Рішення № 54425983, 14.12.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/4031/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3508/15Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Обідіної О.І., Пікуля В.П.

при секретарі: Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 вересня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» звернувся до суду із вказаним позовом та просив про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 4/PVN11-08-07 від 08 серпня 2007 року в сумі 716 366 грн. 73 коп., яка утворилася станом на 22.03.2015 р. та складається із 24 011 доларів США 40 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 556 838 гривень 77 копійок - строкової заборгованості по основному боргу кредиту; 697 доларів США 31 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 16 171 гривня 04 копійки - простроченої заборгованості по основному боргу кредиту; 218 доларів США 95 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 5 077 гривень 58 копійок - строкової заборгованості по відсоткам; 2 655 доларів США 79 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 61 589 гривень 36 копійок - простроченої заборгованості по відсоткам; 76 689 гривень 98 копійок - пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам, та 3654 грн. судового збору.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 вересня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 716366 грн. 73 коп. заборгованості за кредитним договором № 4/PVN11-08-07 від 08.08.2007 року станом на 22.03.2015 року.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 1227 грн. з кожного сплаченого позивачем судового збору.

З вказаним рішенням не погодилися відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідачі ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в повному обсязі, як недоведених та безпідставних.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Підставами для зміни рішення згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08 серпня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк), та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 4/PVN11-08-07, за умовами якого відповідач одержав від Банку кредит у розмірі 29 000 доларів США для придбання 3-кімнатної квартири по АДРЕСА_1., загальною площею 54,9 кв. м., житловою площею 40,4 кв. м., та зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за ставкою 14,5% річних шляхом внесення в термін до 10 числа кожного місяця щомісячних ануїтетних платежів в розмірі 372,31 доларів США з кінцевим терміном повернення - до 08 серпня 2027 року.

За прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник зобов'язався сплатити Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

У забезпечення виконання зобов'язання позичальника за вказаним кредитним договором того ж дня - 08 серпня 2007 року між сторонами було укладено договори поруки № 4/PVN11-Р та № 4/PVN11-Р1, за якими ОСОБА_4 (яка після укладення шлюбу 06 червня 2008 року змінила прізвище на ОСОБА_4) та ОСОБА_3 окремо поручилися перед Банком, як солідарні із ОСОБА_2 боржники, за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором № 4/PVN11-08-07 від 08 серпня 2007 року, у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, щомісячних і підвищених процентів, комісійної винагороди, неустойки по основному боргу та процентам, відшкодування збитків.

З травня 2014 року ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором щодо щомісячної сплати до 10 числа кожного місяця 372,31 доларів США не виконує, що відповідачами по справі не заперечується.

Згідно ст.ст. 611, 612 ЦК України правовими наслідками прострочення боржника є зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків. Позичальник, який прострочив повернення чергової частини позики (кредиту) зобов'язаний на вимогу кредитора достроково повернути частину позики, що залишилась та сплатити належні кредиторові проценти (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачами, що внаслідок порушення позичальником ОСОБА_2 свого зобов'язання за кредитним договором № 4/PVN11-08-07 станом на 22 березня 2015 року виникла прострочена заборгованість по основному боргу кредиту в розмірі 697 доларів США 31 цент, що за курсом НБУ (1 дол. США = 23,1906 грн.) становить 16 171,04 грн.; прострочена заборгованість по відсоткам в розмірі 2 655 доларів США 79 центів, що по курсу НБУ становить 61 589,36 грн.; строкова заборгованість по основному боргу кредиту (що її достроково вимагає повернути позивач) - 24 011 доларів США 40 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 556 838,77 грн.; строкова заборгованість по відсоткам в розмірі 218 доларів США 95 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 5 077,58 грн., та пеня з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам в розмірі 76 689,98 грн., а всього на суму - 716 366,73 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідачів щодо невідповідності висновків суду про розмір заборгованості за кредитним договором фактичним обставинам справи та нарахування позивачем понадвідсотків ґрунтуються на припущеннях і колегією суддів до уваги не приймаються.

Заперечуючи наявність зазначеної у позові заборгованості, відповідачі свого розрахунку не надали та не довели відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Аналіз положень ст.ст. 612, 614 ЦПК України дає підстави для висновку, що при простроченні боржника діє презумпція його вини, поки він не доведе, що вжив всіх заходів для належного виконання зобов'язання, а прострочення сталося не з його вини.

Обов'язок доказування відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання покладається на відповідачів. Проте, таких обставин по справі не встановлено і суду не доведено.

Посилання відповідачів на неможливість повернення кредиту через зростання курсу іноземної валюти, скрутне матеріальне становище та ухилення Банку від врегулювання спору у позасудовому порядку не звільняє їх від обов'язку повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, встановленому договором, та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Визначивши у кредитному договорі валюту зобов'язання - долар США, обидві сторони несуть валютні ризики й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті. Тому взявши на себе валютне зобов'язання строком на 20 років відповідачі повинні були і могли передбачити настання несприятливих для них наслідків та несуть валютні ризики під час виконання цього договору, а відсутність договору про позасудове врегулювання спору не свідчить про прострочення кредитора.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції на висновки суду не впливають і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, вирішуючи справу, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини, відповідні їм правовідносини сторін та норми права, що підлягають застосуванню до цих правовідносини.

Разом з тим, застосувавши солідарне стягнення з поручителів кредитної заборгованості та судових витрат, суд першої інстанції не взяв до уваги, що таке стягнення суперечить вимогам ст. 554 ЦК України.

Судом не враховано, що між Банком, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та Банком, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено різні договори поруки № 4/PVN11-Р та № 4/PVN11-Р1 від 08 серпня 2007 року, за якими кожен із поручителів окремо поручився відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарний боржник. При цьому солідарної відповідальності поручителів між собою умовами вказаних договорів не передбачено.

За змістом ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими регулюються правовідносини поруки, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого.

Враховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлено солідарної відповідальності поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч. 3 ст. 554 ЦК України по справі відсутні.

У даному випадку кожен із поручителів окремо несе солідарну відповідальність із боржником по сплаті основного боргу, процентів, неустойки (пені) по основному боргу та процентам.

За правилами ст. 88 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору між відповідачами здійснюється у дольовому порядку пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про зміну ухваленого по справі судового рішення із викладенням резолютивної частини в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 вересня 2015 року - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_2 солідарно із ОСОБА_3 та з ОСОБА_2 солідарно із ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 4/PVN11-08-07 від 08 серпня 2007 року за курсом НБУ (1 дол. США = 23,1906 грн.) в сумі 716 366 грн. 73 коп., яка утворилася станом на 22 березня 2015 року та складається із 24 011 доларів США 40 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 556 838 гривень 77 копійок - строкової заборгованості по основному боргу кредиту; 697 доларів США 31 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 16 171 гривню 04 копійки - простроченої заборгованості по основному боргу кредиту; 218 доларів США 95 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 5 077 гривень 58 копійок - строкової заборгованості по відсоткам; 2 655 доларів США 79 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 61 589 гривень 36 копійок - простроченої заборгованості по відсоткам; 76 689 гривень 98 копійок - пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам.

Стягнути ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» по 1218 грн. судових витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підписи/

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області: С.Б. Бутенко