Рішення № 54427674, 08.12.2015, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7667/15-ц

Провадження № 2/727/2309/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Чебуришкіній Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 15.09.2008 р. відповідачОСОБА_2 уклала з ними кредитний договір за яким отримала кредит у розмірі 100000 доларів США, на термін до 12.09.2013 р. Порядок, строки повернення кредиту та сплати відсотків, передбачені Договором.

В забезпечення виконання зобовязання за договором між банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Однак, відповідач ОСОБА_2 свої обов'язки по договору виконує неналежним чином, прострочена заборгованість станом на 23.06.2015 р. становить 381060,88 доларів США. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2012 р. з відповідачів на користь банку стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 143333,24 доларів США. А тому просив стягнути з відповідачів суму боргу за мінусом суми стягнутої за рішенням суду, а саме - 237727,64 доларів США та судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала і в своїх поясненнях підтвердила обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених в запереченні на позов.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, її представник звернулася до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнала і просила в їх задоволення відмовити з підстав, зазначених в запереченні на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що 15.09.2008 р. між відповідачкою ОСОБА_2 та банкомукладено кредитний договір, за яким вона отримала кошти в розмірі 100000 доларів США в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с.12).

В забезпечення виконання зобовязання за договором між банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки (а.с.16).

В порушення умов кредитного договору, відповідачка ОСОБА_2 неналежно виконувала взяті на себе зобов'язання щодо погашення наданого їй кредиту, у зв'язку з чим станом на 23.06.2015 р. її заборгованість перед банком становить 381060,88 доларів США /а.с. 5-7/, яка складається з 76996,40 доларів США заборгованості за кредитом, 137196,48 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 44362,51 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 122505,49 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Оскільки на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2012 р. з відповідачів на користь банку стягнуто суму заборгованості, яка виникла за вказаним кредитним договором в сумі 1133799,26 грн. (а.с.4), різниця боргу становить 237727,64 доларів США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, враховуючи зазначені вище вимоги закону, а також умови кредитного договору та курс Національного Банку України станом на 07.12.2015 р., суд вважає, що з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача має бути стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 237727 ( двісті тридцять сім тисяч сімсот двадцять сім ) доларів США 64 центи, що еквівалентно 5621932 ( пять мільйонам шістсот двадцять одна тисяча девятсот тридцять дві ) грн. та 38797 ( тридцять вісім тисяч сімсот девяносто сім ) грн. 15 коп. повернення судових витрат, враховуючи часткове задоволення позову.

Що ж стосується позовних вимог до відповідача ОСОБА_3, то в цій частині позову необхідно відмовити у звязку з наступним.

Порядок виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором поруки викладений у п. 5,6 Договору поруки, в якому зокрема встановлено, що у випадку невиконання Боржником будь-якого зобов'язання, передбаченого п. 1 цього Договору, Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язань. Поручитель зобов'язаний виконаними зобов'язання, зазначені в письмові вимозі Кредитора, на протязі 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

У березні 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Першотравневого райсуду м. Чернівці з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В даному позові позивач зазначив, що у зв'язку з невиконанням умов договору станом на 27 січня 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 89 650,2 дол. США, однак у задоволенні позову було - відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 06.10.2010 року позов було задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 вересня 2008 року №Е/У082854 в розмірі 89 650,2 доларів США.

У рішенні Апеляційного суду Чернівецької області від 6 жовтня 2010 року зазначається, що згідно з п.2.3.3. кредитного договору від 15 вересня 2008 року банк має право у разі порушення позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, змінити його умови та вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту.

Таким чином позивач згідно п.2.3.3. Кредитного договору скористався своїм правом та встановив нову дату виконання зобов'язання.

В п.10 Договору поруки від 15 вересня 2008 року ( на який посилається позивач як на підставу покладення на ОСОБА_3 обов'язку солідарного боржника вбачається, що відповідно до п.10 в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню спеціальні норми припинення поруки, що встановлені приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки:

-протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України);

-протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України);

-протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред'явлення вимоги» та «пред'явлення позову», як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Відповідно сплив шести місяців від дня настання дати дострокового погашення кредиту за основним зобов'язанням, припиняє поруку, за умови, що кредитор не звернувся з позовом до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким є правовий висновок зроблений Верховним Судом України на засіданні Судової палати у цивільних справах 17 вересня 2014 року, де ухвалено постанову у справі № 6-53цс14 предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку.

Також у Постанові ВС України від 24 вересня 2014 року у справі за № 6-106цс14 зроблено правовий висновок про таке - у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Згідно із приписами ст. 360-7 ЦПК України ці висновки є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи те що, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України ( Підстави звільнення від доказування) : «3.Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».

Як зазначалось раніше Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 6.10.2010 року встановлено, що згідно з п.2.3.3. кредитного договору від 15 вересня 2008 року банк має право у разі порушення позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, змінити його умови та вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту.

Позивач згідно п.2.3.3. Кредитного договору скористався своїм правом та встановив нову дату виконання зобов'язання. Отже, дана обставина звільнена від доказування.

Визначаючи нову дату виконання зобов'язання за кредитним договором банк повинен був звернутись із позовом до ОСОБА_3 про виконання зобов'язання за Договором поруки від 15.09.2008 року до суду протягом шести місяців, тобто до 27 червня 2010 року. Отже, даний договір поруки слід вважати припиненим, оскільки, банк зазначені дії не здійснив.

А тому в задоволенні позову відносно відповідача ОСОБА_3 має бути відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 549 - 552, 629, 1048 -1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» 237727 ( двісті тридцять сім тисяч сімсот двадцять сім ) доларів США 64 центи, що еквівалентно 5621932 ( пять мільйонам шістсот двадцять одна тисяча девятсот тридцять дві ) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» в рахунок повернення судового збору кошти в сумі 38797 ( тридцять вісім тисяч сімсот девяносто сім ) грн. 15 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 12 грудня 2015 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: