа № 911/4638/15

За позовом Ірпінської фінансово-юридичної академії у форм Товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача ОСОБА_1 університету державної податкової служби України

про стягнення 558735,24грн

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

від позивача ОСОБА_2 (виконуючий обовязки) керівник);

від відповідача ОСОБА_3 (довіреність №3297/01-12 від 16.11.2015).

СУТЬ СПОРУ: Ірпінська фінансово-юридична академія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 університету державної податкової служби України про стягнення 558735,24грн заборгованості з орендної плати.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем порушено зобовязання за договором оренди нерухомого майна № 1432112 від 13.02.2014 в частині сплати орендної плати у встановлений договором строк.

Відповідач у справі ОСОБА_1 університет державної податкової служби України у своєму відзиві просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги є не обґрунтованими, оскільки відповідачем надіслано позивачу акт прийняття-передачі орендованих приміщень.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволенні позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2014 між Ірпінською фінансово-юридичною академією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі орендодавець) та ОСОБА_1 університетом державної податкової служби України (далі орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №1432112 (а.с.8-11, далі договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань, а саме майново-господарських зобовязань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, орендодавець зобовязується передати орендарю в строкове платне користування приміщення майнового комплексу для проживання та обслуговування студентів і співробітників ОСОБА_1 університету державної податкової служби України, що знаходиться за адресою: смт. Ворзель, Київська обл., вул. Кірова, 3 площею 3273,20 кв.м., а орендар зобовязується прийняти це майно та після припинення вказаного договору повернути майно орендодавцю в належному стані.

Відповідно до п. 2.1 договору, орендодавець протягом тижня з дня набрання чинності вказаним договором передає, а орендар приймає у користування майно, що оформлюється актом, кий підписується сторонами.

Так, актом від 13.02.2014 (а.с.13) позивач передав, а відповідач прийняв майно, що було предметом обєктом оренди за вказаним договором.

Відповідно до п. 2.2 договору, орендар, протягом тижня, після закінчення строку користування повертає, а орендодавець приймає передане майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами. Після підписання акту передачі строк користування припиняється.

Згідно п. 5.1 договору, вказаний договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2014 і діє до 31.03.2014.

Додатковою угодою №1 від 28.03.2014 (а.с.14) сторонами внесено зміни до п. 5.1 договору, а саме визначили, що договір діє до 31.12.2014.

Відповідно до ст.. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У встановлений пунктом 5.1 договору строк (з урахуванням додаткової угоди №1) відповідач не повернув майно, а отже враховуючи приписи Цивільного кодексу України, договір вважається поновленим на той самий строк, тобто до 31.12.2015.

Вказаний договір не визнавався недійсним.

Листом №1048/01-12 від 01.04.2015 відповідач звертався до позивача та повідомляв, що відповідач з 01.04.2015 завершив користування орендованим приміщенням майнового комплексу та просив позивача підписати акт прийняття-передачі приміщень.

Листом №1126/01-12 від 09.04.2015 відповідач звертався до позивача з повідомленням про розірвання з 15.04.2015 вказаного вище договору та проханням підписати акт прийому-передачі приміщення.

Проте, листом від 17.04.2015 позивачем зазначено, що відповідно до п. 5.1.5 договору оренди, орендар повинен повернути майно в належному стані, проте в житлових приміщенням комплексу проживають близько 40-ка громадян, вимушених переселенців з окупованої території, які були заселені керівництвом відповідача, у звязку з чим враховуючи що відповідачем не виконані умови договору щодо повернення майна позивач не може прийняти вказане майно та підписати акт прийому-передачі.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що спірний договір між сторонами остаточно не розірвано, отже він є діючим.

Відповідно до п. 4.1 договору, орендна плата сплачується щомісячно, протягом місяця наступного за звітним, за повний місяць, незалежно від строку користування майном, що є предметом вказаного договору, у безготівковій формі на рахунок орендодавця на підставі акту про надання послуг.

Згідно п. 3.1 договору, орендар за користування орендованим майном сплачує орендну плату на умовах визначених вказаним договором; розмір орендної плати з урахуванням індексації становить 93 122,54 за 1 місяця в т.ч. ПДВ.

Позивачем направлені на адресу відповідача акти здачі-прийняття робіт надання послуг, а саме №4 від 20.08.2015, №5 від 20.08.2015, № 6 від 20.08.2015, №7 від 20.08.2015, №10 від 31.08.2015, №11 від 09.10.2015, що підтверджується супровідними листами (а.с.21-23) та не заперечується відповідачем та підтверджується листами про повернення актів.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Звертаючись з даним позовом, позивачем заявлено до стягнення 558 735,24грн боргу зі сплати орендних платежів за період з квітня 2015 по вересень 2015.

Відповідачем не надано суду доказів сплати відповідних платежів хоча строк виконання відповідних зобовязань вже настав, в силу ст.610 ЦК України, є таким, що допустив порушення зобовязань, тому суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 558 735,24грн заборгованості з оренди, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В силу ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у звязку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме у розмірі 8381,03грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 університету державної податкової служби України на користь Ірпінської фінансово-юридичної академії у форм Товариства з обмеженою відповідальністю 558 735,24грн основного боргу, а також 8381,03грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текс рішення складено 15.12.2015.

Суддя С.І. Чонгова