Рішення № 54426779, 10.12.2015, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1026/2015 Справа № 641/1849/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Комінтернівський районний суд м.Харкова у складі: головуючого: судді - Богдан М.В.

при секретарі - Цюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «ПУМБ» звернувся з позовом до відповідачів, в якому просив: звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 6118550 від 14.02.2008р., а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцям - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності р.№3-03-235198 від 23.09.2003р. для задоволення вимог ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_2 в розмірі 212379,77 грн. шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах з визначенням вартості предмета іпотеки в порядку виконавчого провадження; стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування свого позову, ПАТ «ПУМБ» посилався на те, що 14.02.2008р. між ЗАТ «ПУМБ» правонаступником всіх прав та обов*язків якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір відповідно до умов якого, позивач зобов*язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит в розмірі 156550 грн., а ОСОБА_2 зобво*язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_2 свої обов*язки за кредитним договором не виконує, чим порушує законні права позивача.

В забезпечення виконання вимог за кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 14.02.2008р. відповідно до якого, в іпотеку банку було передано спірну квартиру. Відповідно до п.1.1 іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки задовольняються вимоги банку до відповідача ОСОБА_2 у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основного боргу та процентів за основним зобов*язанням.

Заборгованість відповідачів перед банком за кредитним договором від 14.02.2008р. станом на 12.02.2015р. складає: 212379,77 грн., з яких: 129063,93- заборгованість за сумою кредиту; 23027,57 грн. - заборгованість за непогашеними відсотками; 30892,77 грн. - сума пені за порушення строків виконання зобов*язань за кредитним договором; 1565,50 грн. - сума штрафів за порушення обов*язків кредитного договору; 27830 грн. - сума штрафів за порушення обов*язків щодо поновлення дії договорів страхування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та вказала, що рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 27.06.2014р. з ОСОБА_2 на користь позивача стягнута заборгованість за кредитним договором від 14.02.2008р. в розмірі 143829,86 грн. та видано виконавчий лист. Вказане рішення виконується ОСОБА_2. Оскільки позивачем не надано доказів щодо неможливості виконання рішення суду від 27.06.2014р., тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з*явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали по справі, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 14.02.2008р. між ЗАТ «ПУМБ» правонаступником всіх прав та обов*язків якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір відповідно до умов якого, позивач зобов*язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит в розмірі 156550 грн., а ОСОБА_2 зобво*язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

В забезпечення виконання вимог за кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 14.02.2008р. відповідно до якого, в іпотеку банку було передано спірну квартиру. Відповідно до п.1.1 іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки задовольняються вимоги банку до відповідача ОСОБА_2 у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основного боргу та основним зобов*язанням.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору станом на 12.02.2015р. заборгованість складає 212379,77 грн., з яких: 129063,93 - заборгованість за сумою кредиту; 23027,57 грн. - заборгованість за непогашеними відсотками; 30892,77 грн. - сума пені за порушення строків виконання зобов*язань за кредитним договором; 1565,50 грн. - сума штрафів за порушення обов*язків кредитного договору; 27830 грн. - сума штрафів за порушення обов*язків щодо поновлення дії договорів страхування.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 27.06.2014р. з ОСОБА_2 на користь позивача стягнута заборгованість за кредитним договором від 14.02.2008р. в розмірі 143829,86 грн.. Вказане рішення набрало законної сили.

06.07.2015р. старшим державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за вказаним вище рішенням суду.

Відповідач ОСОБА_2 виконує вказане рішення суду та сплачує борг, про що свідчать надані до суду копії квитанцій.

Частинами 1,3 ст. 33 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV "Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання Позичальником основного зобов'язання, передбачено і п.3.3.5 зазначеного вище іпотечного договору.

Згідно зі ст.39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки, але як видно з розрахунку позовних вимог, позивач ставить вимогу про стягнення за рахунок предмету іпотеки відсотків за користування кредитними коштами та пені за період після винесення рішення суду про стягнення заборгованості, яким достроково стягнуто всю суму кредиту.

Але відповідно до діючого законодавства України, із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов*язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст.625 ЦК України.

Виходячи з викладеного вище, включення до складу заборгованості відсотків за користування кредитом та пені за період, після вступу в силу рішення суду від 27.06.2014р. суперечить діючому законодавству України.

Як роз'яснено у п. 41 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що випливають із кредитних відносин», при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Таким чином, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом із вартістю іпотечного майна.

Вимагаючи звернення стягнення на предмет іпотеки позивач вказує, що розмір заборгованості відповідача становить 212379,77 грн..

Вартість іпотечної квартири згідно звіту становить 513712 грн., що більше ніж заборгованість відповідача за кредитом.

З огляду на зазначене, суд вважає, що заявлена позивачем сума заборгованості не є співмірною з вартістю предмета іпотеки. Крім того, спірна сума не завдасть збитків іпотекодержателю і ніяким чином не змінить обсяг його прав.

Також необхідно зазначити, що спірна квартира є єдиним житлом відповідачів, і це об'єктивно підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами. Крім того, відповідач ОСОБА_3 має тяжкі захворювання.

Враховуючи конкретні обставини справи, застосування такого виду задоволення вимог іпотекодержателя як звернення стягнення на предмет іпотеки, суперечило б та не відповідало б таким загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Крім того, одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю у рахунок погашення зазначеного боргу, призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.

Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов*язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно (постанова ВСУ від 04.09.2013р, у справі № 6-73цс13).

Разом із тим, задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов*язання.

Позивачем у порушення вимог ст.60 ЦПК України не надано до суду належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 27.06.2014р. про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 3, 526,625,1054 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М. В. Богдан